вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2018 р. Справа№ 910/23722/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Смірнової Л.Г.
Кропивної Л.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Гусак А.М., адвокат, представник згідно ордеру серії КВ №195543 від 01.08.18
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2018 року (повний текст складено 18.06.2018 р.)
у справі № 910/23722/17 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Софт"
про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -
Публічне акціонерне товариство "Банк "Траст" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним Договору на створення програмного продукту від 01.07.2016р., укладеного між ПАТ "Банк "Траст" та ТОВ "Ізі Софт" та застосування наслідків недійсності договору від 01.07.2016р. (стягнення з ТОВ "Ізі Софт" на користь ПАТ "Банк "Траст" 1500000 грн.) (т.І, а.с.7-14).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 травня 2018 року у справі №910/23722/17 у позові відмовлено (т.І, а.с.46-51).
06 липня 2018 року ПАТ "Банк "Траст" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р. у справі №910/23722/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2018 року, апеляційна скарга ПАТ "Банк "Траст" у справі № 910/23722/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Смірнова Л.Г., Ткаченко Б.О.
18 липня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді - Смірнова Л.Г., Ткаченко Б.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/23722/17, розгляд апеляційної скарги ПАТ "Банк "Траст" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р. у справі № 910/23722/17 призначено на 07 серпня 2018 року.
02 серпня 2018 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2018 року, в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ткаченко Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), для розгляду справи №911/689/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.
07 серпня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Траст" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 р. у справі № 910/23722/17 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.
У судовому засіданні 07 серпня 2018 року представник ТОВ "Ізі Софт" проти розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача не заперечував, а також надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник ПАТ "Банк "Траст" у судове засідання 07 серпня 2018 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором 0411622878500.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.
01 липня 2016 року між ПАТ банк "Траст" (далі - позивач), як замовником та ТОВ "Ізі Софт" (далі - відповідач), як виконавцем укладено Договір на створення програмного продукту від 01.07.2016р. (далі - Договір), відповідно до п.2.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов цього Договору роботу по створенню програмного продукту, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити її (т.І, а.с. 33-42).
Відповідно до п. 4.3 Договору, оплаті підлягають тільки ті роботи, що зазначені у черговому акті прийому-передачі виконаних робіт.
В Додатку № 1 до Договору сторонами погоджено Технічне завдання на створення програмного продукту до Договору (основні технічні вимоги до ПЗ і розробці окремих програмних модулів і блоків) (т.І, а.с. 43-76).
В Додатку № 2 до Договору сторонами договору погоджено, що передбачені додатком №1 до договору роботи мають бути виконані у термін з 01.07.2016 по 13.07.2016, вартість робіт складає 1500000 грн., яку замовник зобов'язується перерахувати виконавцю протягом 10 банківських днів з моменту підписання відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт (т.І, а.с. 77-78).
13 липня 2016 року ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Ізі Софт" підписано Акт прийому-передачі виконаних робіт до Додатку № 2 до Договору на створення програмного продукту від 01.07.2016, згідно якого Замовник прийняв, а Виконавець виконав відповідно до умов Договору роботу по створенню програмного продукту по розробці окремих програмних модулів і блоків, модульного програмно-технічного комплексу системи "Клієнт-Банк", спеціалізованого програмно-апаратного операційного програмного забезпечення комп'ютерної системи "Клієнт-Банк"; Виконавець передав, а Замовник прийняв у Виконавця всю інформацію, матеріали, у тому числі витратні, документи та інші відомості, необхідні Замовнику для належного функціонування ПЗ, зазначеного у пункті 1 цього Акту; Виконавець передав, а Замовник прийняв у Виконавця ексклюзивні майнові права та ПЗ, що зазначені у пункті 1 цього Акту; Замовник не має жодних зауважень та претензій до виконаних Виконавцем робіт, зазначених у пункті 1 цього Акту, а Виконавець не має жодних претензій до Замовника; вартість робіт за даним Актом становить 1500000,00 грн., у т.ч. ПДВ 250 000,00 грн. У вартість робіт включається вартість виключних майнових прав (т.І, а.с. 79-80).
