ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2018Справа №910/3013/18
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,
за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ
до відповідача: Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ
про стягнення 80 798,05 грн., -
За участю представників:
від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з'явився Вишнівський В.В. не з'явився
Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова про стягнення 218 336,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 47, в розмірі 80 798,05 грн., а також заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 137 538,38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 04.04.2018.
Відповідач у відзиві на позов, поданому до суду 02.04.2018, проти позову надав заперечення в частині нарахування позивачем індексації орендної плати, а також здійснених позивачем розрахунків витрат балансоутримувача на спожиті комунальні послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію. Підготовче судове засідання відкладено на 16.05.2018.
19.04.2018 третя особа подала до суду письмові пояснення по справі, в яких поданий позов підтримала та просила справу розглянути без участі представника Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
16.05.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання до 06.06.2018.
06.06.2018 представниками позивача та відповідача було подано до суду спільну заяву про затвердження судом мирової угоди в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 137 538,38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 задоволено заяву Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова про затвердження мирової угоди в частині позовних вимог про стягнення 137 538,38 грн., затверджено укладену сторонами мирову угоду, закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 137 538,38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2018 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 80 798,05 грн.
27.06.2018, у зв'язку з неявкою представника відповідача, судом відкладено розгляд справи на 25.07.2018.
25.07.2018 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 01.08.2018.
У судове засідання 01.08.2018 представник позивача не з'явився. При цьому, судом враховано, що представник Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації був присутнім у попередніх судових засіданнях, у тому числі 25.07.2018, та надавав пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення про позовних вимог та просив суд позов задовольнити частково.
Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.
23.11.2004 між Управлінням майном району Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (орендодавець) та Національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова (орендар) укладено договір №16418 оренди нежитлового будинку (приміщення) (далі - Договір), згідно з п. п. 1.1, 2.1 якого орендодавець на підставі рішення сесії Оболонської районної у м. Києві ради №24/6 від 22.10.2004 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 47, площею 881,90 кв.м., для педагогічного факультету університету.
Відповідно до п. п. 3.1-3.3 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (додаток 3 до договору) на дату підписання договору становить 1763,80 грн. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін або на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Строк дії Договору сторонами встановлено з 23.11.2004 до 30.12.2014 (п. 9.1 Договору).
Згідно з пунктом 9.4 Договору останній припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 23.11.2004.
Додатковою угодою від 01.01.2011 до Договору орендодавця змінено на Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
Додатковою угодою №2 від 01.12.2014 до Договору визначено, що сторонами договору є Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація (орендодавець), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (орендар) та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач).
01.12.2015 між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір №16418 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого відповідачем отримано в орендне користування нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 47 на період з 01.12.2015 до 30.11.2016.
30.09.2016 позивачем, відповідачем та третьою особою підписано акт приймання-передачі орендованого майна, яким підтверджується факт повернення орендарем орендодавцю об'єкта оренди за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 47, у зв'язку з розірванням договору оренди №16418 від 01.12.2015.
Спір у даній справі виник у зв'язку із наявністю підстав, на думку позивача, для стягнення з відповідача орендної плати в сумі 80 798,05 грн. за фактичне користування об'єктом оренди за період з 01.04.2015 по 30.11.2015.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором оренди комунального майна, який підпадає під правове регулювання статей 759-786 Цивільного кодексу України, статей 283-287 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача, відповідача та третьої особи взаємних цивільних прав та обов'язків.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму .
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Матеріалами справи (актом приймання-передачі від 23.11.2004) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об'єкту оренди за Договором.
При цьому, факт користування відповідачем об'єктом оренди у спірний період з квітня по листопад 2015 року підтверджується матеріалами справи та не заперечується останнім. Зокрема, зі змісту акту приймання-передачі орендованого майна від 30.09.2016 вбачається, що об'єкт оренди було повернуто відповідачем позивачу лише 30.09.2016.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, підприємства-балансоутримувачі є отримувачами орендної плати.
У пункті 3.4 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві або дата примусового виселення орендаря.
Таким чином, правомірними є твердження позивача про наявність у відповідача, згідно з пунктом 3.4 Договору, обов'язку сплатити орендну плату за період фактичного користування об'єктом оренди за період з 01.04.2015 по 30.11.2015.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.5 Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Отже, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.
Одночасно з цим, відповідачем були висловлені заперечення щодо заявлених позивачем вимог про стягнення орендної плати з урахуванням її індексації, посилаючись на відсутність в Договорі передбаченого права орендодавця здійснювати індексування орендної плати. З приводу вказаних тверджень відповідача господарський суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотною умовою договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Як зазначалось судом, у пунктах 3.1-3.3 Договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (додаток 3 до договору) на дату підписання договору становить 1763,80 грн. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін або на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Відповідно до пункту 9.2 Договору усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі і набувають чинності з моменту підписання їх сторонами.
Питання щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації орендної плати за укладеним між сторонами договором №16418 від 23.11.2004 вже було предметом розгляду в суді в межах справи №910/20366/15 за позовом Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова про стягнення індексації орендної плати в сумі 76 633,49 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20366/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015, у задоволенні позовних вимог Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було відмовлено. При цьому, суд вказав, що сторонами не надано додаткових угод, якими б було змінено орендну плату. Також, як відповідачем зазначено та позивачем не спростовано, відповідачем належним чином виконувались умови договору, зокрема сплачувались орендні платежі на вимогу позивача.
У даному випадку господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, на момент розгляду справи №910/3013/18 набрало законної сили судове рішення у справі №910/2033/15, у якому судом встановлено відсутність підстав для індексації орендної плати за договором №16418 від 23.11.2004, факт чого не підлягає заказуванню при розгляді даної справи.
Одночасно з цим, як позивач, так і відповідач дійшли згоди про наявність підстав для індексування орендної плати за період фактичного користування орендованим майном, тобто за період після закінчення строку дії договору №16418 від 23.11.2004, починаючи з січня 2015 року.
Згідно з контррозрахунком відповідача розмір орендної плати за Договором за період з січня по листопада 2015 року з урахуванням її індексації, починаючи з січня 2015 року, становить 23 211,17 грн.
Щодо тверджень відповідача про здійснення ним поліпшень орендованого нерухомого майна господарський суд зазначає про їх необґрунтованість, виходячи з наступного.
За приписами статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Статтею 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (яка була чинна на час здійснення відповідачем ремонтних робіт) визначено, що поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Однак, матеріали справи не містять доказів погодження орендарем з орендодавцем здійснених ремонтних робіт, їх необхідності та вартості. Укладений сторонами Договір не передбачає обов'язку орендодавця/балансоутримувачу відшкодувати витрати орендаря на здійснений ним поточний ремонт об'єкта оренди. Також з наданих суду документів не вбачається, що здійснений ремонт був капітальним. До того ж, у розділі 4 Договору визначено, утримання, належне обслуговування та збереження об'єкта оренди є обов'язками орендаря.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, позивачем не було спростовано наданого відповідачем контррозрахунку орендної плати за Договором за період з квітня по листопада 2015 року з урахуванням її індексації, починаючи з 01.01.2015, загальна сума якої становить 23 211,17 грн.
Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова підлягають частковому задоволенню на суму 23 211,17 грн.
Інша частина позовних вимог (про стягнення індексації в сумі 57 586,88 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
При здійсненні розподілу судового збору господарський суд враховує наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог на суму 23 211,17 грн. та закриття провадження в частині вимог про стягнення 137 538,38 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 379,71 грн. (1,5% х 23 211,17 грн. + 50% х 1,5% х 137 538,38 грн. = 1 379,71 грн.). Судовий збір в сумі 863,80 грн. (1,5% х 57 586,88 грн. = 863,80 грн.) залишається за позивачем.
Інша частина сплаченого судового збору в сумі 1 031,54 грн. (50% х 1,5% х 137 538,38 грн. = 1031,54 грн.) може бути повернута позивачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст. ст. 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова про стягнення заборгованості в розмірі 80 798,05 грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 9; ідентифікаційний код 02125295) на користь Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 11-А; ідентифікаційний код 37445442) заборгованість з орендної плати в розмірі 23 211 (двадцять три тисячі двісті одинадцять) грн. 17 коп. та судовий збір в розмірі 1 379 (одна тисяча триста сімдесят дев'ять) грн. 71 коп.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 863,80 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.08.2018.
Суддя В.В. Князьков