ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2018Справа № 910/4780/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
За позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
До Третя особа, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Бізнес Компані» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Комелія»
Простягнення 3 340 611,09 дол.США та 46 243 868,88 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
Представники сторін:
від позивача: Пистогова С.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Бізнес Компані» про стягнення 3 404 595,75 дол. США та 33 456 134,01 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Комелія» своїх зобов'язань за кредитними договорами № 161116К2 від 28.07.2016 та № 161116К3 від 28.07.2016, які діють в рамках Генеральної кредитної угоди № 151114N5 від 25.12.2014 в забезпечення якої між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір № 161115Z5 від 23.04.2015.
Враховуючи наявну заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Комелія» перед позивачем, а також, як стверджує позивач, наявне, у останнього, право за рахунок предмета іпотеки задоволення в повному обсязі всіх вимог, що випливають з Генеральної кредитної угоди, Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» і було подано зазначений позов до суду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», яка визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. Разом з тим, позивачем в позові не визначено початкову вартість предмету іпотеки, а зазначено про те, що початкова ціна реалізації визначається в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності, що свідчить про недотримання позивачем вимог встановлених в статті 39 Закону України «Про іпотеку». Також відповідачем зазначено про те, що позивач неправомірно нарахував пеню зі строком понад шість місяців та без зазначення офіційного курсу НБУ долара США до гривні за кредитними договорами, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Ухвалою суду від 24.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2018. Також зазначеною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Комелія» (02125, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 7, код ЄДРПОУ 30552984).
Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2018 заявила усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача у даному судовому засіданні проти задоволення вищезазначеного клопотання заперечила, просила відмовити у його задоволенні.
Судом було розглянуто та задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з чим постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.06.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
23.05.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено третю особу про відкладення підготовчого засідання на 04.06.2018.
01.06.2018 через канцелярію суду відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду підготовчого засідання, у зв'язку з перебуванням відповідача у відрядженні в іншому населеному пункті.
У судовому засіданні 04.06.2018 представник позивача надав усні пояснення, в яких заперечував проти призначення експертного дослідження для визначення вартості предмета іпотеки з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду.
Судом було розглянуто та відхилено подане через канцелярію суду клопотання про відкладення підготовчого засідання з огляду на те, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.
У судовому засіданні 04.06.2018 судом було відкладено підготовче засідання до 18.06.2018.
05.06.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено відповідача та третю особу про відкладення підготовчого засідання на 18.06.2018.
18.06.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.
18.06.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких третьою особою заперечувалось проти задоволення позовних вимог з таких самих підстав, як і відповідачем.
У судовому засіданні 18.06.2018 судом постановлено ухвалу про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів у порядку, передбаченому статтею 167 Господарського процесуального кодексу України, а також постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2018, які занесено до протоколу судового засідання.
26.06.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній вказав, що у відповідності до висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц, а також з урахуванням розумності строків розгляду справи є правомірною та законною вимога банку стосовно визначення вартості предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності саме в ході виконавчого провадження. Також позивачем наголошено на тому, що ним не були порушені строки нарахування пені, оскільки пеня на кожен прострочений платіж здійснена виключно у межах шестимісячного строку.
02.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у відповідності до якої останній просив суд стягнути з відповідача 3 340 611,09 дол США та 46 243 868,88 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
09.07.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про залучення до матеріалів справи звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та нерухомого майна, які є предметом іпотеки.
У судовому засіданні 09.07.2018 представник позивача надав усні пояснення, в яких просив суд прийняти її .
Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на вищенаведене, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог судом була розглянута та прийнята.
Також у даному судовому засіданні представником відповідача були надані усні пояснення стосовно поданої через канцелярію суду заяви про залучення до матеріалів справи звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та нерухомого майна, які є предметом іпотеки.
Представник позивача просив суд не приймати вищезазначені документи по справі.
Судом було розглянуто та задоволено клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.07.2018 судом було відкладено підготовче засідання до 23.07.2018.
23.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень.
У судовому засіданні 23.07.2018 судом було задоволено клопотання позивача про залучення до матеріалів справи письмових пояснень.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 23.07.2018 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
У підготовчому засіданні, призначеному на 23.07.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 23.07.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2018.
23.07.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено відповідача та третю особу про призначення розгляду справи по суті на 06.08.2018.
В судовому засіданні 06.08.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 06.08.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 06.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Між Публічним акціонерним товариством «Укрексімбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комелія» (надалі - позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду від 25.12.2014 № 16111N5 із змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода).
Відповідно до умов п. 2.1 ст. 2 Генеральної угоди банк здійснює із позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.
Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди застосовуються терміни в таких значеннях (ст. 1 Генеральної угоди), зокрема:
«Кредит» - грошові кошти, які Банк надає в рамках цієї Генеральної угоди згідно з кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності;
«Кредитний договір» - будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди і є Додатком до нього (далі за текстом такі договори, угоди, правочини разом та кожен окремо - «Кредитний договір»).
