09 серпня 2018 року Справа № 915/518/18
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ґудвеллі Україна”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро”
про: стягнення 5974039,88 грн.,
Суддя: Смородінова О.Г.
Секретар судового засідання: Ковальжи А.І.
Представники учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 16.03.2018,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
04 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Ґудвеллі Україна” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 1486 від 30.05.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” заборгованості за договором поставки № ЗР-172/18Д від 13.02.2018 в загальному розмірі 5974039,88 грн., з яких: 5456563,34 грн. - основний борг, 103674,70 грн. - інфляційні втрати, 37672,71 грн. - 3% річних, 376129,13 грн. - пеня.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору поставки № ЗР-172/18Д від 13.02.2018; специфікації № 1 від 13.02.2018; рахунку-фактури № 1409 від 13.02.2018; платіжного доручення № 3117 від 22.02.2018 на суму 5872722, 55 грн.; видаткової накладної №2464 від 30.3.2018 на суму 86117,76 грн. та №2670 від 30.03.2018 на суму 330041,45 грн.; товарноо-транспортної накладної №327 від 30.03.2018; листів №874 від 16.04.2018 та №989 від 11.05.2018; норм статей 509, 525, 612, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що ТОВ «Даноша» (16.03.2018 змінено назву на ТОВ «Ґудвеллі Україна») вчасно та в повному обсязі виконані зобов'язання щодо оплати передоплати в загальному розмірі 5872722,55 грн., але відповідачем порушено положення п. 4.2 Договору та специфікації до Договору, не в повному обсязі виконано зобов'язання щодо поставки товару.
Ухвалою суду від 11.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/518/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 12 липня 2018 року о 10 год. 30 хв.; встановлено сторонам процесуальний строк для надання суду заяв по суті справи.
26.06.2018 до суду від позивача, на виконання вимог ухвали від 11.06.2018, надійшла письмова заява за вих. № 1589 від 22.06.2018.
Також 26 червня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ґудвеллі Україна” до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання за вих. № 1590 від 22.06.2018, в якому позивач просить підготовче засідання в справі № 915/518/18, призначене на 12.07.2018 о 10 год. 30 хв., провести в режимі відеоконференції, а забезпечення проведення розгляду справи в режимі відеоконференції доручити Господарському суді Івано-Франківської області.
26.06.2018 господарським судом постановлено ухвалу про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Ґудвеллі Україна” у судовому засіданні 12 липня 2018 року о 10 год. 30 хв. у режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/518/18 та визначено Господарський суд Івано-Франківської області судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/518/18 12 липня 2018 року о 10 год. 30 хв.
12 липня 2018 року в судове засідання з'явився лише повноважений представник позивача, якого суд заслухав.
Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 12.07.2018 не направив, про причини його нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання 18.06.2018 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 у справі № 915/518/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133405557.
За результатами проведеного судового засідання 12 липня 2018 року суд відклав підготовче засідання на 02 серпня 2018 року о 09 год. 30 хв., постановив ухвалу про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Ґудвеллі Україна” у судовому засіданні 02 серпня 2018 року о 09 год. 30 хв. у режимі відеоконференції при розгляді Господарським судом Миколаївської області справи № 915/518/18 та визначив Господарський суд Івано-Франківської області судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час судового засідання Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/518/18 02 серпня 2018 року о 09 год. 30 хв.
16.07.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання за вих. № 05/18 від 05.07.2018 про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.07.2018 о 10 год. 30 хв.
30.07.2018 до суду від позивача надійшло клопотання за вих. № 1778 від 27.07.2018 про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій документів, неналежним чином засвідчені копії яких додано до позовної заяви.
Станом на момент проведення судового засідання 02 серпня 2018 року будь-яких інших, крім вищевказаних, заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.
02 серпня 2018 року в судове засідання з'явився лише повноважний представник позивача, якого суд заслухав.
Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 02.08.2018 не направив, про причини його нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки про отримання 20.07.2018 та 27.07.2017 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2018 у справі № 915/518/18 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400133747199 та 5400133747202 відповідно.
За результатами проведеного судового засідання 02.08.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 915/518/18 до судового розгляду по суті на 09 серпня 2018 року о 14 год. 30 хв.
09.08.2018 за наслідками розгляду справи суд, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд
13 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальність «Даноша», як покупцем, укладено договір поставки № ЗР-172/18Д (далі - Договір), згідно з предметом якого в терміни, визначені Договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах Договору (п. 1.1); найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до Договору, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.2).
За умовами договору:
2.1. За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість та ціна якої визначаються специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього Договору.
2.2. Ціна товару, що поставляється за цим Договором, вказується у специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США.
2.4. Всі рахунки та видаткові накладні, що підписані в період дії даного Договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний Договір.
3.2. Оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного Договору.
4.1. Товар за умовами даного Договору поставляється окремими партіями на підставі погоджених сторонами специфікацій. Специфікація вважається погодженою сторонами з моменту направлення постачальником покупцеві рахунку на оплату товару. У випадку, якщо документально визначити узгодження сторонами неможливо, або важко, це може підтверджуватися діями сторін, такими як відвантаження, приймання або оплата товару.
За умовами п. 4.2 Договору постачальник зобов'язався здійснити поставку відповідної партії товару (за умови наявності замовленого товару на складі постачальника).
Поставка товару, що є предметом цього Договору, здійснюється силами постачальника та за його рахунок в межах України (умови DAP), якщо інше не зазначено в специфікаціях до даного Договору (п. 4.3).
