02 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/851/18
15 год. 20 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Воронцовій К.С.,
за участю представників
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_4О.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС України у Херсонській області), в якій просить визнати протиправним та скасувати:
- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року №0002721307 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за основним платежем в сумі 8 913,60 грн., за штрафними санкціями в сумі 2 228,40 грн.;
- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року №0002731307 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" за основним платежем в сумі 812,46 грн., за штрафними санкціями в сумі 203,12 грн.;
- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року №0002751307 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за основним платежем в сумі 61 418,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 15 354,50 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000571307 на суму 4 641,70 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000561307 на суму 15 454,54 грн.
Вказані вимоги позивач обґрунтовує обставинами, викладеними у позові та додаткових поясненнях, згідно яким позивач вважає, що висновки акту планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки не відповідають наданим до перевірки первинним документам та податковій звітності позивача, а тому не мають підтверджених доказів того, що він порушив норми податкового законодавства. Так, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо донарахування ПДФО в сумі 8 913,60 грн., оскільки вважає, що віднесення ФОП ОСОБА_4 до складу витрат вартість сплачених послуг на охорону приміщення та погашення комісії, відсотків за користування кредитним лімітом відповідає приписам п. 117.4 ст. 177 ПК України, згідно якої вказані витрати віднесено до складу інших витрат, пов'язаних з господарською діяльністю платника податків. Так, за позицією позивача, відповідно до наданих до перевірки первинних документів убачається пов'язаність таких витрат з господарською діяльністю позивача. При цьому, позивач вказує, що внаслідок неправомірного визначення відповідачем спірної суми чистого оподатковуваного доходу є неправомірним висновок про нарахування позивачу єдиного соціального внеску та військового збору. Крім того, позивач вважає безпідставним висновок відповідача щодо заниження суми внеску з сум заробітної плати за травень 2015 року на суму 4 641,70 грн., що, на його думку, спростовується копією такого звіту, отриманого ДПІ у м. Херсоні 19.06.15 р. та копіями платіжних доручень щодо сплати внеску з сум заробітної плати за травень 2015 року в сумі 4 641,70 грн. Щодо висновку відповідача про нібито заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 61 418, 47 грн., то на думку позивача, даний висновок спростовується даними податкових декларації з ПДВ та додатком № 5 до цих декларацій, а також податковими накладними, які були надані до перевірки. Отже, позивач вважає, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними і підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 25.05.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 27.06.2018 року.
23.06.2018 року представником відповідача надано до суду відзив, згідно якому вказує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та вимоги про сплату боргу ( недоїмки) зі сплати ЄСВ є правомірними, оскільки прийняті за наслідками встановлених порушень податкового законодавства в ході проведення планової перевірки позивача. Зокрема, висновок податкового органу щодо заниження позивачем ПДФО від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності на загальну суму 8 913,60 грн., обґрунтовується вимогами п. 177.4 ст.177 ПК України, згідно яким до складу інших витрат суб'єкта підприємницької діяльності, який знаходиться на загальній системі оподаткування , витрати на охорону приміщень та сплату погашених сум кредиту та сплачених відсотків за його користування, стало підставою для донарахування грошового зобов'язання з ПДФО та а відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 25% від суми визначеного грошового зобов'язання. При цьому, відповідач вказує, що наслідком вказаного порушення стало донарахування військового збору в сумі 812,46 грн. та суми єдиного внеску в сумі 15 454,54 грн. за оскаржуваними рішеннями. Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не подано звітність по єдиному внеску у встановленому порядку за травень 2015 р., оскільки поданий до фіскальних органів 19.06.2015 р. Звіт про суми нарахованої заробітної плати, доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування травень 2015 року, має статус "Не прийнято" через значну кількість помилок, а виправлений звіт не здано, що стало підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000571307 на суму 4 641,70 грн. Щодо нарахування грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 61 418,00 грн., то на вказаний висновок плинули порушення встановлені при співставленні первинних документів, зокрема, податкових накладних із додатком 5 податкової декларації за відповідний період та за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ в розрізі контрагентів, за в частині відхилень сум податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 13 129,32 грн. Крім того, в порушення п. 192.2 ст.192 ПК України позивачем здійснено коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за фактом повернення покупцем товару, проте без повної грошової компенсації такому покупцю вартості повернутого товару, внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 48 289,32 грн. За фактом вказаних порушень з ПДВ відповідачем було застосовано штрафні санкції в сумі 15 354,50 грн. відповідно до п.п. 123.1. ст. 123 ПК України.