Додатком 1 до Генеральної угоди від 25.12.2014 № 16111N5 (в редакції від 28.07.2016 відповідно до Додаткової угоди від 28.07.2016 №16111N5-5) визначено перелік кредитних договорів, укладених між банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 28.07.2016 №161116К2 (далі - Кредитний договір №161116К2) та Кредитний договір від 28.07.2016 №161116КЗ (далі - Кредитний договір №161116КЗ).
Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Генеральної угоди (у редакції, викладеній в Додатковій угоді від 28.07.2016 №16111N5-5) ліміт Генеральної угоди становить еквівалент 99 900 000,00 (дев'яносто дев'ять мільйонів дев'ятсот тисяч, 00) грн.
Ліміт Генеральної угоди поширюється на кредитні договори, які будуть укладені в межах цієї Генеральної угоди та включені до додатка 1 до цієї Генеральної угоди протягом її дії, а також кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності цією Генеральною угодою, які є відповідними додатками до цієї Генеральної угоди згідно з додатком 1 до цієї Генеральної угоди.
Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Генеральної угоди визначено, що ліміт заборгованості за Кредитним договором встановлюється в рамках ліміту Генеральної угоди та визначається у відповідному кредитному договорі.
Строк користування кредитом за Генеральною угодою до 24.12.2019. При цьому умовами Кредитного договору може встановлюватись інший (менший) строк погашення кредиту, що надається згідно з відповідним кредитним договором, який є обов'язковим для дотримання (п. 2.3 ст. 2 Генеральної угоди).
Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Генеральної угоди процентна ставка за кредитом визначається у відповідному кредитному договорі.
В силу положень п.п. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Генеральної угоди позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов'язання за генеральною угодою, у тому числі за кредитними договорами.
Пунктом 12.1 ст. 12 Генеральної угоди передбачено, зокрема, що Генеральна угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін та діє до 24.12.2019. У разі, якщо у вищезазначений термін зобов'язання за цією Генеральною угодою, у тому числі кредитними договорами, не будуть виконані, Генеральна угода залишається чинною до дати повного виконання сторонами зобов'язань за Генеральною угодою, у тому числі за кредитними договорами.
В рамках Генеральної угоди між ПАТ «Укрексімбанк» та позичальником було укладено, зокрема, Кредитний договір №161116К2.
Відповідно до умов Кредитного договору №161116К2, банк надає позичальнику кредит (далі - кредит-1, означає грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору), а позичальник зобов'язується повернути кредит-1 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Кредит-1 надається позичальнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п. 2 ст. 2 Кредитного договору №161116К2).
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №161116К2 передбачено, що ліміт кредитної лінії: еквівалент 62 990 000,00 (шістдесят два мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч, 00) гривень, у тому числі:
- для заборгованості у гривні 62 990 000,00 (шістдесят два мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч, 00) гривень;
- для заборгованості у доларах США 2 520 000,00 (два мільйони п'ятсот двадцять тисяч, 00) доларів США.
Згідно із п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору №161116К2 кінцевий термін погашення Кредиту-1 - 27.07.2017.
Положеннями п. 6.3 ст. 6 Кредитного договору №161116К2 визначено, що погашення Кредиту-1 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору №161116К2 (змінений відповідно до Додаткової угоди від 13.06.2017 №161116К2-3).
У межах цього договору позичальник сплачує банку проценти за Кредитом-1, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору №161116К2).
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору №161116К2 тип процентної ставки за Кредитом-1 - фіксована.
Проценти за Кредитом-1 нараховуються протягом усього строку користування Кредитом-1 на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом-1 на основі банківського року.
Розмір процентної ставки за Кредитом-1 змінюється у випадках та в порядку, що передбачені п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору № 161116К2, відповідно до якого у випадку зміни грошово-кредитної політики Національного банку України банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за Кредитом-1, визначеного у підпункті 3.1.2 цього договору. Про зміну розміру процентної ставки за Кредитом-1, визначеного у підпункті 3.1.2 цього договору, укладається додаткова угода до цього договору.
При підписанні Кредитного договору №161116К2 сторонами було погоджено розмір процентної ставки за Кредитом-1 (пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору №161116К2), а саме:
- для заборгованості у гривні: 22,5 (двадцять дві цілих п'ять десятих) % річних;
- для заборгованості у доларах США: 10,8 (десять цілих вісім десятих) % річних.
Додатковою угодою від 28.10.2016 №161116К2-2 до Кредитного договору №161116К2 було змінено розмір процентної ставки за Кредитом-1:
- для заборгованості у гривні: 21 (двадцять одна цілих) % річних;
- для заборгованості у доларах США: 8,5 (вісім цілих п'ять десятих) % річних.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №161116К2 розмір ставки комісії за управління Кредитом-1 (далі - Комісія за управління-1) 0,1 (нуль цілих одна десята) % від ліміту кредитної лінії, зазначеного у п.п. 2.3.1 цього договору.
Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до п.п. 14.1.1 Кредитного договору №161116К2 і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення Кредиту-1 (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту-1, зазначеної згідно з п. 6.4. цього договору.
Перший період нарахування комісії за управління починається з дати набуття чинності Кредитним договором №161116К2 і закінчується останнім календарним днем місяця набуття чинності цим договором. Наступні періоди нарахування комісії за управління (крім останнього періоду) - кожний календарний місяць.
