ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2018Справа № 910/4916/18
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/4916/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР»
до Міністерства оборони України
про стягнення 866230,76 грн.
Представники учасників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 866230,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №286/2/17/164 від 18.10.2017 не здійснив оплату поставленого позивачем товару, а саме продуктів харчування, які були поставлені та передані йому у власність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 відкрито провадження у справі №910/4916/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
05.06.2018, через відділ діловодства суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що згідно умов договору №286/2/17/164 розрахунок за фактично поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику рахунку-фактури на поставлений товар за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України. В свою чергу, приписами ч.12 ст.23 Бюджетного кодексу України, визначено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Відтак, оскільки постачальником рахунок-фактура наданий після закінчення бюджетного року, у замовника (відповідача) відсутні підстави для оплати товару. Також відповідачем зазначено, що ним було сплачено суму за поставлений товар, передбачену умовами договору №286/2/17/164 в повному обсязі, проте позивачем було поставлено товар понад суму договору на 2017 рік. Як зазначено в ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
15.06.2018, через відділ діловодства суду, надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій він визначає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що відповідач в розумний строк не повідомив позивача про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості та комплектності, а навпаки прийняв товар без будь-яких заперечень та претензій. При цьому, позивач зауважує на тому, що між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 від 15.01.2018 року до договору №286/2/17/164, якою збільшено ціну договору на 294012,96 грн. Крім того, позивач посилається на те, що відсутність бюджетних коштів (бюджетного фінансування) не є підставою для звільнення відповідача від виконання свого зобов'язання за договором.
В судовому засіданні 17.07.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд у відповідності до ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.07.2018.
Сторони в судове засідання 31.07.2018 не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи по суті були повідомлені належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 17.07.2018 та розписка.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомили суд про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 31.07.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
В нарадчій кімнаті 31.07.2018 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.10.2017 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (далі - постачальник, позивач) укладено договір на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів (1589) (продукти харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах) №286/2/17/164, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2017 році здійснити постачання Міністерству оборони України у зумовлені строки продукти харчування за каталогом продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах, а замовник прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умов договору та замовлення.
Згідно п.п. 1.2, 1.3 договору продукти харчування за каталогом будуть постачатися Київському військовому ліцею імені Івана Богуна, м. Київ та одержувачем товару є представник замовника.
Кількість, асортимент та строки постачання продуктів харчування визначаються представником замовника заявкою, відповідно до каталогу продуктів харчування, затвердженого Міністром оборони України 01.04.2017 року (додаток №14.1.1). Заявка подається представником замовника у будь-якому зручному для сторін форматі (п.1.4 договору.
Загальна вартість продуктів харчування (каталог продуктів харчування) за каталогом продуктів харчування з ПДВ, з урахуванням додаткової угоди №2 від 15.01.2018, становить 1764077, 76 грн. (п. 1.6 договору).
За умовами п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 договору товар постачається на умовах DDP - на склад представника замовника визначеного у заявці відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження продуктів харчування під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.
При цьому, представник замовника у відповідності до каталогу подає постачальнику попередню заявку на постачання харчових продуктів раз в період (двадцять вісім днів). Попередня (інформаційна) заявка подається за п'ять робочих днів до початку періоду постачання.
Постачальник здійснює постачання продуктів харчування на підставі попередньої та поточної заявки відповідно до каталогу.
Місце поставки товару визначає представник замовника в поточній заявці.
Приймання продуктів харчування згідно каталогу за кількістю та якістю оформляється актом приймання (форма 4), який складає представник замовника на кожне постачання товару після закінчення його приймання в трьох примірниках. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.12.2016 №757 є підтвердженням приймання товару (п. 4.4 договору).
В свою чергу, розрахунки за фактично поставлені продукти харчування за каталогом продуктів харчування, за умовами п.п. 6.1, 6.2 договору, проводяться протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), з додаванням акта приймання; видаткової накладної постачальника та повідомлення-підтвердження, яке заповнюється представником замовника.
Згідно п. 12.1 даного договору, в редакції додаткової угоди №1 від 28.12.2017, договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 березня 2018 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, в межах строку дії договору, представником замовником були подані позивачу заявки на замовлення продуктів харчування за каталогом в період: з 27.11.2017 року по 17.12.2017 року; з 04.12.2017 року по 10.12.2017 року та з 11.12.2017 року по 17.12.2017 року.
За поданими заявками, постачальником поставлено Київському військовому ліцею імені Івана Богуна, а представником замовником прийнято товар на загальну суму 866230,76 грн., що підтверджується актами прийому №№85; 86; 90; видатковими накладними №5 від 03.12.2017; №6 від 10.12.2017; №7 від 17.12.2017; повідомленнями-підтвердженнями отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку № 1832 від 15.12.2017; №1842 від 18.12.2017 та №1830 від 14.12.2017, а також актом звіряння розрахунків від 29.01.2018, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками.
При цьому, постачальник, відповідно до умов договору, надав замовнику належним чином оформлені: рахунки-фактури №5 від 27.12.2017; №6 від 18.12.2017 та №7 від 21.12.2017.
Втім, відповідач оплату за фактично поставлений та прийнятий його представником товар, у встановлений договором строк, не здійснив.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що розрахунки за фактично поставлені продукти харчування за каталогом продуктів харчування проводяться протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Судом встановлено, що позивач, на виконання п. 6.1 договору, надав відповідачу належним чином оформлені рахунки - фактури на загальну суму 866230,76 грн., а отже у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий за договором товар.
При цьому, суд не приймає до уваги умову п. 6.1 договору про те, що оплата за поставлений товар відбувається за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України, оскільки наведена умова з урахуванням приписів статей 251, 252 Цивільного кодексу України не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення іншого строку оплати ніж визначено договором - 30 банківських днів з дня надання рахунку.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу, на підставі його заявок, продуктів харчування на суму 866230, 76 грн. та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати отриманого товару на підставі виставлених позивачем рахунків, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені в судовому засіданні та відповідають вимогам ст. ст. 76-79 ГПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.
Відповідач же під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для оплати через поставку товару в більшій кількості ніж визначено договором.
Так, частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно положень ст. 688 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Тоді як, в даному випадку, поставлений позивачем, на підставі заявок замовника, товар, прийнятий замовником в повному обсязі без будь-яких зауважень, а отже поставка позивачем товару, який прийнятий замовником, понад суму визначену в договорі не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично прийнятий ним товар.
Безпідставними є і доводи відповідача про відсутність підстав для оплати товару, оскільки закінчився бюджетний рік, оскільки відсутність бюджетних асигнувань на цілі договору в поточному році не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що вказано в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і органів державного казначейства.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 202, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» до Міністерства оборони України про стягнення 866230,76 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (09161, Київська обл. Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23) заборгованість в розмірі 866230 (вісімсот шістдесят шість тисяч двісті тридцять) грн. 76 коп. та 12 993 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 46 коп. судового збору.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне текст рішення складено та підписано 10.08.2018.
Суддя Т.В.Васильченко