04 серпня 2016 року згідно меморіального ордеру №Mbenedik-17741 від ПАТ "Банк "Траст"сплачено ТОВ "Ізі Софт" 1500000 грн. за договором від 01.07.2016р. (т.І, а.с. 81).
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Банк "Траст" листом (повідомленням про визнання нікчемним договору про створення програмного продукту від 01.07.2016 р.) від 15.06.2017 р. №1486 повідомив ТОВ "Ізі Софт", що на підставі положень п. 4 ст. 37, п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнано нікчемними договір на створення програмного продукту від 01.07.2016 р., укладений між ПАТ "Банк "Траст" та ТОВ "Ізі Софт" (т.І, а.с. 92-93, 94-95).
Вказаний лист обґрунтовано тим, що ТОВ "Ізі Софт" та ПАТ "Банк "Траст" є пов'язаними особами, оскільки ТОВ "Ізі Софт" міститься в офіційно поданому до НБУ переліку осіб, пов'язаних із ПАТ "Банк "Траст" та тим, що вказані роботи виконано за незначний проміжок часу (12 днів), який не узгоджується з значною сумою оплати.
Також, у листі (повідомленні) зазначено, що з пояснень співробітників відділу системного адміністрування та технічної підтримки Банку, підтвердити реальність наданих Банку ТОВ "Ізі Софт" послуг не вбачається можливим, а тому на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України запропоновано повернути грошові кошти в сумі 1500000 грн., отримані за договором на створення програмного продукту від 01.07.2016 р.
Листом від 10.07.2017 р. №51/07-17 (отримано 11.07.2017 р. за вх. №2669) відповідач, у зв'язку з отриманням повідомлення про нікчемність правочину, повідомив позивача про відсутність ознак нікчемності та те, що цей правочин направлений на настання правових наслідків та відповідає положенням законодавства (т.І, а.с. 123-125).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір на створення програмного продукту від 01.07.2016р. є фіктивним, оскільки згідно пояснень співробітників банку підтвердити реальність наданих банку послуг на суму 1500000 грн. не вбачається можливим, надані банку послуги за Договором не можуть бути ідентифікованими через відсутність доказів їх імовірного існування, укладений банком та відповідачем акт прийому-передачі виконаних робіт за Договором не містить інформації щодо відповідності робіт технічному завданню, не містить інформації чи проводилось тестування, що свідчить про те, що роботи не виконувались. Позивач зазначає, що вартість робіт за Договором на створення програмного продукту від 01.07.2016р. в розмірі 1500000 грн. є завищеною. Позивач, як на підставу визнання недійсним Договору також посилається на те, що відповідач є пов'язаною з особою банком.
У апеляційній скарзі позивач, разом із доводами аналогічними до тих, що викладені у позовній заяві також зазначає, що про фіктивність правочину свідчить те, що: відповідач не надав банку детального звіту про виконанні роботи з якого можливо було б встановити відповідність виконаних робіт технічному завданню; відсутність підтверджуючих документів щодо понесених відповідачем витрат та/або використаних матеріалів, які мав би понести відповідач за умови дійсного виконання передбачених договором робіт (позивач зазначає про безпідставність висновків щодо придбання відповідачем програмного забезпечення у ФОП Запорожця О.М., з огляду на відсутність доказів того, що саме це програмне забезпечення використане для розробки програмного модулю "Клієнт-банк" для позивача та те, що програмне забезпечення у ФОП Запорожця О.М. придбане задовго до укладення договору від 01.07.2016 р. з Позивачем. Також позивач зазначив про відсутність можливості обміну інформацією між банком та відповідачем та про неможливість посилань на пояснення свідка Ярошенка П.В., через те, що він не мав відношення до налаштування програмного забезпечення у банку. Апелянт зазначає, про неможливість виконання великого обсягу робіт у такий короткий строк (12 днів) та не узгоджується із значною сумою оплати, яка здійснена банком (1,5 млн. грн.)