Підпунктом 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №161116К2 передбачено комісію за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника) за окрему зміну, розмір якої визначається у додатковій угоді до цього договору, якою передбачається внесення відповідних змін до цього договору. Така комісія нараховується разово по факту підписання сторонами додаткової угоди до Кредитного договору №161116К2, якою передбачається внесення змін до цього договору.
Пунктом 3 Додаткової угоди від 13.06.2017 №161116К2-3 до Кредитного договору №161116К2 передбачено, що за внесення змін до Кредитного договору №161116К2 позичальник сплачує Банку комісію за зміну його умов (за ініціативою позичальника) за окрему зміну у розмірі 6 000,00 (шість тисяч, 00) гривень, крім того податок на додану вартість - 1 200,00 (одна тисяч двісті, 00) гривень, разом - 7 200,00 (сім тисяч двісті, 00) гривень. Така комісія сплачується протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання цієї додаткової угоди.
Відповідно до умов Кредитного договору №161116К2 позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит-1, сплачувати проценти за Кредитом-1, комісії та інші платежі за цим договором (пп. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Кредитного договору № 161116К2).
Підпунктом 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 Кредитного договору №161116К2 передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін.
Кредитний договір №161116К2 діє до банківського дня, наступного за терміном, зазначеним у пункті 2.4 цього договору. У разі, якщо у вищезазначений банківський день, зобов'язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (пп. 14.1.2 п. 14.1 ст. 14 Кредитного договору №161116К2).
В рамках Генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» та позичальником було укладено, зокрема, Кредитний договір №161116К3.
Відповідно до умов Кредитного договору №161116К3 банк надає позичальнику кредит (далі - Кредит-2, означає грошові кошти, які банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору), а позичальник зобов'язується повернути Кредит-2 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Кредит-2 надається позичальнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п. 2 ст. 2 Кредитного договору №161116К3).
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №161116К3 передбачено, що ліміт кредитної лінії становить еквівалент 36 910 000,00 (тридцять шість мільйонів дев'ятсот десять тисяч, 00) гривень, у тому числі:
- для заборгованості у гривні 36 910 000,00 (тридцять шість мільйонів дев'ятсот десять тисяч, 00) гривень;
- для заборгованості у доларах США 1 480 000,00 (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч, 00) доларів США.
Згідно із п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору №161116К3 кінцевий термін погашення Кредиту-2 - 27.07.2017.
Положеннями п. 6.3 ст. 6 Кредитного договору №161116К3 визначено, що погашення Кредиту-2 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору №161116К3 (змінений відповідно до Додаткової угоди від 13.06.2017 №161116К3-4).
У межах цього договору позичальник сплачує банку проценти за Кредитом-2, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору №161116К3).
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору №161116К3 тип процентної ставки за Кредитом-2 - фіксована.
Проценти за Кредитом-2 нараховуються протягом усього строку користування Кредитом-2 на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом-2 на основі банківського року.
Розмір процентної ставки за Кредитом-2 змінюється у випадках та в порядку, що передбачені п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору №161116К3, відповідно до якого у випадку зміни грошово-кредитної політики Національного банку України Банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за Кредитом-2, визначеного у підпункті 3.1.2 цього договору. Про зміну розміру процентної ставки за Кредитом-2, визначеного у підпункті 3.1.2 цього договору, укладається додаткова угода до цього договору.
При підписанні Кредитного договору №161116К3 сторонами було погоджено розмір процентної ставки за Кредитом-2 (п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. З Кредитного договору №161116К3), а саме:
для заборгованості у гривні: 22,5 (двадцять дві цілих п'ять десятих) % річних;
для заборгованості у доларах США: 10,8 (десять цілих вісім десятих) % річних.
Додатковою угодою від 28.10.2016 №161116К3-2 до Кредитного договору №161116К3 було змінено розмір процентної ставки за Кредитом-2:
для заборгованості у гривні: 21 (двадцять один цілих) % річних;
для заборгованості у доларах США: 8,5 (вісім цілих п'ять десятих) % річних.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №161116К3 розмір ставки комісії за управління Кредитом-2 - 0,1 (нуль цілих одна десята) % від ліміту кредитної лінії, зазначеного у п.п. 2.3.1 цього договору.
Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до п.п. 14.1.1 Кредитного договору №161116К3 і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення Кредиту-2 (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту-2, зазначеної згідно з п. 6.4. цього договору.
Перший період нарахування комісії за управління починається з дати набуття чинності Кредитним договором №161116К3 і закінчується останнім календарним днем місяця набуття чинності цим договором. Наступні періоди нарахування комісії за управління (крім останнього періоду) - кожний календарний місяць.
Підпунктом 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №161116К3 передбачено комісію за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника) за окрему зміну, розмір якої визначається у додатковій угоді до цього договору, якою передбачається внесення відповідних змін до цього договору. Така комісія нараховується разово по факту підписання сторонами додаткової угоди до Кредитного договору №161116К3, якою передбачається внесення змін до цього договору.