Протокольною ухвалою суду від 27.06.2018 р. змінено назву відповідача з "Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області" на "Головне управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі", та оголошено перерву до 16.07.2018 року у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача.
Протокольними ухвалами суду від 16.07.2018 р., 23.07.2018 р., 24.07.2018 р., 30.07.2018 р., оголошено перерви в судових засіданнях у зв'язку з додатковим витребуванням доказів.
Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_4 протягом перевіряє мого періоду знаходився на загальній системі оподаткування, основним видом економічної діяльності за кодом 47.52 - Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалам санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, клас ризику - 23 (37,26%).
У вересні 2017 року фахівцями ГУ ДФС у Херсонській області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 31.07.2017 № 638 проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності , повноти нарахування та сплати податків та зборів за період 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 19.09.2017 № 142/21-22-13-06/НОМЕР_1 ( далі - акт перевірки).
Висновками даного акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 вимог податкового законодавства, а саме :
- пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 177.4 ст.177 ПК України, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 913,60 грн., в т.ч. за 2015 р. на суму - 4 179,35 грн., за 2016 на суму 4 734,25 грн.;
- п. 2 частини першої ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на загальну суму 15 454,54 грн., в т.ч. за 2015 на суму 9 668,23 грн., за 2016 на суму 5 786,31 грн.;
- п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) за травень 2015 року на суму 4 641,70 грн.;
- п. 4 статті 6 розділу II Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 1 Розділу III " Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року № 435, а саме неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за травень 2015 р.;
- п.187.1 ст.187, п. 192.2 ст.192 ПК України встановлено заниження податку на дану вартість за 2015-2016 рр. на загальну суму 61 418 грн., в т.ч.: лютий 2016 р. - 10 389 грн.; травень 2016 року - 12 217 грн.; червень 2016 року - 17 842 грн.; травень 2016 року - 13 750 грн.; грудень 2016 року - 7 220 грн.;
- пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, пп., п. 177.4 ст.177, п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України занижено суму військового збору у 2015-2016 р.р. на загальну суму 812,46 грн., в т.ч. за 2015 на суму 417,94 грн., за 2016 - 394,52 грн.
На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 20.10.2017 р., які є предметом оскарження у даній справі.
При цьому, позивачем вказані рішення ГУ ДФС України у Херсонській області були оскаржені в адміністративному порядку до ДФС України, яка своїми рішеннями від 11.12.2017 р. № 16509/П/99-99-11-02-02-25 скаргу ФОП ОСОБА_4 щодо оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) від 20.10.2017 року № Ф-0000561307, № Ф-0000571307 залишила без задоволення, та рішенням від 29.12.2017 р. № 17568/П/99-99-11-02-01-14 скаргу ОСОБА_4 щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.10.2017 р. також залишила без задоволення.
Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень ГУ ДФС України у Херсонській області, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України), Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 ( далі - Порядок № 727), а також іншими нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України, обов'язок доведення правомірності рішень у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків було не правильно відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий дохід, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, відсутні або містять інформацію, що не відповідає дійсності або не дає підстави для її відображення у податковому обліку, платник податків має спростовувати ці доводи, що відповідає приписам частини 1 ст. 77 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 20.10.2017 року №0002721307 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за основним платежем в сумі 8 913,60 грн., за штрафними санкціями в сумі 2 228,40 грн., то суд вказує про наступне.
Як вбачається з описової частини акту перевірки ( стор. 9-16), то перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у ф. 4., ф.2., до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 -2016 роки встановлено порушення пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 177.4 ст.177 ПК України в частині завищення ФОП ОСОБА_4 витрат за 2015 рік на суму 27 862,35 грн., за 2016 рік на суму 26 301,40 грн., внаслідок включення до складу витрат, зокрема,
- оплату вартості охорони приміщення на загальну суму 28 850,80 грн., у т.ч. за 2015 рік - 17 250,80 грн. за 2016 рік - 11600,00 грн.,
- погашення комісії та відсотків за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування на загальну суму 25 312,95 грн., у т.ч. за 2015 рік - 10 611,55 грн. за 2016 рік - 14 701,40 грн.,
Вказані обставини вплинули на висновок відповідача щодо встановлення заниження ФОП ОСОБА_4 суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 913,60 грн., у т.ч. за 2015 рік в сумі 4 179,35 грн., за 2016 рік в сумі 4 734,25 грн.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позиція позивача щодо вказаного спірного питання полягає в тому, що надані до перевірки первинні документи, а саме, договори на охорону приміщень з ПП " Служба охорони Кобра ІІ", правовстановлюючи документи та договори оренди щодо приміщень, за місцем знаходження яких здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 та які підлягають охороні, а також договір банківського обслуговування, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ КБ " Приватбанк", підтверджують, що сплачені по вказаними договорами кошти є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_4О у розумінні п. 174.4. ст. 177 ПК України.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 ПК України.
