Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 серпня 2018 р. Справа№805/4335/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
05 червня 2018 року шляхом надсилання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач незаконно відмовив у призначені допомоги при народженні дитини, у зв'язку із відсутністю позивача за фактичним місцем проживання у м. Курахове. З посиланням на статті 3, 8, 19, 22, 46, 58, 921 Конституції України, Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», позивач просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за заявою від 02 лютого 2016 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалася на те, що вона тричі в лютому та травні 2016 року та в січні 218 року зверталася до відповідача із заявою про призначення допомоги, але їй було відмовлено в призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини. Вважала такі дії відповідача протиправними, оскільки надала всі необхідні документи для призначення допомоги, підстави, з яких їй відмовлено в призначенні та виплаті допомоги не передбачені чинним законодавством.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнав, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з наступних підстав. 02 лютого 2016 року позивач звернулася із заявою про призначення та виплату допомоги при народженні дитини, але їй було відмовлено в призначенні допомоги на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 та від 01.10.2014 №509, оскільки на зворотньому боці довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи була відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання особи, зазначеної в довідці. Після того, як у червні 2016 року питання наявності/відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання особи на довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було врегульовано, заява позивача була розглянута повторно. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 була здійснена перевірка за місцем фактичного проживання позивача про що був складений акт. У зв'язку із тим, що позивач фактично не проживав за заявленим місцем проживання комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплати внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення про припинення/відмову позивачу у призначенні допомоги. На думку відповідача, свідоцтво про народження дитини позивача є недійсним та не має юридичної сили, оскільки видано після 01 грудня 2014 року органом державної реєстрації актів цивільного стану, який розташований на території тимчасово не підконтрольній Уряду.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
03 березня 2015 року народився ОСОБА_2, матір'ю якого є позивач, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим 18 березня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку.
01 лютого 2016 року ОСОБА_3 видана довідка №14430019621 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно якої ОСОБА_1 та її неповнолітня дитина ОСОБА_2 були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1.
02 лютого 2016 року виконавчим комітетом Курахівської міської ради ОСОБА_1 видана довідка про склад сім'ї. Згідно довідки ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 у зв'язку із бойовими діями тимчасово мешкає на території міської ради без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.
02 лютого 2016 року ОСОБА_1 до органу праці та соціального захисту Мар'їнської райдержадміністрації подана заява за №670 про призначення допомоги при народженні дитини.
03 березня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області прийнято рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що на довідці внутрішньо переміщеної особи відсутній штамп міграційної служби про тимчасове перебування за вказаною адресою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Довідка є недійсною.
01 серпня 2016 року соціальним інспектором складений акт матеріально-побутових умов сім'ї №321, згідно якого на момент перевірки ОСОБА_1 та її дитина були відсутні.
20 вересня 2016 року комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування вирішила припинити/відмовити у призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що вона не проживає за адресою вказаною в довідці.
20 вересня 2016 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про відмову соціальної допомоги №670.
21 вересня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області прийнято рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що заявник не проживає за вказаною адресою згідно протоколу №24 від 20.09.2016.
05 червня 2018 року ОСОБА_3 видана довідка №14430019621 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно якої ОСОБА_1 та її неповнолітня дитина ОСОБА_2 були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року №2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон №2811-XII). На час виникнення спору Закон №2811-XII діяв в редакції Закону України №2249-VIII від 19.12.2017.
Закон №2811-XII відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Статтею 10 Закону №2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
За приписами статті 11 Закону №2811-ХІІ допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. […] Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. […]
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. [...]
Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
27 грудня 2001 року постановою Кабінету Міністрів України № 1751 був затверджений «Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (далі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується, зокрема, громадянам України.
Згідно пункту 13 Порядку виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Під час судового розгляду судом встановлено, що позивач, яка є громадянкою України та має зареєстроване місце проживання на території України, народивши 03 березня 2015 року дитину, протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини звернулася до відповідача за місцем реєстрації як внутрішньо переміщена особа із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. До заяви було додано копію свідоцтва про народження дитини, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що свідоцтво про народження дитини є недійсним та не має юридичної сили, оскільки видано після 01 грудня 2014 року органом державної реєстрації актів цивільного стану, який розташований на території тимчасово не підконтрольній Уряду, з огляду на наступне.
Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», на яку посилається відповідач, не регулює питання дійсності або недійсності документів установленого зразка, виданих установами, які провадять діяльність на тимчасово неконтрольованій території.
Таким чином, позивач повною мірою виконала вимоги, встановлені законодавством для призначення та отримання допомоги. Жодних повідомлень про невідповідність або неповноту поданого пакету документів відповідачем позивачеві не спрямовувалось.
Єдиною підставою для припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини стала відсутність позивача за адресою, зареєстрованою як фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи.
Аналіз вищезазначеного законодавства дозволяє суду дійти висновку, що зазначена обставина не позбавляє позивача та її дитину права на отримання допомоги, з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до пункту 13 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», який затверджений 08.06.2016 365, комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
У той же час, підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. №2811-XII не містить такої підстави для відмови у призначені допомоги, як відсутність особи за фактичним місцем проживання/перебування. Також, відповідачем не надано відомостей, що позивач отримала таку допомогу в іншому органі соціального захисту населення на території України.
Відповідно статті 3 «Конвенції про права дитини», ратифікованої ? ? 27.02.1991 789-, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку відмова відповідача, в першу чергу, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Позивач помилково вважає, що відповідач вчинив відносно неї протиправні дії, оскільки відповідачем були прийняті рішення, а тому керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та відновити порушене відповідачем право позивача на соціальне забезпечення шляхом визнання протиправними та скасування вищезазначених рішень.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню (статті 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: 84612, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, б.2, код ЄДРПОУ - 26019853) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що на довідці внутрішньо переміщеної особи відсутній штамп міграційної служби про тимчасове перебування за вказаною адресою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, прийняте 03 березня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що заявник не проживає за вказаною адресою згідно протоколу №24 від 20.09.2016, прийняте 21 вересня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за заявою №670 від 02 лютого 2016 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області.
Повний текст рішення складений 09 серпня 2018 року.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Циганенко А.І.