Пунктом 3 Додаткової угоди від 13.06.2017 № 161116К3-4 до Кредитного договору №161116К3 передбачено, що за внесення змін до Кредитного договору №161116К3 позичальник сплачує банку комісію за зміну його умов (за ініціативою позичальника) за окрему зміну у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) гривень, крім того податок на додану вартість - 1 200,00 (одна тисяч двісті) гривень, разом - 7 200,00 (сім тисяч двісті) гривень. Така комісія сплачується протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання цієї додаткової угоди.
Відповідно до умов Кредитного договору №161116К3 позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі погашати банку Кредит-2, сплачувати проценти за Кредитом-2, комісії та інші платежі за цим договором (п.п. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Кредитного договору №161116К3).
Підпунктом 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 Кредитного договору №161116К3 передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін.
Кредитний договір №161116К3 діє до банківського дня, наступного за терміном, зазначеним у пункті 2.4 цього договору. У разі, якщо у вищезазначений банківський день, зобов'язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.п. 14.1.2 п. 14.1 ст. 14 Кредитного договору №161116К3).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Факт видачі Публічним акціонерним товариством «Укрексімбанк» грошових коштів у межах встановленого ліміту підтверджується копіями меморіальних ордерів та виписками з позичкових рахунків позичальника, які залучені до матеріалів справи, а також не заперечується представниками сторін.
Таким чином, позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед третьою особою за кредитними договорами.
Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею), а також заставою.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування до правопорушника правових наслідків, встановлених договором або законом.
Позивачем зазначено, що третя особа свого обов'язку з погашення тіла кредиту не виконав, у зв'язку з чим станом на 19.06.2018 згідно з розрахунком позивача за Кредитним договором №161116К2 від 28.07.2016 сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом) становить 1 941 847,66 дол. США та 11 792 026,20 грн; за Кредитним договором № 161116К3 від 28.07.2016 сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом) 1 024 038,61 дол. США та 9 774 991,50 грн.
Відповідно до пунктів 10.2 ст. 10 Кредитного договору №161116К2 та Кредитного договору №161116К3 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов'язань, визначених цим договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов'язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі:
- до 31.12.2016 - 5% річних (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня);
- з 01.01.2017 - облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня,
за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов'язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за офіційний курсом Національного банку України, встановленим на день сплати.
Враховуючи, що позичальником порушено зобов'язання за Кредитним договором №161116К2 та Кредитним договором №161116К3, позивачем було нараховано пеню на суму несвоєчасно погашеного Кредиту-1 та Кредиту-2, несвоєчасно сплачених процентів за користування ними та комісій.
Положеннями Генеральної угоди та укладеними в її рамках Кредитного договору №161116К2 та Кредитного договору №161116К3, передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення/невиконання позичальником зобов'язань, у зв'язку з чим банком нараховано позичальнику наступні штрафні санкції.
Штрафні санкції у сумі 84 830,00 грн щомісячно (відповідно до п. 8.4 Генеральної угоди) нараховано банком за порушення зобов'язання щодо страхування майна, переданого в забезпечення зобов'язань (відповідно до пп. 7.2.27 Генеральної угоди) за період з 22.05.2017 (дата з якої договір страхування майна закінчив свою дію). Позичальника було повідомлено про невиконання зазначеного зобов'язання за Генеральною угодою листом від 19.07.2017 №195-00/1010.
Штрафні санкції у сумі 249 500,00 гривень щомісячно (відповідно до п. 8.5 Генеральної угоди) нараховано банком за порушення зобов'язання щодо надання актуального звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення (відповідно до пп. 7.2.28 Генеральної угоди) за період з 10.08.2017 (кінцева дата надання незалежної оцінки предмету забезпечення).
Штрафні санкції у сумі 84 830,00 гривень (відповідно до п. 8.6 Генеральної угоди) нараховано Банком за порушення/невиконання позичальником зобов'язань, згідно з умовами Генеральної угоди (зокрема ненадання документів передбачених умовами Генеральної угоди) за кожне окреме порушення. У разі якщо позичальник не надав декілька документів, строк надання за якими співпадає, це вважається одним порушенням і застосовується штрафна санкція як за одне порушення.