Так, пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктам оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. ( п. 167.1 ст. 167 ПК України в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015).
У 2015 звітному році, ставка податку становила 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) відповідно до пункту 167.1 ст. 167 ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014)
Згідно з підпунктом 177.4.4. пункту статті 177 цього Кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повзанні з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
З огляду на вказані норми ст. 177 ПК України, зазначений перелік витрат є виключеним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Пунктом 4 " Описова частина акта (довідки) документальної перевірки" Порядку № 727, передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, викласти зміст господарської операції, при здійсненні якої вчинено це порушення.
Проте, як убачається зі змісту акту перевірки, то його описова частина не містить перелік господарських операцій ФОП ОСОБА_4 та їх зміст, при здійснені яких встановлено вказані порушення. При цьому, посадова особа податкового органу обмежилась відображенням у таблицях №№ 21 -24 інформації щодо звітних періодів, контрагента, призначення витрат, реквізити документа, що підтверджує понесені витрати та суми, включеної до складу витрат без ПДВ., що є порушенням вказаного Порядку № 727.
Натомість, з наданих позивачем до матеріалів справи документів, судом встановлено, що протягом перевіреного періоду 2015-2016 р. між ФОП ОСОБА_4 (за договором - Клієнт) та ПП "Служба охорони Кобра ІІ" ( за договором - Охорона) було укладено договори про надання охоронних послуг та централізовану охорону об'єкта, зокрема, договір № 62/2012 від 01.04.2012 по об'єкту охорони - магазин " Інструменти" м. Херсон, вул. Січня, 24; договір № 129/2009 від 02.07.2009 р. по об'єкту охорони - сервісний центр "Бош" м. Херсон, пров. Спартаковський, 30, договір № 968 від 01.08.2008 р. по об'єкту охорони - склад м. Херсон, вул. Паровозна, 7. Крім того, на підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до суду акти надання послуг, рахунки ПП "Служба охорони Кобра ІІ" на оплату охоронних послуг, акт звіряння взаємних розрахунків за 2015 р. між ПП " Служба хорони Кобра ІІ" та ФОП ОСОБА_4
За результатами досліджених документів та враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 перебував протягом 2015-2016 років на загальній системі оподаткування, тому включення ним витрат за надання охоронних послуг до складу інших витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, є неправомірним внаслідок порушення п. 177.4.4. п. 177.4. ст. 177 ПК України, а тому висновок податкового органу про завищення позивачем витрат на загальну суму 28 850,80 грн., у т.ч. за 2015 рік - 17 250,80 грн. за 2016 рік - 11 600,00 грн., є правомірним та таким, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат сум погашення комісії та відсотків за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування на загальну суму 25 312,95 грн., у т.ч. за 2015 рік - 10 611,55 грн. за 2016 рік - 14 701,40 грн., то суд вважає вказану позицію помилковою та такою, що не узгоджується з п.п. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Так, за змістом п.п. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать :
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування.
Як вбачається зі стор. 14 акту перевірки, то фахівець податкового органу, не заперечує, що сплачені ФОП ОСОБА_4 спірні суми на погашення комісії та відсотків за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування пов'язані з підприємницькою діяльністю позивача, як фізичної особи-підприємця, який знаходиться на загальній системі оподаткування, проте вказує на відсутність у нього права включати до складу інших витрат вказані витрати, оскільки це не передбачено п.177.4 ст. 177 ПК України. З огляду на викладене та керуючись ст. 78 КАС України вказана обставина не підлягає додатковому доказуванню в межах даних спірних правовідносин.
При цьому, суд відмічає, що в порушення пункту 4 Порядку № 727, за змістом акту перевірки не міститься описання змісту договору банківського обслуговування, його реквізитів, як господарської операції, по якій встановлено певне порушення, тому правова оцінка вказаним доводам відповідача була надана судом з урахуванням документів, наданих позивачем на вимогу суду в межах розгляду даної справи.
Так, дослідивши надані позивачем до суду наступні документи -
- копія заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису та відбитку печатки від 25.05.2011 р.,
- копія анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ " Приватбанк",
- копія договору банківського обслуговування ФОП ОСОБА_4 в в ПАТ КБ " Приватбанк" б/н від 25.05.2011 р.
