Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
31.07.2018р. справа №2040/5163/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденка А.В.,
за участі:
секретаря - Стрєлка О.В.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт"
до Головного управління ДФС у Харківській області
проскасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби Харківської області від 12.06.2018р. №00000311421, -
встановив:
Позивач, КСП "Харківгорліфт", у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 12.06.2018 р. №00000311421.
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладені в акті перевірки. Стверджував, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкового правопорушення є вигаданим, при справлянні податку на додану вартість платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності господарських зносин між платником та контрагентом-постачальником з огляду на можливу (ймовірну) протиправність господарської діяльності третіх осіб (відомості узагальненої податкової інформації щодо контрагента позивача). Стверджував, що фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено. Посилаючись на ці міркування, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку КСП «Харківгорліфт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «СК Трейд ЛТД» за травень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації/придбання та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
Результати перевірки оформлені актом від 14.05.2018р. №1901/20-40-14-21-07/34754617.
У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень: абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р. по взаємовідносинам з ТОВ «СК Трейд ЛТД» завищено суму податкового кредиту в розмірі 227.799,00 грн., в результаті чого за травень 2017 р. завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (р. 21) в розмірі 227.799,00 грн.
16.03.2018 р. з посиланням на названий акт відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв податкове повідомлення-рішення №00000141405 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 649.735,50 грн. (основний платіж - 433.157,00 грн., штраф - 216.578,50 грн.).
Як з'ясовано судом, юридичним мотивом для винесення оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичним мотивом послугувало судження контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Фактичні мотиви владного суб'єкта ґрунтуються на відомостях Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації відносно третіх осіб, на обставинах відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів на товар, на обставинах не встановлення виробника або походження товару, а також наявності узгодженого податкового повідомлення-рішення (форми «Р1») від 02.01.2018 р. №0000021411, винесеного відносно контрагента-постачальника ТОВ «СК Трейд ЛТД», яке не оскаржується у судовому та адміністративному порядку.
Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб'єкта, суд зазначає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.
Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.
Відтак, до предмету доказування по справі входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкового правопорушення - заниження грошового зобов'язання з ПДВ.
У розумінні п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зі змісту п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України вбачається, що подія скоєння цих протиправних діянь встановлюється владним суб'єктом за висновками посадових осіб контролюючих органів на підставі: 83.1.1. документів, визначених цим Кодексом; 83.1.2. податкової інформації; 83.1.3. експертних висновків; 83.1.4. судових рішень; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкових консультацій, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
У ході розгляду справи судом встановлено, що в основу оскарженого рішення контролюючим органом покладено складену відносно третьої особи - ТОВ «Він-Він» (контрагента ТОВ «СК Трейд ЛТД», який в свою чергу є контрагентом позивача) податкову інформацію від 06.07.2017 р. №681/20-40-14-12-12.
Визначаючись стосовно кваліфікації використаних у даному спорі контролюючим органом Результатів опрацювання зібраної податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення, суд відмічає, що у силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Для відповідача як контролюючого органу порядок, підстави та спосіб дій з реалізації контролю за додержанням податкової дисципліни з 01.01.2011 р. визначений Податковим кодексом України.
Норми вказаного акту законодавства не дають жодних правових підстав, приводів та повноважень контролюючим органам на складання офіційних письмових документів у формі Результатів опрацювання зібраної податкової інформації або будь-яких подібних документів.
Такого способу дій контролюючого органу Податковий кодекс України не визначає.
З огляду на викладене суд вважає, що контролюючий орган не позбавлений можливості для зручності чи в інших цілях оптимізації виконання функції контролю складати будь-які письмові документи (у тому числі і у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації), але за жодних обставин ці документи не можуть слугувати доказами для висунення платнику податків претензій чи звинувачень у вчиненні податкового правопорушення.
Вказаний документ, на думку суду, також не може бути доказом обґрунтованості висунутого платнику податків обвинувачення у вчиненні податкового правопорушення також і з огляду на положення абз. 5 п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до вказаної норми кодексу контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення.