Позивачем здійснено наступний розрахунок штрафних санкцій за ненадання документів, що передбачені п.п. 7.2.23 Генеральної угоди:
- за кожне окреме порушення зобов'язання щодо надання довідки про заборгованість позичальника за кредитними операціями в інших банківських установах, надану позичальником (відповідно до пп. 7.2.23.6 Генеральної угоди) за період з 21.09.2017 (дата з якої довідки не надаються до банку);
- за кожне окреме порушення зобов'язань щодо надання фінансової звітності (відповідно до пп. 7.2.23.1 Генеральної угоди), розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості (відповідно до пп. 7.2.23.2 Генеральної угоди), форми статистичної звітності «Структурне обстеження підприємства» - форма №1- підприємництво (річна) (відповідно до пп. 7.2.23.3 Генеральної угоди), звіту з екологічних та соціальних питань (відповідно до пп. 7.2.23.10 Генеральної угоди) за період з 26.07.2017 (дата з якої зазначені довідки не надані за результатами півріччя 2017, з урахуванням окремої вимоги п. 8.6 Генеральної угоди щодо строку надання декількох документів в однаковий термін). Позичальник повідомлявся про невиконання пп. 7.2.23.2 Генеральної угоди листом від 17.08.2017 №195-00/1126;
- за кожне окреме порушення зобов'язань щодо надання довідки про заборгованість позичальника за кредитними операціями, надані іншими банківськими установами (відповідно до пп. 7.2.23.5 Генеральної угоди), довідки про обсяг загальних грошових потоків на рахунках позичальника в інших банках, надані банками (відповідно до п.п. 7.2.23.7 Генеральної угоди), довідки про обсяг чистих грошових потоків на рахунки позичальника в інших банках, надані позичальником (відповідно до пп. 7.2.23.8 Генеральної угоди), довідки про стан надходження виручки та погашення зобов'язань у розрізі валют та банків, надану позичальником (відповідно до пп. 7.2.23.12 Генеральної угоди) за період з 11.09.2017 (дата з якої довідки не надаються до банку з урахуванням окремої вимоги п. 8.6 Генеральної угоди щодо строку надання декількох документів в однаковий термін). Позичальник повідомлявся про невиконання зазначеної умови Генеральної угоди листом від 19.10.2017 №195-00/1395.
Штрафна санкція у сумі 76 347,00 грн за порушення умови, передбаченої п.п. 7.2.18 Генеральної угоди за перший квартал 2017, нарахована відповідно до додаткової угоди від 13.06.2017 №161114К5-9 до Генеральної угоди. В подальшому штрафні санкції у сумі 84 830,00 грн щомісячно (відповідно до п. 8.3 Генеральної угоди) нараховуються за кожне окреме порушення умови щодо спрямування та підтримання протягом строку дії Генеральної угоди загальних грошових потоків на поточних рахунках, відкритих в банку, на рівні не менше ніж 70% від загальних грошових потоків позичальника у всіх банках (відповідно до пп. 7.2.18 Генеральної угоди) за другий-четвертий квартал 2017 року (періоди, протягом яких не виконується умова щодо підтримання загальних грошових потоків). Позичальник повідомлявся про невиконання зазначеної умови Генеральної угоди листами від 20.07.2017 №195-00/1013 та від 23.10.2017 №195-00/1393.
Відповідно до п.п. 9.2.12.1-9.2.12.3 Кредитного договору №161116К2 та Кредитного договору №161116К3 також передбачено зобов'язання дотримання фінансових ковенантів. За невиконання позичальником зобов'язань, визначених пп. 9.2.12.1-9.2.12.3 Кредитних договорів, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 50 000,00 гривень за кожний факт порушення виконання зобов'язань. Ненадання позичальником до банку фінансової звітності у строки, зазначені у пп. 7.2.23.1 Генеральної угоди вважається невиконанням зобов'язань, визначених пп. 9.2.12.1-9.2.12.3 Кредитного договору №161116К2 та Кредитного договору №161116К3. Позичальник повідомлявся про невиконання зазначеної умови Генеральної угоди листами від 04.08.2017 №195-00/1087 та від 20.11.2017 №195-00/1532 .
Про наявність вищезазначених порушень банк повідомляв (лист від 13.03.2018 №161-00/38) позичальника про всі наявні порушення та несплачені штрафи станом на 13.03.2018 за Генеральною угодою, Кредитним договором №161116К2 та Кредитним договором №161116К3.
Згідно з розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, заборгованість за Кредитним договором №161116К2 від 28.07.2016 та Кредитним договором №161116КЗ від 28.07.2016, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №161114N5 від 25.12.2014, складає 3 340 611 дол. США та 46 243 868,88 грн, та включає заборгованість:
за Кредитним договором №161116К2 від 28.07.2016 - 2 187 190,35 дол. США та 22 098 008,11 грн, в т. ч.:
- 1 941 847,66 дол. США та 11 792 026,20 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом);
- 190 274,12 дол. США та 2 854 298,68 грн - проценти за користування кредитом;
- 365 748,39 грн - комісія за управління кредитом;
- 7 200,00 грн - комісія за зміну умов;
- 4 788 556,03 грн - пеня за прострочення зобов'язань;
- 55 068,57 дол. США та 369 418,30 грн - 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань;
- 1 320 760,51 грн - втрати від інфляції;
- 600 000,00 грн - штрафні санкції за невиконання зобов'язань.
За Кредитним договором №161116К3 від 28.07.2016 - 1 153 420,74 дол. США та 17 168 343,77 грн, в т. ч.:
- 1 024 038,61 дол. США та 9 774 991,50 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом);
- 100 341,55 дол. США та 2 366 362,52 грн - проценти за користування кредитом;
- 214 316,13 грн - комісія за управління кредитом;
- 7 200,00 грн - комісія за зміну умов;
- 2 814 647,00 грн - пеня за прострочення зобов'язань;
- 29 040,58 дол. США та 304 060,42 грн - 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань;
- 1 086 766,20 грн - втрати від інфляції;
- 600 000,00 грн. - штрафні санкції за невиконання зобов'язань.