- копія договору поруки №POR1415170053844 від 05.11.2014 р, укладений між ФОП ОСОБА_4 (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор), предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язань за угодами-приєднання по сплаті процентної ставки за користування кредитом, згідно пункту 2.1.1 договору у випадку порушення поручителем зобов'язань, поручитель доручає кредиторові списувати грошові кошти зі всіх відкритих на ім'я поручителя рахунків у банку, суд вказує про наступне.
Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " визначено, що розрахунково-касове обслуговування це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Загальні положення про банківський рахунок регулюються ст.ст. 1066-1069 Цивільного кодексу України.
Так, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. ( ч. 1 ст. 1066 ЦК України).
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. ( ч. 1 ст. 1068 ЦК України).
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. ( ч. 1 ст. 1069 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви про відкриття поточного рахунку ФОП ОСОБА_4, код економічної діяльності 52.489 роздрібна торгівля, відкрито поточний рахунок 26009060738714 та картковий рахунок 26053060708358.
Згідно умов заяви "Кредитний ліміт на рахунок" банк, за наявності вільних грошових ресурсів, здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнту за рахунок кредитних коштів в межах лімітів, про розмір яких повідомляє банк клієнту на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта. Порядок встановлення, зміні ліміту, погашення заборгованості і розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розташованими в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом с цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.
Таким чином, здійсненням операцій по використанню кредитного ліміту за оплатною формою у вигляді відсотків (процентів) передбачено договором, укладеним між позивачем та банком, та підпадає під визначення послуг розрахунково-касового обслуговування, визначеного пунктом 1.37 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
З наданих позивачем копій меморіальних ордерів та звітів та кредитових операцій по рахунку прямо вбачається, що операції проведені по рахунку26009060738714, платником є ФОП ОСОБА_4, відомості про списання сум комісій або процентів за користування кредитним лімітом, містять спірні суми, які є предметом спору.
З огляду на викладене, суд вважає помилковим висновок податкового органу щодо завищення ФОП ОСОБА_4 задекларованих протягом 2015- 2016 років витрат, які складають суми погашення комісії та відсотків за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування на загальну суму 25 312,95 грн., у т.ч. за 2015 рік - 10 611,55 грн. за 2016 рік - 14 701,40 грн.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 20.10.2017 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" підлягає скасуванню в частині донарахування ПДФО на суму 4 237,98 грн., що підтверджується наступним розрахунком.
За даними відповідача ( таблиця № 28, стор 16 акту перевірки) у 2015 році сума валового доходу ФОП ОСОБА_4 складає - 8 956 440,00 грн., сума валових витрат - 8 886 241,65 грн., чистий дохід складає - 70 198,35 грн.; податок складає 4 179,35 грн.
За висновком суду: сума валового доходу складає 8 956 440,00 грн., сума валових витрат складає 8 896 853,20 грн. внаслідок визначення неправомірним заниження витрат позивача на суму 10 611,55 грн. ( 8 886 241,65 грн. + 10 611,55 грн.), чистий дохід складає - 59 586,80 грн. ( дохід 8 956 440,00 - витрати 8 896 853,20), податок складає 2 587,62 грн. ( 8 938,02 ( 59 586,80 * 15 % ) - 6 350,40 ( задекларований позивачем податок).
Отже, помилково донарахований відповідачем ПДФО за 2015 рік складає - 1 591,73 грн.
За даними відповідача у 2016 році сума валового доходу ФОП ОСОБА_4 складає - 12 823 086,00 грн., валові витрати - 12 754 601,68 грн., чистий дохід - 68 484,32 грн., податок складає 4 734,255 грн.
За висновком суду : сума валового доходу складає 12 823 086,00 грн., сума валових витрат складає 12 769 303,08 грн. внаслідок визначення неправомірним заниження витрат позивача на суму14 701,40 грн. ( 12 754 601,68 + 14 701,40 грн.), чистий дохід складає - 53 782,92 грн., податок складає 2 088,00 грн. ( 9 680,93 (53 782,92 * 18 % ) - 7 592,93 (задекларований позивачем податок).
Отже, помилково донарахований відповідачем ПДФО за 2016 рік складає - 2 646,25 грн.
Таким чином, загальна сума помилково донарахованого відповідачем ПДФО за 2015-2016 рік складає 4 237,98 грн.
Відповідно до п. 123.1. ст.. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення від 20.10.2017 року №0002721307 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1 059,50 грн. ( 4 237,98 грн. * 25%) підлягає скасуванню.