Відповідальність сторін обумовлена розділом 5 Договору.
Так:
5.1. За порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного Договору.
5.2. Постачальник несе відповідальність за нестачу, ушкодженні упаковки і пов'язане з цим знищення якості товару тільки в тому випадку, якщо нестача та/або ушкодження упаковки відбулися з його вини та до передачі товару покупцю.
5.2.1. Крім відповідальності, встановленої п. 5.2 даного Договору, постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.
За умовами пункту 10.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але продовжує залишатись з чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Відповідно до протоколу №129 від 15.03.2018 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» (ідентифікаційний код 32464900) було прийнято рішення про зміну назви з ТОВ «Даноша» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна».
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Ґудвеллі Україна» (ідентифікаційний код 32464900) 16.03.2018 були зареєстровані зміни до установчих документів, зокрема, зміна повного найменування, зміна скороченого найменування.
Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум передоплати, інфляційних втрат, пені та відсотків річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по поставці передоплаченого товару.
Підставою - умови договору поставки № ЗР-172/18Д від 13.02.2018 та застосування норм статей 509, 525, 612, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Матеріали справи свідчать про таке:
13 лютого 2018 року між сторонами було підписано та скріплено печатками специфікацію № 1 до договору поставки № ЗР-172/18Д від 13.02.2018, згідно якої поставці підлягав товар в асортименті; строк поставки: 05 березня 2018 року (п. 1).
Загальна сума товару за даною специфікацією склала 5872722,55 грн. (п. 2)
Покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 5872722,55 грн. (еквівалент у доларах США: 217266,82 USD), зазначеної в п. 2 даної специфікації та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 16 лютого 2018 року (п. 3).
Згідно рахунку-фактури № 1409 від 13.02.2018, за договором № ЗР-172/18Д від 13.02.2018 за товар в асортименті підлягає сплаті в сумі 5872722,55 грн. до 16 лютого 2018 року.
Як вбачається з платіжного доручення № 3117 від 22.02.2018 позивачем було перераховано відповідачу згідно рахунку №1409 від 13.02.2018 грошові кошти в розмірі 5872722,55 грн.
Відповідно до видаткових накладних №2464 від 3.03.2018 та №2670 від 30.03.2018, відповідач на виконання умов договору, здійснив поставку товару на загальну суму 416159,21 грн. (86117,76 грн.+330041,45).
Крім того, поставка товару на суму 416159,21 грн. підтверджується товарно-транспортною накладною №327 від 30.03.2018.
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлений товар становить 5456563,34 грн. (5872722,55-416159,21).
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного:
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, 17.04.2018 позивач надіслав відповідачу на юридичну та фактичну адреси вимогу за вих. № 874 від 16.04.2018, яка була отримана відповідачем 23.04.2018.
У вказаній вимозі позивач вимагав протягом семи днів з моменту її отримання здійснити поставку решти товару на загальну суму 5456563,34 грн., а у випадку неможливості поставки товару, повернути кошти в сумі 5456563,34 грн. на розрахунковий рахунок.
За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній на претензію не відреагував, зобов'язання щодо поставки товару або повернення грошових коштів не виконав, чим порушив договірні зобов'язання.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 5456563,34 грн. зазначено вірно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно 5.2.1 Договору № ЗР-172/18Д крім відповідальності, встановленої п.5.2 даного договору, постачальник за прострочення товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 376 129,13 грн. за період з 16.03.2018 по 28.05.2018.
Судом перевірено надані позивачем розрахунки, внаслідок чого суд погоджується із нарахованою позивачем сумою пені в розмірі 376 129,13 грн., тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 37672,71 грн. за період з 06.03.2018 по 28.05.2018 та інфляційні втрати у розмірі 103674,70 грн. за період з березня 201 року по квітень 2018 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, стягнення суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення продавцем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).
Така правова позиція наведена зокрема, в постановах Верховного Суду України: від 16.09.2014 у справі №3-90гс14 (№921/266/13-г/7), від 01.07.2015 у справі №3-357гс15 (910/14120/14) та від 15.10.2013 у справі №3-30гс13.
Умовами договору №ЗР-172/18Д від 13.02.2018 не передбачено обов'язку постачальника сплачувати покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами за не поставку чи несвоєчасну поставку товару.
У пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Таким чином, в силу безпосередньо положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у відповідача не виникли зобов'язання повернути позивачеві попередню оплату з урахуванням встановленого індексу інфляції (втрат від інфляції в сумі 103674,70 грн.) та не виникли зобов'язання зі сплати трьох процентів річних в сумі 37672,71 грн.), оскільки обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ґудвеллі Україна” заборгованість за договором поставки № ЗР-172/18Д від 13.02.2018 у загальному розмірі 5832692,47 грн., з яких: 5456563,34 грн. - сума передоплати, 376129,13 - пеня, та 87486,83 грн. судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Ґудвеллі Україна” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” заборгованості за договором поставки № ЗР-172/18Д від 13.02.2018 інфляційних у розмірі 103674,70 грн. 3% річних у розмірі 37672,71 грн. - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ґудвеллі Україна” (77330, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Копанки, вул. Лісова, 1; поштова адреса: 77330, Івано-Франківська область, м. Калуш, а/с 81; ідентифікаційний код 32464900);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143; поштова адреса: 25011, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, 102; ідентифікаційний код 35472893).
Повне рішення складено та підписано 10 серпня 2018 року.
Суддя О.Г. Смородінова