За Генеральною кредитною угодою №161114N6 від 25.12.2014 - 6 977 517,00 грн - штрафні санкції за невиконання зобов'язань.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Генеральною угодою між АТ «Укрексімбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Бізнес Компані» (далі - відповідач, іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 23.04.2015 № 161115Z5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. 23.04.2015 та зареєстрований в реєстрі за №292.
Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору (з урахуванням змін від 28.07.2016, внесених Договором про внесення змін №16111525-3 до Іпотечного договору), іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги банку, що випливають з Генеральної угоди, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та додатки до неї далі - Кредитний договір), укладеної між банком та позичальником, відповідно до якої банк при виконанні Позичальником умов та положень, визначених у Кредитному договорі, здійснює кредитні операції на умовах, визначених Кредитним договором, у рамках ліміту еквівалент 99 900 000,00 (дев'яносто дев'ять мільйонів дев'ятсот тисяч, 00) гривень, зі строком кредитування до 24.12.2019.
Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань позичальника, є нерухоме майно іпотекодавця, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, будинок 34-36, що складається з нежитлових будівель та земельної ділянки (далі - Предмет іпотеки), а саме: - нежитлові приміщення (літ. А, Д, Е, Ж, І, В, Б) загальною площею 2 148.9 кв.м.: адміністративна будівля - «літ. А», площею 155,3 кв.м.; склад - «літ. Д», площею 74,1 кв.м.; гараж - «літ. Е», площею 62,4 кв.м.; майстерня - «літ. Ж», площею 30,0 кв.м.; прохідна - «літ. І», площею 17,6 кв.м.; склад - «літ. В», площею 1 049,3 кв.м.; склад - «літ. Б», площею 760,2 кв.м.; та земельна ділянка площею 0,2559 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:211:0008, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування складської бази, на якій розташовані вищезазначені нежитлові будівлі.
Згідно з п. 1.6 ст. 1, пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору банк має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
Підпунктами 2.1.12 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору передбачено право банку звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання позичальником зобов'язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором та кредитним договором.
Положеннями п. 5.6 ст. 5 Іпотечного договору визначено, що за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги, що випливають з п.п. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 цього договору.
Реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України (п. 5.7 ст. 5 Іпотечного договору).
Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором.
Позивачем зазначено, що строк виконання зобов'язання позичальника з повернення суми кредитних коштів настав, однак в порушення умов договору грошові кошти боржником (третьою особою) повернуті не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
14.08.2017 позивач звернувся до позичальника та відповідача з досудовими вимогами від 14.08.2017 №195-00/3450, від 05.10.2017 №195-00/4285, від 16.11.2017 №195-00/5081 та від 18.12.2017 №195-00/5581 про погашення заборгованості за кредитним договором, у якій вказував про залишок заборгованості за кредитом у розмірі та вимагав повного погашення заборгованості. Крім того, позивач повідомив, що у разі невиконання вимоги, останній має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.
За твердженням позивача, досудові вимоги про усунення порушення залишені позичальником та відповідачем без відповіді та задоволення.
З огляду на зазначене, позивач з вернувся до суду з позовом в якому просив суд в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Комелія» (02125, м. Київ, просп. Визволителів,7, код ЄДРПОУ 30552984) перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) за Кредитним договором від 28.07.2016 № 161116К2 та Кредитним договором від 28.07.2016 № 161116К3, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 № 161114N5, у розмірі 3 340 611,09 доларів США (що станом на 18.04.2018 згідно офіційного курсу НБУ становить 87 132 490,94 грн) та 46 243 868,88 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Ямська, будинок 34-36, що складається з нежитлових будівель та земельної ділянки, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 23.04.2015 №161115Z5, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БІЗНЕС КОМПАНІ» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12-А, кімн. 31, код ЄДРПОУ 35917302), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. 23.04.2015 та зареєстрованим в реєстрі за №292, а саме на: нежитлові приміщення (літ. А, Д, Е, Ж, І, В, Б) загальною площею 2 148.9 кв.м.: адміністративна будівля - «літ. А», площею 155,3 кв.м.; склад - «літ. Д», площею 74,1 кв.м.; гараж - «літ. Е», площею 62,4 кв.м.; майстерня - «літ. Ж», площею 30,0 кв.м.; прохідна - «літ. І», площею 17,6 кв.м.; склад - «літ. В», площею 1 049,3 кв.м.; склад - «літ. Б», площею 760,2 кв.м.; та земельну ділянку площею 0,2559 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:211:0008, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування складської бази, на якій розташовані вищезазначені нежитлові будівлі. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», яка визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. Разом з тим, позивачем в позові не визначено початкову вартість предмету іпотеки, а зазначено про те, що початкова ціна реалізації визначається в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності, що свідчить про недотримання позивачем вимог встановлених в статті 39 Закону України «Про іпотеку». Також відповідачем зазначено про те, що позивач неправомірно нарахував пеню зі строком понад шість місяців та без зазначення офіційного курсу НБУ долара США до гривні за кредитними договорами, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
З наданих позивачем доказів, вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши кредитні кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Комелія», тоді як останній свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів, штрафних санкцій у повному обсязі за Кредитним договором належним чином не виконав.