При цьому, висновок відповідача заниження грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за основним платежем в сумі 4 675,62 грн., за штрафними санкціями в сумі 1 168,91 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року №0002731307 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" за основним платежем в сумі 812,46 грн., за штрафними санкціями в сумі 203,12 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000561307 на суму 15 454,54 грн.
У відповідності до положень ч.ч.1-4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У частинах 2, 3 ст.9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Щодо військового збору, то відповідно п.п.1.1-1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_1 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, серед яких фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування збором є доходи резидента, визначені у п.163.1 ст.163 ПК України, серед яких: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Наведені норми свідчать, що і військовий збір, і єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є похідними від податку на доходи фізичних осіб.
Враховуючи, що в ході розгляду даної справи встановлено часткове заниження позивачем суми загального чистого оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності платника податків в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 - 2016 р., тому податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" в частині нарахованого військового збору в загальній сумі 379,69 грн., у т.ч. 2015 рік - 159,17 грн., за 2016 р. - 220,52 грн. підлягає скасуванню згідно наведеного нижче розрахунку.
Розрахунок: 2015 рік - за даними податкового органу сума чистого оподатковуваного доходу складає 70 198,35 грн., за висновками суду - 59 586,80 грн., різниця складає 10 611,55 грн. Отже, помилково нарахований військовий збір складає 159,17 грн. (10 611,55 * 1,5 %)
2016 рік - за даними податкового органу сума чистого оподатковуваного доходу складає 68484,32 грн., за висновками суду - 53782,92 грн., різниця складає 10 611,55 грн. Отже, помилково нарахований військовий збір складає 220, 52 грн. (14 702,12 * 1,5 %)
Таким чином, загальна сума помилково нарахованого військового збору складає 379,69 грн.
З огляду на викладене, нараховані штрафні санкції в сумі 94,92 грн., що складають 25 % від суми помилково визначеного податкового зобов'язання 379,69 грн. за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року № НОМЕР_3 також підлягають скасуванню.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000561307 на суму 15 454,54 грн., то вказане рішення також підлягає скасуванню, а саме, в частині нарахування недоїмки в сумі 6 916,52 грн., у т.ч. за 2015 рік - 3 682,20 грн., за 2016 рік - 3 234,32 грн. згідно наведеного нижче розрахунку.
Розрахунок: 2015 рік - за даними податкового органу сума чистого оподатковуваного доходу складає 70 198,35 грн., за висновками суду - 59 586,80 грн., різниця складає 10 611,55 грн. Отже, помилково нарахована недоїмка єдиного внеску складає 3 682,20 грн. (10 611,55 * 34,7 %)
2016 рік - за даними податкового органу сума чистого оподатковуваного доходу складає 68484,32 грн., за висновками суду - 53782,92 грн., різниця складає 10 611,55 грн., тому помилково нарахована недоїмка єдиного внеску складає 3 234,32 грн. (14 702,12 * 22 %).
Таким чином, загальна сума помилково нарахована недоїмка єдиного внеску складає 6 916,52 грн.
Щодо правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000571307 на суму 4 641,70 грн., то суд вказує про наступне.
Як вбачається з описової частини акту перевірки ( стор. 22 ), то підставою для прийняття цієї вимоги є висновок податкового органу щодо порушення позивачем пункту 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внаслідок заниження суми єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) за травень 2015 року на суму 4 641,70 грн.
Крім того, на стор. 18 акту перевірки зроблено висновок про неподання ФОП ОСОБА_4 звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за травень 2015 р., що є порушенням п. 4 статті 6 розділу II Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 1 Розділу III " Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року № 435.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2015 р. ДПІ у м. Херсоні ГУ ДПІ у Херсонській області отримано від ФОП ОСОБА_4 звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за травень 2015 р., з зазначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті 4 641,69 грн., що підтверджується штампом ДПІ у м. Херсоні ГУ ДПІ у Херсонській області від 19.06.2015 р. з відміткою " Отримано". Крім того, сплата позивачем спірної суми єдиного внеску за вказаною звітністю підтверджується копією платіжного доручення від 28.05.2015 р. № 1320 на суму 408,96 грн. та платіжного доручення від 28.05.2015 р. № 1321 на суму 4 232,74 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про неправомірність та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000571307 на суму 4 641,70 грн., оскільки позивачем належними доказами спростований висновок відповідача про неподання до фіскального органу даної звітності та як наслідок не сплату єдиного внеску в сумі 4 641,69 грн. за травень 2015 р.