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги у відзиві на неї відповідач посилається на те, що позивачем не доведено підстави, за наявності яких спірний договір є нікчемним в силу норм Закону. Відповідач спростовує твердження позивача про фіктивність укладеного договору, посилаючись на те, що відповідач придбав у ФОП Запорожця О.М. програмне забезпечення, здійснив його доопрацювання та згідно акту прийому-передачі виконаних робіт до Договору передав програмний продукт позивачу, що виключає фіктивність укладеного Договору. Відповідач зазначає, що витративши на створення та придбання програмної продукції понад 1000000 грн., відповідач мав всі підстави отримати винагороду від банку у розмірі 1500000 грн. Також, за доводами відповідача факт пов'язаності з банком не є підставою вважати всі укладені цими особами договори нікчемним/недійсними.
З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 29.12.2016 р. № 559-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Траст" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30.12.2016 р. №3085 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Траст" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Траст" з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Траст" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кухарева В.В. строком на два роки з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно (т.ІІ, а.с. 6).
У витязі із Акту перевірки Комісії з перевірки договорів від 13 червня 2017 року Комісією, проведеної на виконання наказів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк "Траст" Кухарева В.В. №31 від 07.12.2016 р., №69-ЛТ від 06.02.2017 р. та відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено про виявлення ознак нікчемності у низці правочинів (в т.ч. договорів), що були здійснені між банком та юридичними особами - клієнтами банку, що перелічені нижче та рекомендовано запропонувати Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнати нікчемним в т.ч. договір на створення програмного продукту від 01.07.2016 р., укладений між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Ізі Софт" (підстава: п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") (т.І, а.с. 88-89).
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Траст" від 15.06.2017 р. №143-ЛТ "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" наказано в т.ч. визнати нікчемним договір на створення програмного продукту від 01.07.2016 р., укладений між ПАТ "Банк "Траст" та ТОВ "Ізі Софт" (т.І, а.с. 90-91).
Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі №910/12294/16 (провадження №12-9зг18) міститься висновок про те, що: "Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ Банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків ані у Банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом Банку як суб'єкта господарювання, виданим керівником Банку в межах своїх повноважень."
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне, для правильного вирішення спору, надати оцінку відповідності оспорюваного правочину вимогам законодавства, а не вважати його нікчемним виключно на підставі наказу уповноваженої особи.
У наказі №143-ЛТ не зазначено на якій підставі оспорюваний правочин віднесено до категорії нікчемний, разом з тим, у витязі з Акту перевірки комісії з перевірки договорів від 13.06.2017 р. та у позовній заяві зазначено, що оспорюваний правочин рекомендовано визнати нікчемним на підставі п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Електронним повідомленням уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Траст" надала НБУ перелік пов'язаних із банком осіб станом на 01.12.2016 р., у додатках до якого зазначено відповідача з інформацією про віднесення його до "524" коду типу пов'язаної особи та заперечною позначкою у графі "проведення операцій із банком" (т.І, а.с. 84, 85-87).
Відповідно до постанови правління НБУ від 12.05.2015 № 315 Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, "524" код типу пов'язаної з банком особи означає "Споріднені та афільовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи".
Доказів на підставі якої інформації та яким чином підтверджується те, що ТОВ "Ізі Софт" є пов'язаною особою ПАТ Банк "Траст" - матеріали справи не містять.
Разом з тим, відповідач пов'язаність із позивачем не заперечує, проте зазначає, що факт пов'язаності з банком не є підставою вважати всі укладені цими особами договори нікчемним/недійсними.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави того, що: банк уклав правочин (у т.ч. договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Отже за змістом вищевказаної статті сам факт укладення договору з пов'язаною з банком особою не свідчить про те, що такий договір є нікчемним в силу закону, при цьому умовою для визнання договору нікчемним є встановлення факту невідповідності спірного правочину вимогам законодавства України.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач вказує на те, що передбачені договором послуги він не отримував, а відповідачем такі послуги не надавались, проте банком безпідставно підписано відповідні акти наданих послуг та оплачено такі послуги.
Обґрунтування позовних вимог зводиться до фіктивності, на думку позивача, укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ст.626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Відповідно до п.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до п.2.2. Договору предметом цього Договору є результати робіт по створенню програмного продукту і розробці окремих програмних модулів і блоків, модульного програмно-технічного комплексу системи "Клієнт-Банк" замовника, спеціалізованого програмно-апаратного та операційного програмного забезпечення комп'ютерної системи "Клієнт-Банк"(Програмне забезпечення).