Суд вважає, що оскільки акт перевірки без факту винесення податкового повідомлення - рішення не є доказом скоєння податкового правопорушення, то у силу ч. 7 ст. 9 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації.
З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документу у формі Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення або у формі Узагальнення податкової інформації, або у формі Довідки про узагальнення податкової інформації не може бути кваліфікований як доказ вчинення особою податкового правопорушення.
Окрім того, у ході розгляду справи судом встановлено, що в основу оскарженого рішення контролюючим органом покладено наявність узгодженого податкового повідомлення-рішення (форми «Р1») від 02.01.2018р. №0000021411, винесеного відносно контрагента-постачальника ТОВ «СК Трейд ЛТД», яке не оскаржується ані у судовому ані у адміністративному порядку.
Суд зазначає, що можлива (ймовірна) протиправність господарської діяльності контрагентів позивача, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Оскільки укладений з контрагентом правочин не визнаний владним суб'єктом нікчемним чи недійсним у судовому порядку, а з огляду на сукупність добутих судом доказів даний правочин явно та однозначно не відповідає ознакам нікчемних правочинів згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, то суд вважає, що у силу ст.ст. 215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.
З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що використані контролюючим органом твердження не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення позивачем податкового правопорушення.
Отже, використані контролюючим органом у спірних правовідносинах аргументи та документи за своїм характером, змістом та призначенням об'єктивно не здатні довести факту вчинення особою податкового правопорушення.
З цих міркувань оскаржене рішення владного суб'єкта підлягає скасуванню.
Разом з тим, оскільки платником податків за власною волею подано до суду документи на спростування факту вчинення податкового правопорушення, суд не знаходить підстав для неврахування цих документів при розв'язанні спору по суті.
На підтвердження доводів про відсутність податкового правопорушення з ТОВ “СК Трейд ЛТД” позивачем подано до суду договір про закупівлю №175 від 05.05.2017 р., накладна №260518 від 26.05.2017р. на суму 1.366.797,60грн., у т.ч. ПДВ - 227.799,60 грн., документи про виконання зобов'язань з оплати вартості послуг, а саме банківські виписки про перерахування безготівкових коштів (а.с. 13-28) , відомість списання матеріалів на капітальний ремонт ліфтів по дільниці №21 за червень 2017р. Кредиторська заборгованість станом на 31.05.2017р. відсутня.
Оскільки контролюючим органом і у ході перевірки, і у ході розгляду справи визнані обставини реєстрації виписаних контрагентом-постачальником податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, не заперечені обставини належності оформлення цих накладних, а також не заперечені обставини проведення повного розрахунку по оплаті вартості робіт, то суд не знаходить підстав для додаткового дослідження цих обставин.
Крім того, позивачем зазначено та підтверджено матеріалами справи, що придбаний товар був використаний ним при виконання умов договорів підряду, укладених між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради (в якості замовника) та КСП «Харківгорліфт» (в якості підрядника) про виконання капітального ремонту житлових будинків комунальної власності, а саме: ліфтів: №86/17 від 04.04.2017 р., №90/17 від 05.04.2017 р. №91/17 від 05.04.2017 р., №92/17 від 05.04.2017 р., №93/17 від 05.04.2017 р., №95/17 від 05.04.2017 р.
Також позивачем надані до матеріалів справи: довідку, надану ТОВ «СК Трейд ЛТД», про виробника запропонованого позивачу товару №0604/1 від 06.04.2017 р., гарантійний лист №0604/1 від 06.04.2017 р., гарантію на товар №0604/1 від 06.04.2017 р.
Суд відмічає, що перелічені вище документи не мають явних очевидних та непереборних дефектів у формі, змісті, чи походженні, котрі б у силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості.
Зауважень до виконання позивачем зобов'язань з оплати контролюючий орган в акті перевірки не виклав, таких мотивів в основу оскарженого рішення не поклав.