При цьому, довід відповідача щодо подання 19.06.2015 р. позивачем до фіскальних органів вказаного звіту за травень 2015 року, який має статус "Не прийнято", суд не приймає до уваги, оскільки спростовується вищевказаними доказами.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що податковий орган не має права посилатися на доводи щодо правомірності їх висновків, якщо такі доводи не були покладені в основу певного висновку. Натомість, зі змісту акту перевірки не вбачається, що вказаний довід був покладений основу спірного питання.
Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за основним платежем в сумі 61 418,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 15 354,50 грн., то суд вказує про наступне.
Як вбачається з описової частини акту перевірки ( стор. 24-30), то на прийняття даного оскаржуваного рішення вплинув висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_4 п. 187.1. ст. 187, п. 192.2. ст. 192 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань за 2015-2016 роки на загальну суму 61 418,00 грн., яка включає в собі
- суму заниження податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 13 129,32 грн., яка встановлена внаслідок розбіжностей між задекларованими позивачем показниками згідно додатків 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2015 р., лютий, березень, квітень 2016 р., червень 2016 р. та даними, які містяться у податкових накладних ;
- суму заниження податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 48 289,16 грн., внаслідок неправомірного коригування ФОП ОСОБА_4 сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за фактом повернення покупцями - неплатниками податку раніше поставлених товарів у власність постачальника без надання ним повної грошової компенсації вартості поверненого товару.
Оцінюючи вказані висновки відповідача щодо кожного порушення окремо, суд вказує про наступне.
Щодо висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 48 289,16 грн. внаслідок неправомірного коригування податкових зобов'язань з ПДВ, суд зазначає наступне.
Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту), визначено у статі 192 ПК України.
Так, пунктом 192.1 ст. 192 ПК України передбачено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 192.1.1, 192.1.2 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
... якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.
Так, пунктом 192.2. ст. 192 цього Кодексу визначено, що зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.
Тобто, коригування податкових зобов'язань постачальником, яким раніше було відвантажено товар отримувачу - неплатнику податку на додану вартість, може бути здійснено у разі виконання двох умов:
- товар повертається у власність постачальника;
- постачальник повертає гроші покупцю у повній сумі, якщо гроші раніше були перераховані покупцем продавцю.
При цьому, правила вказаної норми ПК України не можуть бути застосовані до обставин повернення позивачу неоплаченого товару, за якій не повинна відбуватись будь-яка грошова компенсація.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що в таблиці № 48 на стор. 29 акту перевірки описані періоди коригування податкового зобов'язання, номери та дати податкових накладних, номери та дати коригуючих податкових накладних з ІПН покупця-неплатника, причини коригування та суми відкоригованого ПДВ.
Крім того, на вимогу суду відповідачем надано додаткові пояснення від 23.07.2018 р., згідно яким неправомірне коригування ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань з ПДВ були встановлені наступним контрагентам - покупцям ( неплатників податку), зокрема, -
- у грудні 2016 р. по ОСОБА_5 - на суму ПДВ 2 321,00 грн., ОСОБА_6 - на суму ПДВ 2 471,00 грн., ОСОБА_7 - на суму ПДВ 2 428,17 грн., у лютому 2016 року по ОСОБА_2 на суму ПДВ 9 605,66 грн., у жовтні 2016 року по ОСОБА_2 на суму ПДВ 13 750,00 грн., що підтверджується відсутністю банківських виписок щодо повернення коштів
- у червні 2016 р. по невідомому контрагенту - покупцю на суму 17 713,33 грн. , що підтверджується відсутністю податкової накладної, зареєстрованої в ЄДРПН та коригуючої податкової накладної.
За позицією представників позивача, висловленою в судовому засіданні, позивач не може надати суду докази на підтвердження здійсненого ФОП ОСОБА_4 коригування податкових зобов'язань з ПДВ у червні 2016 р. на суму 17 713,33 грн. в силу їх відсутності, а щодо коригування податкових зобов'язань з ПДВ у жовтні 2016 р. на суму 13 750,00 грн. по контрагенту - покупцю ОСОБА_2, то у жовтні 2016 р. позивач компенсацію вказаному покупцю не виплачував, оскільки у наступному звітному періоді, тобто у листопаді 2016 р., позивач передав ОСОБА_2, той самий товар, який був повернений у жовтні 2016 р.