За результатом успішних тестувань сторони підписують відповідний Акт прийому-передачі виконаних робіт (складової частини або модуля ПЗ), після чого роботи по даному етапу, передбаченому технічним завданням, вважаються закінченими і на вимогу виконавця можуть бути оплачені замовником (п.3.3.3. Договору).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
На виконання умов оспорюваного договору його сторонами вчинялись певні дії: 1) відповідачем передано, а замовником прийнято роботу по створенню програмного продукту і розробці окремих програмних модулів і блоків, модульного програмно-технічного комплексу системи "Клієнт-Банк", спеціалізованого програмно-апаратного та операційного програмного забезпечення комп'ютерної системи "Клієнт-Банк", що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін без зауважень Актом прийому-передачі виконаних робіт до Договору від 13.07.2016 року; 2) замовником здійснено оплату вищезазначеного акту на суму 1500000 грн. що підтверджується меморіальним ордером №Mbenedik-17741 від 04.08.2016 року.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній станом на момент укладення договору та підписання акту приймання-передачі) первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положеннями цієї статті, у редакції, чинній на момент віднесення уповноваженою особою оспорюваного правочину та розгляду даної справи визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що Акт прийому-передачі виконаних робіт до Договору від 13.07.2016 р. фіксує здійснення господарської операції, найменування та перелік наданих послуг (виконаних робіт), їх вартість колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що цей Акт є первинним обліковим документом, який свідчать про надання відповідачем обумовлених договором послуг (робіт) та прийняття вказаних послуг (робіт) замовником, а також містить обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Слід також зазначити, що відповідно до викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 р. у справі №6-197цс14 правової позиції: "У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний."
При цьому надання детального звіту про виконанні роботи та підтверджуючих документів щодо понесених відповідачем витрат та/або використаних матеріалів, умовами оспорюваного правочину не передбачено. Натомість, за умова договору, відповідність виконаних робіт технічному завданню фіксується саме Актом приймання-передачі виконаних робіт, з огляду на що доводи апелянта у вказаній частині є безпідставними.
Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи копію Договору на створення програмного продукту №6/03-16 від 21.03.2016р., укладеного з ФОП Запорожцем О.М. на здійснення робіт по створенню програмного продукту і розробці окремих програмних модулів і блоків, модульного програмно-технічного комплексу системи "Клієнт-Банк", спеціалізованого програмно-апаратного та операційного програмного забезпечення комп'ютерної системи "Клієнт-Банк" (т.І, а.с. 126-134), технічне завдання за яким (т.І, а.с. 135-171) є майже ідентичним технічному завданню за укладеним сторонами договором на створення програмного продукту. Відповідно до Додатку №2 до Договору на створення програмного продукту від 21.03.2016 р. №6/03-16 виконавець зобов'язується виконати роботи за цим договором по 01.07.2016 р. та здійснити їх належну передачу замовнику (т.І, а.с. 172).
Вказані роботи були отримані відповідачем 02.07.2016 р., що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (т.І, а.с. 174) та оплачені у період з 21.03.2016 по 05.08.2016 р. (тобто останній платіж відбувся після отримання коштів від позивача), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.ІІ, а.с. 3-5).
Отже вищезазначене фактично виключає можливість стверджувати, що вказаний правочин не направлений на настання певних правових наслідків для його контрагентів та відсутність доказів понесення відповідачем, як виконавцем матеріальних витрат на виконання договору, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість посилань позивача на фіктивність укладеного Договору.
Із заяви свідка, Ярошенко Павло Володимирович, який у період з 29.07.2015р. по 15.02.2017р. працював у ПАТ Банк "Траст", з 01.02.2016р. займав посаду директора Департаменту маркетингу банку, слідує, що програма клієнт-банк була встановлена силами підрядника (TOB "Ізі Софт") на сервери банку, в т.ч. була проведена інтеграція із ОДБ Банку, налаштовано необхідні типові документи та процедури, інструменти зворотного зв'язку (захищений e-mail та sms), придбана та налаштована бібліотека електронних ключів, після завершення всіх підготовчих робіт, наказом Голови Правління Банку було розпочато пілотну (тестову) експлуатацію системи, а після завершення тестового періоду та виправлення виявлених недоліків, іншим Наказом розпочато промислову експлуатацію. Акт виконаних робіт із TOB "Ізі Софт" підписано банком тільки після завершення всіх передбачених налаштувань Програми клієнт-банк та проведення пілотних випробувань. Разом із підписанням Акту виконаних робіт, TOB "Ізі Софт" передав Банку електронний носій (CD диск) із вихідним кодом програми, який зберігався у підрозділі інформаційних технологій Банку (т.І, а.с. 225).