Фактів вжиття позивачем та контрагентом-постачальником взаємоузгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди до тексту акту перевірки контролюючим органом не включено, таких мотивів в основу оскарженого рішення не покладено. Належних та допустимих доказів (як-то: обвинувальних вироків суду по кримінальному провадженню, котрі набрали законної сили за ст.191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України тощо) ведення контрагентом - постачальником незаконної діяльності контролюючим органом не виявлено, в основу оскарженого рішення таких мотивів не покладено. Доказів обізнаності позивача з обставинами та умовами ведення контрагентом - постачальником господарської діяльності матеріали справи не містять.
Видані контрагентом-постачальником податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів про те, що така реєстрація відбувалась з порушенням закону владним суб'єктом до суду не подано. Доказів виключення цих податкових накладних з Єдиного реєстру податкових накладних до матеріалів справи не подано. З огляду на викладі обставини, зазначені первинні документи судом додатково не досліджувалися.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить переконання, що за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено події скоєння позивачем податкового правопорушення.
Відсутність товарно-транспортних накладних з огляду на характер та зміст зазначених у первинних документах товарів у даному конкретному випадку не може бути визнана судом підставою для висновку про заниження податку на додану вартість.
Оскільки контролюючим органом у судовому засіданні визнані ті обставини, що придбаний товар не залишився у розпорядженні або володінні платника податків, а був переданий третій особі, то суд не знаходить правильним висновок владного суб'єкта про відсутність сертифікатів на товар, адже за загальним правилом такі сертифікати підлягають передачі разом із товаром.
Окремо суд вважає за необхідне наголосити на визнаній контролюючим органом обставині реєстрації виписаних контрагентом-постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що неможливо без одержання уповноваженими службовими чи посадовими особами платника податків електронного цифрового підпису, укладання договору про визнання електронних документів та невжиття податковою інспекцією будь-яких заходів з припинення дії згаданого договору.
Так, положення п. 198.6 ст. 198, абз. 1 п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у системному поєднанні з ст.ст. 42, 46, 49, 200-1 Податкового кодексу України, свідчать про запровадження Державою такого механізму адміністрування податку на додану вартість, при якому Держава в особі контролюючого органу здатна здійснювати майже тотальний контроль за діяльністю платників податків, котрі виконують податкові зобов'язання платників ПДВ за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку у межах укладених договорів про визнання електронних документів.
Таким чином, суд вважає, що наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної постачальником та зареєстрованої податкової накладної звільняє покупця - отримувача цієї накладної від будь-якої відповідальності як платника ПДВ за виключенням випадку вжиття з цим постачальником взаємоузгоджених зловмисних (тобто протиправних) свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.
Доказів наявності таких обставин у спірних правовідносинах сторонами справи до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.ст. 11 і 69 КАС України не виявлено.
Доводи платника про подальше використання товару у власній господарській діяльності не спростовані контролюючим органом у ході розгляду справи за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України. Владний суб'єкт не подав до суду переконливих, достатніх, належних та допустимих доказів одержання позивачем товару з іншого джерела, ніж від контрагента - постачальника.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання доведеним факту вчинення особою податкового правопорушення у спосіб заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цим епізодом.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання, що покладені в основу спірного рішення судження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, а за правилом ст.ст. 76 КАС України зібрані контролюючим органом докази є недостатніми для висновку про вчинення особою податкового правопорушення у розумінні ст.109 Податкового кодексу України.
У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, ст.ст. 86, 109 Податкового кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.
Положення ст. 9 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб'єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання правильним судження контролюючого органу про використання позивачем в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено, адже, по-перше, придбаний у контрагентів товар був оплачений позивачем шляхом проведення безготівкових розрахунків (що не створює для Держави в особі компетентних органів управління, контролю чи нагляду будь-яких перешкод чи ускладнень у відслідковуванні руху безготівкових коштів), по-друге, придбаний товар у подальшому був використаний у господарській діяльності позивача, по-третє, доказів взаємопов'язаності платника та контрагентів платника ані матеріали перевірки, ані матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України при винесенні оскарженого рішення.
Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскарженого рішення владного суб'єкта.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі «ОСОБА_4 проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_5 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 12.06.2018 р. №00000311421.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 6 серпня 2018 року.
Суддя Сліденко А.В.