Судом встановлено, що розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи є арифметично вірним та таким, що відповідає обставинам справи у зв'язку з чим станом на 19.06.2018 заборгованість за Кредитним договором №161116К2 від 28.07.2016 та Кредитним договором №161116КЗ від 28.07.2016, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №161114N5 від 25.12.2014, складає 3 340 611,09 дол. США та 46 243 868,88 грн, та включає заборгованість:
за Кредитним договором №161116К2 від 28.07.2016 - 2 187 190,35 дол. США та 22 098 008,11 грн., в т. ч.:
- 1 941 847,66 дол. США та 11 792 026,20 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом);
- 190 274,12 дол. США та 2 854 298,68 грн - проценти за користування кредитом;
- 365 748,39 грн - комісія за управління кредитом;
- 7 200,00 грн - комісія за зміну умов;
- 4 788 556,03 грн - пеня за прострочення зобов'язань;
- 55 068,57 дол. США та 369 418,30 грн - 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань;
- 1 320 760,51 грн - втрати від інфляції;
- 600 000,00 грн - штрафні санкції за невиконання зобов'язань.
За Кредитним договором №161116К3 від 28.07.2016 - 1 153 420,74 дол. США та 17 168 343,77 грн, в т. ч.:
- 1 024 038,61 дол. США та 9 774 991,50 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом);
- 100 341,55 дол. США та 2 366 362,52 грн - проценти за користування кредитом;
- 214 316,13 грн - комісія за управління кредитом;
- 7 200,00 грн - комісія за зміну умов;
- 2 814 647,00 грн - пеня за прострочення зобов'язань;
- 29 040,58 дол. США та 304 060,42 грн - 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань;
- 1 086 766,20 грн - втрати від інфляції;
- 600 000,00 грн. - штрафні санкції за невиконання зобов'язань.
За Генеральною кредитною угодою №161114N6 від 25.12.2014 - 6 977 517,00 грн - штрафні санкції за невиконання зобов'язань.
При цьому судом враховується той факт, що статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Таким чином суд дійшов висновку проте, що встановлення в Кредитному договорі №161116К2 та Кредитному договорі №161116К3 обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом та наявність обов'язку у позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в Кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, у зв'язку з несвоєчасним погашенням простроченої заборгованості за Кредитом-1 та Кредитом-2, несплатою процентів за користування ними та комісій, у позивача наявні правові підстави для нарахування трьох процентів річних за період прострочення повернення кредитних коштів за вищезазначеними договорами, сплати процентів за користування ними та комісій, а також втрат від інфляції.
Крім того, з наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем не були порушені терміни нарахування пені, оскільки пеня на кожен прострочений платіж здійснена виключно у межах шестимісячного строку.
Твердження відповідача про неможливість нарахування пені на заборгованість, яка виникла в доларах США спростовується наступним.
Згідно зі статтею 99 Конституції України та частиною першою статті 3 Декрету валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства.
Тобто закон передбачає обов'язкове здійснення платежів на території України в національній валюті, однак він не забороняє використання в обчисленні розміру грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.
При цьому, з поданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем розрахунок пені був здійснений з урахуванням гривневого еквіваленту наявної заборгованості на день нарахування пені.
Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 12 Закону України «Про заставу» встановлено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.
Статтею 19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Стаття 20 Закону України «Про заставу» передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Згідно із ч. ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Частина 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Згідно з п. 1.6 ст. 1, пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору банк має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
Підпунктами 2.1.12 п. 2.1 ст. 2 іпотечного договору передбачено право банку звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання позичальником зобов'язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором та кредитним договором.
Положеннями п. 5.6 ст. 5 іпотечного договору визначено, що за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги, що випливають з п.п. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 цього договору.
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»).
Судом встановлено, що 14.08.2017 позивач звернувся до позичальника та відповідача з досудовими вимогами від 14.08.2017 №195-00/3450, від 05.10.2017 №195-00/4285, від 16.11.2017 №195-00/5081 та від 18.12.2017 №195-00/5581 про погашення заборгованості за кредитним договором, у якій вказував про залишок заборгованості за кредитом та вимагав повного погашення заборгованості. Крім того, позивач повідомив, що у разі невиконання вимоги, останній має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави. Проте досудові вимоги про усунення порушення залишена позичальником та відповідачем без відповіді та задоволення.
Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість боржника перед позивачем погашена не була.
Оскільки, судом встановлено факт наявності порушення зобов'язання та заборгованості за кредитними договорами, то позивач набув право задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 161115Z5 від 23.04.2015.
Частиною 6 статті 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Аналіз наведених положень статей 39, 39, 41, 43 Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що законодавець передбачив два способи звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду: шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів або застосування процедури продажу за статтею 38 Закону і в обох випадках у резолютивній частині рішення суду має зазначатися початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. В розумінні Закону поняття ціна, як форма грошового вираження вартості товару, має визначатися за процедурою, передбаченою статтею 38 Закону.
Як вбачається з частини 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку», для визначення ціни продажу предмета іпотеки існує два способи: за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Суд вважає, що спосіб визначення початкової ціни для продажу майна з прилюдних торгів, виходячи з вартості предметів застави, зазначеної у договорі застави, може свідчити про досягнення між сторонами згоди щодо початкової ціни продажу заставного майна.
Суд зазначає, що вимога про визначення початкової ціни на рівні, не нижчому за цей вид майна, не поширюється на спосіб визначення початкової ціни за згодою іпотекодержателя та іпотекодавця як така, що суперечить граматичному тлумаченню першого речення частини 6 статті 38 Закону.
Також, суд вважає, що проведення прилюдних торгів, як спосіб реалізації звернення стягнення на заставне майно, дозволяє досягти справедливої ціни, яка відповідає ринковій на час здійснення реалізації спірного заставного майна, що забезпечує баланс інтересів заставодавця та заставодержателя при здійсненні такої процедури реалізації майна. Тому визначення початкової ціни заставного майна згідно з його вартістю у договорі застави (іпотеки) не матиме наслідків порушення законних інтересів сторін договору .
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 5002-10/1364-2012.
Посилання позивача на практику Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.03.2018 у справі № 235/3616/15, спростовується самими висновками зробленими в постанові. Зокрема, Верховним Судом у даній постанові зазначено проте, що лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення по справі та не тягне за собою безумовного скасування ріння суду. При цьому, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що продаж предмета іпотеки повинен відбуватися шляхом проведення прилюдних торгів, із початковою ціною реалізації предмета іпотеки згідно з його заставною вартістю зазначеною договорі іпотеки.
Відповідно до п. 1.3.1 та 1.3.2 іпотечного договору (з урахуванням змін від 28.07.2016, внесених Договором про внесення змін №16111525-3 до Іпотечного договору), заставна вартість нерухомого майна, що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Ямська, будинок 34-36, та складається з нежитлових будівель (літ. А, Д, Е, Ж, І, В, Б) загальною площею 2 148.9 кв.м.: - «літ. А», площею 155,3 кв.м.; склад - «літ. Д», площею 74,1 кв.м.; гараж - «літ. Е», площею 62,4 кв.м.; майстерня - «літ. Ж», площею 30,0 кв.м.; прохідна - «літ. І», площею 17,6 кв.м.; склад - «літ. В», площею 1 049,3 кв.м.; склад - «літ. Б», площею 760,2 кв.м. становить 10 640 000,00 грн. Заставна вартість земельної ділянки площею 0,2559 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:211:0008 становить 15 775 200,00 грн.
Таким чином початкова ціна реалізації нежитлових будівель (літ. А, Д, Е, Ж, І, В, Б) становить суму у розмірі 10 640 000,00 грн, а земельної ділянки площею 0,2559 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:211:0008 - 15 775 200,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Комелія» (02125, м. Київ, просп. Визволителів,7, код ЄДРПОУ 30552984 ) перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) за Кредитним договором від 28.07.2016 № 161116К2 та Кредитним договором від 28.07.2016 № 161116К3, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 № 161114N5, у розмірі 3 340 611,09 доларів США (що станом на 18.04.2018 згідно офіційного курсу НБУ становить 87 132 490,94 грн) та 46 243 868,88 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Ямська, будинок 34-36, що складається з нежитлових будівель та земельної ділянки, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 23.04.2015 №161115Z5, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БІЗНЕС КОМПАНІ» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12-А, кімн. 31, код ЄДРПОУ 35917302), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. 23.04.2015 та зареєстрованим в реєстрі за №292, а саме на:
- нежитлові приміщення (літ. А, Д, Е, Ж, І, В, Б) загальною площею 2 148.9 кв.м.: адміністративна будівля - «літ. А», площею 155,3 кв.м.; склад - «літ. Д», площею 74,1 кв.м.; гараж - «літ. Е», площею 62,4 кв.м.; майстерня - «літ. Ж», площею 30,0 кв.м.; прохідна - «літ. І», площею 17,6 кв.м.; склад - «літ. В», площею 1 049,3 кв.м.; склад - «літ. Б», площею 760,2 кв.м.;
та
- земельну ділянку площею 0,2559 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:211:0008, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування складської бази, на якій розташовані вищезазначені нежитлові будівлі.
Встановити спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором від 23.04.2015 №161115Z5, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БІЗНЕС КОМПАНІ», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. 23.04.2015 та зареєстрованим в реєстрі за №292, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.
Встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки - нерухомого майна, що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Ямська, будинок 34-36, та складається з нежитлових будівель (літ. А, Д, Е, Ж, І, В, Б) загальною площею 2 148.9 кв.м.: - «літ. А», площею 155,3 кв.м.; склад - «літ. Д», площею 74,1 кв.м.; гараж - «літ. Е», площею 62,4 кв.м.; майстерня - «літ. Ж», площею 30,0 кв.м.; прохідна - «літ. І», площею 17,6 кв.м.; склад - «літ. В», площею 1 049,3 кв.м.; склад - «літ. Б», площею 760,2 кв.м. у розмірі 10 640 000,00 грн.
Встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки - земельної ділянки площею 0,2559 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:211:0008, у розмірі 15 775 200,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БІЗНЕС КОМПАНІ» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12-А, кімн. 31, код ЄДРПОУ 35917302) на корить Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) судовий збір у розмірі 616 700,00 грн
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено
10.08.2018
Суддя Спичак О.М.