При цьому, на спростування висновків відповідача про неправомірне коригування податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2016 р. по контрагентам - покупцям ОСОБА_5 - сума ПДВ 2 321,00 грн., ОСОБА_6 - сума ПДВ 2 471,00 грн., ОСОБА_7 - сума ПДВ 2 428,17 грн., позивач надав до суду копії видаткових касових ордерів, зокрема, видатковий касовий ордер від 30.12.2016 р. на суму 14 826,00 грн., виданий ОСОБА_8, підстава " накладна на повернення від покупця № 9 від 30.12.2016 р.", касовий ордер від 29.12.2016 р. на суму 14 569,00 грн., виданий ОСОБА_7 підстава " накладна на повернення від покупця № 7 від 29.12.2016 р.", касовий ордер від 30.12.2016 р. на суму 13 926,00 грн., виданий ОСОБА_5 підстава " накладна на повернення від покупця № 8 від 30.12.2016 р.", як докази здійснення позивачем розрахунків з покупцями за повернений ними товар.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо прийняття даних касових ордерів, як доказ повної компенсації вказаним покупцям за повернений ним товар, оскільки вважає, що повернення грошей покупцям, у даному випадку, повинно бути здійснено у безготівковій формі, а не у готівкою, що підтверджується витягом з загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу "ЗІР" інформаційно-довідкового департаменту ДФС України.
Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, оскільки за змістом вказане роз'яснення (консультація) стосується здійснення розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій при повернені готівки, яка була перерахована суб'єктом господарювання в безготівковій формі, а тому не може бути використана в межах розгляду даних спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу, що вищевказані приписи ПК України, не обмежують платників податків формою розрахунків при здійснені компенсації покупцям за повернений ними товар.
Крім того, за наслідками досліджених видаткових касових ордерів, судом встановлено, що вони відповідають Типовій формі № КО-2, затвердженій додатком № 3 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, мають всі заповнені реквізити, у т.ч. містять підпис одержувача та дату отримання грошей, його паспортні дані тощо.
Крім того, в матеріалах справи наявні акти взаємних розрахунків, підписані між ФОП ОСОБА_4 та контрагентами - покупцями ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 за грудень 2016 р. - січень 2017 р., в яких відображено операції по поверненню ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 грошових коштів відповідно до сум, які зазначені у касових видаткових ордерах.
Щодо висновку відповідача про неправомірне коригування податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2016 р. по контрагенту - покупцю ФОП ОСОБА_2, то з наданих позивачем до матеріалів справи, зокрема, рахунок-фактури № СФ-0254 від 15.02.2016 р., видаткової накладної від 15.02.2016 р. за № РН-0003381 на отримання ФОП ОСОБА_2 товару на загальну суму 128 454,00 грн. у т.ч. ПДВ 21 409,15 грн., податкової накладної від 15.02.2016 р., банківської виписки від 12.02.2016 р., звітів по дебетово-кредитових операціях по рахунку ФОП ОСОБА_4 за 15.02.2016 р. - 16.02.2016 р., накладної на повернення товару від 29.02.2016 р. № ВН-0000001 на суму 57 633,98 грн., у т.ч. ПДВ 9 605,66 грн., розрахунок коригування від 29.02.2016 р., акт взаємних розрахунків, підписаний між ФОП ОСОБА_4 та контрагентом - покупцем ФОП ОСОБА_2 станом на 29.02.2016 р., вбачається, що момент здійснення позивачем коригування податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2016 р. по вказаному контрагенту - покупцю обліковувалась не сплата вартості поверненого ним товару.
Враховуючи, що поставлений ФОП ОСОБА_4 товар не був оплачений ФОП ОСОБА_2, тому на момент його повернення компенсація такого товару не відбувається, що надає право позивачу коригувати раніше нараховані податкові зобов'язання з ПДВ.
З огляду на викладене, суд вважає, що висновок відповідача про заниження ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 31 463,33 грн., яка включає суми заниження таких зобов'язань по контрагентам - покупцям ФОП ОСОБА_2 за жовтень 2016 р. на суму ПДВ 13 750,00 грн., а також по невідомому контрагенту - покупцю за червень 2016 р. в сумі ПДВ 17 713,33 грн. є правомірним.
При цьому, в іншій сумі 16 825,83 грн. заниження ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань з ПДВ висновок відповідача є неправомірним, оскільки позивачем в ході розгляду справи надано належні докази на його спростування.
Щодо висновку відповідача про заниження ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 13 129,32 грн., яке встановлено внаслідок розбіжностей між задекларованими позивачем показниками у додатках 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2015 р., лютий, березень, квітень 2016 р., червень 2016 р. та даними, які містяться у податкових накладних, то суд вказує про наступне.