При цьому, доводи апеляційної скарги про "неможливість посилань на пояснення свідка Ярошенка П.В., через те, що він не мав відношення до налаштування програмного забезпечення у Банку та не міг знати, хто саме із Підрядників виконував роботи по встановленню та адаптації програмного модулю "Клієнт-банк" для Позивача" та про те, що " програмне забезпечення у ФОП Запорожця О.М. придбане за договором від 21.03.2016 р. - задовго до укладення договору від 01.07.2016 р. з Позивачем " спростовуються наступним.
Відповідно до п. 14.1 укладеного між відповідачем та ФОП Запорожцем О.М. Договору: "Усі сповіщення, вимоги повідомлення і будь-яка інша інформація можуть бути направлені за допомогою засобів факсимільного зв'язку, електронною поштою, рекомендованим листом або кур'єрською поштою з підтвердженням одержання за наступними адресами: 14.1.1 Замовник: ТОВ "Ізі Софт" поштова адреса:04080, м. київ, вул. Межигірська, 82А, корп. Б телефакс: (044)501-75-86. Адреса електронної пошти: pavlo.iaroshenko@banktrast.com.ua. До уваги: Ярошенка Павла Володимировича.
Колегія суддів зазначає, що результатом договору - є виконані роботи.
При цьому, відповідно до пояснювальної записки начальника відділу системного адміністрування технічної підтримки ПАТ "Банк "Траст" на виконання наказу №69-ЛТ щодо договору з ТОВ "Ізі Софт" вказана особа повідомила про відсутність документів, за якими відділ системного адміністрування отримав програмний комплекс клієнт-банк та те, що для встановлення програмного комплексу розробнику було надано віддалений доступ, через який було проведено повне налаштування сервера та програмного забезпечення, передано в електронному вигляді інструкції з користування та встановлення разом з початковим кодом (а.с. 82-83).
До того ж сам позивач не заперечує існування у нього системи Клієнт-банк, що, зокрема, підтверджується у Висновку від 02.05.2018р. матеріалів службової перевірки, згідно з яким у період дії договору працівникам ТОВ "СВІФТ ГАРАНТ" надавався віддалений доступ для здійснення налаштування програмного забезпечення "Клієнт-Банк" (т.ІІ, а.с. 30-32).
На підтвердження того факту, що хтось інший, ніж відповідач, встановив дану систему позивач доказів не надав.
Доказів на підтвердження неможливості виконання великого обсягу робіт (1,5 млн. грн.) за 12 днів та неузгодженості вартості робіт та строку їх виконання - позивачем надано не було. Зазначаючи про те, що сума спірного договору є значно завищеною обсягам наданих робіт, вказуючи про відсутність доказів реального виконання робіт, позивач належних доказів на підтвердження своїх тверджень не надає, в той час як матеріали справи містять первинні докази на підтвердження здійснення господарської операції за Договором. Не обґрунтовано позивачем і посилання на відсутність можливості обміну інформацією між Банком та Відповідачем, як і те, яким чином така обставина впливає на дійсність правочину.
Частиною 1 ст. 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 3, 4, 14, 15, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу. Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об'єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.
Разом з тим, оскільки позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача укладенням спірного договору, а також того, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) недодержано встановлених ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не відповідають.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2018 року у справі №910/23722/17 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2018 року у справі №910/23722/17 задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Траст" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2018 року у справі №910/23722/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2018 року у справі №910/23722/17 залишити без змін.
3. Справу №910/23722/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді Л.Г. Смірнова
Л.В. Кропивна
Дата складення повного тексту - 09.08.2018 р.