08 серпня 2018 р. Справа № 0440/5936/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконними дії про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки, -
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати незаконними дії Відділу у Дніпровському районні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.02.2017р. про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:01:085:0025 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:01:085:0025;
- визнати незаконними дії Відділу у Дніпровському районні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.02.2017р. про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:01:085:0026 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:01:085:0026.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161,171 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 мав на праві власності земельну ділянку на території садового товариства «Ландиш» Ювілейної селищної ради для ведення садівництва. Зазначена ділянка складалася з двох частин та мала загальну площу 0,1200 га. Зазначені обставини підтверджуються Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП Дн №030523. В позовній заяві позивач стверджує, що у кінці червня 2018 року від своїх сусідів дізнався, що він вже не є власником земельної ділянки за даними Державного земельного кадастру, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із запитом про надання відомостей. Листом від 12.07.2018р. №31-4-021-1288/104-18 відповідач надав витяги з державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455800:01:085:0026 та 1221455800:01:085:0025, за якими земельні ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Слобожанська селищна рада садівниче товариство «Ландиш», ділянка 5 площею 0,0580 га та 0,0620 га були зареєстровані за раніше зазначеними номерами на підставі заяви ОСОБА_2 із зазначенням власника - позивача на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 25.01.2017; ТОВ "БізнесЕксперт", ОСОБА_3
Позивач вважає, що оскаржуваними рішеннями, прийнятими щодо земельних ділянок, які належать позивачу на праві спільної часткової власності без передбаченої законом згоди та участі у визначенні меж земельних ділянок, порушили право власності позивача щодо земельних ділянок.
Згідно правил ст. 19 КАС України (предметна юрисдикція) та ст. 25-27 КАС України (територіальна юрисдикція), суд вирішує, чи підлягає справа розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, за положеннями частини третьою вказаної статті адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся за захистом свого приватно-правового права власності на земельну ділянку.
Водночас, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року №1618-IV суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача від 16.02.2017р. про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:01:085:0025, 1221455800:01:085:0026 та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:01:085:0025, 1221455800:01:085:0026 є похідними від спору про право власності на земельну ділянку, а, отже, їх розгляд не можливий без вирішення спору щодо належного власника на вищевказану земельну ділянку, у зв'язку з чим, позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Законність оскаржуваних реєстраційних дій ґрунтується на юридичних фактах щодо встановлення права власності позивача та третьої особи на земельну ділянку, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією права власності на землю.
Дана позиція судді відповідає правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 18 квітня 2018 року у справі 2-825/10 при вирішенні касаційних скарг, поданих з питань порушення предметної юрисдикції.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, захист права позивача у його спорі щодо захисту порушеного речового права на земельні ділянки, права на які є предметом спору, з урахуванням суб'єктного складу сторін, має здійснюватися за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити.
При цьому, частиною сьомою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вищенаведеної норми, суд розяснює позивачеві, що заявлений до розгляду спір може бути поданий до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі № 0440/5936/18.
Роз'яснити, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4