За поясненнями представників позивача, наданими в ході розгляду справи, та викладених у додаткових поясненнях від 01.08.2018 р., то жодного заниження податкових зобов'язань за перевіряє мий період не відбулось, а суми ПДВ на підставі податкових накладних, зазначені у в таблиці 47 стор. 28 акту перевірки включені в додаток 5 та до податкової декларації за відповідний звітний період. Податкові накладні, зазначені в таблицях 42, 47 відповідно стор. 26, 28 акту, зареєстровані у відповідному порядку і містяться в реєстрі виданих податкових накладних за березень, квітень 2016 р., згідно яким суми цих податкових накладних були включені у додаток під кодом 400000000000 і включенні до податкової декларації за відповідний звітний період, що є помилкою, яка була виправлена позивачем у жовтні 2017 р. шляхом лише коригування кодів контрагентів без зміни інших показників податкової декларації з ПДВ за березень, квітень 2016 р., тобто без зменшення податкових зобов'язань.
Отже, за даною позицією представників позивача, вказані порушення мали місце на момент проведення перевірки, проте були виправлені позивачем після її проведення шляхом коригування кодів контрагентів.
При цьому, в ході дослідження наданих до матеріалів справи копій податкових накладних та податкових декларацій з ПДВ з додатками № 5 згідно переліку контрагентів зазначених у таблиці № 47 акту перевірки, судом не встановлено розбіжностей між податковою накладною № 101 від 04.04.2016 р. на суму ПДВ 483,00 грн., виписаною позивачем по контрагенту - покупцю ТОВ " БОБЕР ГРУП" (39758574) та даними задекларованими у додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2016 р., як це зазначено відповідачем у таблиці № 47, оскільки по рядку 5 розділу І " Податкові зобов'язання " міститься інформація щодо вказаного покупця, яка відповідає даним податкової накладної № 101 від 04.04.2016 р.
З урахуванням того, що суд не приймає довід позивача щодо усунення ним помилок щодо встановлених порушень після проведення перевірки, як доказ спростування висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 12 129,32 грн., тому висновок відповідача у цій частині заниження ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань є правомірним.
При цьому, висновок відповідача у частині заниження ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань на суму ПДВ 483,00 грн. є неправомірним, що підтверджується вищевказаним.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в частині суми 17 308,83 грн. підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 123.1. ст.. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення від 20.10.2017 року № НОМЕР_4 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 4 327,21 грн. ( 17 308,83 грн. * 25%) підлягає скасуванню.
Щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за основним платежем в сумі 44 109,17 грн., за штрафними санкціями в сумі 11 027,29 грн. за податковим повідомленням - рішенням від 20.10.2017 року № НОМЕР_4, то у цій частині рішення є правомірним.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судового збору, сплаченого позивачем, то суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1 090,26 грн., що підтверджується квитанцією № 2335/з3 від 04.05.18 р., платіжним дорученням № 2882 від 28.02.2018 р., та платіжним дорученням № 3062 від 17.05.2018 р.
Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, суд вважає, що сплачений ФОП ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1090,26 грн., з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 394,41 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження 73000 м. Херсон, вул. Дровника, буд. 12, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимог про сплату недоїмки - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 20.10.2017 р. № НОМЕР_4 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за основним платежем в сумі 17 308,83 грн., за штрафними санкціями в сумі 4 327,21 грн.
В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 20.10.2017 р. № НОМЕР_4 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 44 109,17 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 11 027,29 грн. - відмовити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за основним платежем в сумі 4237,98 грн., за штрафними санкціями в сумі 1 059,50 грн.
В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 20.10.2017 року № НОМЕР_2 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за основним платежем в сумі 4 675,62 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 168,91 грн. - відмовити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" за основним платежем в сумі 379,69 грн., за штрафними санкціями в сумі 94,92 грн.
В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Херсонській області від 20.10.2017 року № НОМЕР_3 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" за основним платежем в сумі 432,77 грн., за штрафними санкціями в сумі 108,20 грн. - відмовити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000561307 в частині сплати боргу (недоїмки) єдиного внеску в сумі 6 916,52 грн.
В частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Херсонській області про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000561307 щодо сплати боргу (недоїмки) єдиного внеску в сумі 8 538,02 грн. - відмовити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 20.10.2017 року № Ф-0000571307 на суму 4 641,70 грн.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження 73000 м. Херсон, вул. Дровника, буд. 12, рнокпп НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 394,41 грн. (триста дев'яносто чотири грн. 41 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 серпня 2018 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.