Справа №127/19648/18
Провадження №1-кс/127/10107/18
08 серпня 2018 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Вінниця, з середньо-спеціальною освітою, тимчасово безробітного, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, -
Слідчий Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_6 , 08.08.2018 року звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 . Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 , маючи незняту та непогашену судимість за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та 23.06.2018, вчинивши злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий тяжкий умисний корисливий злочин.
Так, 06.08.2018 близько 18.00 години ОСОБА_4 , перебуваючи на території ринку «Привокзальний», що знаходиться на площі Привокзальній, 2 в м. Вінниці, шляхом вільного доступу зайшов до технічного приміщення, в якому на другому поверсі на ліжку відпочивала прибиральниця вищезазначеного ринку ОСОБА_7 , та біля якої на подушці знаходились грошові кошти у сумі 3200 гривень.
В цей час у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на відкрите заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_4 , розуміючи протиправність своїх дій, підбурюваний жагою до легкої наживи та протиправного збагачення, умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, наблизився до ліжка, на якому знаходилась потерпіла, та усвідомлюючи що його дії є відкритими, заволодів належними останній грошовими коштами у сумі 3200 гривень, взявши їх у руки.
При цьому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність та зухвалість своїх дій, продовжив доведення свого злочинного умислу до кінця та, діючи відкрито для потерпілої ОСОБА_7 , залишив місце скоєння злочину разом з викраденим майном, завдавши останній матеріального збитку на загальну суму 3200 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець м. Вінниця, освіта середня-спеціальна, тимчасово безробітній, не одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий за ч. 1 ст. 115 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
06.08.2018, о 21.00 год. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
07.08.2018, о 17:46 год. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України своєї вини не визнав.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме:
1)показаннями потерпілої ОСОБА_7 ;
2)протоколом проведення впізнання за участі потерпілої ОСОБА_7 ;
3)показаннями свідків ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 .
4)протоколами проведення впізнання за участі свідків ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 ;
5)протоколами огляду місця подій від 06.08.2018;
6)іншими матеріалами кримінального провадження;
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
-переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, у зв'язку із чим він може ухилятися від правоохоронних органів.
-незаконного впливу підозрюваного на потерпілого чи свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість на незаконного впливу на свідків та потерпілу, яка є жінкою, з метою створення сприятливих для себе умов.
-вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та вчинив умисний корисливий злочин.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний не має постійного місця роботи, а наявні соціальні зв'язки, зокрема батьки не стали для нього перешкодою щодо вчинення умисного тяжкого злочину.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
-особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
-особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
-застава, оскільки у ОСОБА_4 відсутнє постійне місце роботи та необхідні кошти;
-домашній арешт, оскільки ОСОБА_4 зможе переховуватися від органів досудового розслідування суду, а також враховуючи те, що відносно нього ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 26.06.2018 було застосовано цілодобовий домашній арешт, однак не дивлячись на це він його порушив та скоїв новий злочин;
Всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
В зв'язку із вищезазначеним, існує необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На підставі викладеного слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просив обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили обрати підозрюваному запобіжний захід не пов'язаний із позбавлення волі, а саме домашній арешт.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження № 12018020020003188, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.177 ч. 2 КПК Українипідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені 06.08.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12018020020003188 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
07.08.2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - обґрунтована.
У відповідності з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 років.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, підозрюваний не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працює, тобто не має постійного джерела прибутку, раніше судимий, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та підозрюється у вчиненні нового злочину, крім того, в іншому кримінальному провадженні до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2018 року було застосовано цілодобовий домашній арешт, однак не дивлячись на застосування судом домашнього арешту, підозрюваний ОСОБА_4 знову підозрюється у вчинені нового злочину. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні “Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 21 години 00 хвилин 04 жовтня 2018 року в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 04 жовтня 2018 року.
Одночасно визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступний обов'язок прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладеного на нього обов'язку, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя