ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2018Справа № 910/4473/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" до Приватного підприємства "Олімп" про стягнення 1 242 930,71 грн., за участю представників позивача - Кривошей В.В., довіреність №47/вих від 11.01.2018 року, Фесенко Р.П., довіреність №538/вих від 31.05.2018 року, Савченка В.І., довіреність № 24-юр від 02.04.2018 року, відповідача - Волкова О.А. керівник, Гребенченка О.А., довіреність №б/н від 10.05.2018 року,
У квітні 2018 року до господарського суду міста Києва звернувся позивач з позовом до відповідача про стягнення суми боргу відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" за період з 01.01.2013 року по завершений місяць 2016 року №11-30/136 від 14.02.2017 року у розмірі 1 242 930,71 грн. на підставі ст.ст. 525, 773 ЦК України, ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 285 ГК України.
Позов мотивований тим, що оскільки зазначеним актом ревізії встановлено факт використання відповідачем орендованого приміщення не за цільовим призначенням, він повинен був сплачувати позивачеві орендну плату за ставкою 18%, а не за ставкою 8%.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2018 року.
21.05.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про закриття провадження у справі №910/4473/18, мотивоване тим, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки договори укладні між позивачем та відповідачем є припиненими, а акт ревізії фінансово-господарської діяльності позивача не є належною підставою для стягнення заборгованості.Також, відповідач вказує на те, що у справі № 910/22494/16 є рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самих предмет і з тих самих підстав тому просив суд закрити провадження у справі.
04.06.2018 року від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання, в яких він просив суд відмовити відповідачеві в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
04.06.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву
04.06.2018 року від позивача до суду надійшла позовна заява (уточнена), у якій він просить суд стягнути з відповідача 1 242 930,71 грн. в якості відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання зобов'язання на підставі ст. ст. 22, 224, 225 ГК України.
04.06.2018 року від позивача до суду надійшла заява про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме - Державну аудиторську службу України.
Згідно ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
При цьому позивачем не доведено того, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов'язки Державної аудиторської служби України щодо однієї із сторін, а тому у задоволенні заяви позивача про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом відмовлено.
06.06.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву на 13.06.2018 року.
13.06.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на уточнення позовної заяви, заперечення на клопотання про закриття провадження та на відповідь на відзив, а також заявлено про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
13.06.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву на 21.06.2018 року.
19.06.2018 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення на заперечення на уточнення позовної заяви, заперечення на клопотання про закриття провадження та на відповідь на відзив та додаткові пояснення по справі.
21.06.2018 року в судовому засіданні була прийнята до розгляду позовна заява (уточнена) яка надійшла від позивача 04.06.2018 року.
21.06.2018 року в судовому засіданні було розглянуто клопотання про закриття провадження у справі №910/4473/18 надане відповідачем 21.05.2018 року.
Згідно п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору та якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Так, предметом спору у справі № 910/22494/16 є стягнення основного боргу, пені та 3% річних у зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати за вказаними договорами, а позовні вимоги в справі №910/4473/18 полягають у відшкодуванні збитків у зв'язку з недоотриманням коштів через те, що орендна плата нараховувалась за занижченою орендною ставкою 8%, а не 18%.
За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі №910/4473/18 судом відмовлено.
21.06.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву на 18.07.2018 року.
12.07.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив (заперечення) на уточнену позовну заяву, в яких він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що договори укладні між позивачем та відповідачем є повністю виконаними та припиненими, а акт ревізії фінансово-господарської діяльності позивача не є підставою для стягнення грошових коштів за вказаними договорами.
12.07.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про закриття провадження у справі №910/4473/18 у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки суму орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем було також встановлено в рішенні господарського суду міста Києва у справі № 910/22494/16, в задоволенні якого судом було відмовлено з тих підстав, що предмет спору в даній справі не відсутній.
17.07.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь (заперечення) на відзив на уточнену позовну заяву.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2018 року.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.11.2012 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством «Олімп» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія «Керуюча дирекція Шевченківського району», яке було відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (позивач, підприємство) було укладено договір №27/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Відповідно до п. 1.1 договору №27/1 орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №729 від 31.10.2012, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол №128 від 03.09.2012, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 88,9 кв.м, а саме підвал з орендованого площею 88,9 кв.м, згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою вул. Ярославів Вал, 28 та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
Пунктом 2.2 договору №27/1 визначено, що вартість об'єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.08.2010 становить 406 884,00 грн. (без ПДВ).
Згідно пункту 3.1 договору №27/1, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яка на дату підписання договору за перший місяць оренди без індексу інфляції (без ПДВ) становить 3 9534,81 грн. та ПДВ 790,76 грн., всього 4 744,57 грн.
Відповідно до п. 9.1 договору строк дії договору №27/1 з 26.11.2012 по 24.11.2015.
Пунктом 9.7. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Також, 26.11.2012 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством «Олімп» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія «Керуюча дирекція Шевченківського району», яке було відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (позивач, підприємство) було укладено договір №28/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Відповідно до п. 1.1 договору №28/1 орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №729 від 31.10.2012, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол №128 від 03.09.2012, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 45,3 кв.м, а саме 1 поверх з орендованого площею 45/3 кв.м, згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою вул. Рейтарська, 20/24, та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
Відповідно до п. 2.2 договору №28/1 вартість об'єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.11.2009 становить 262 271,00 грн (без ПДВ).
Згідно пункту 3.1 договору №28/1 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яка на дату підписання договору за перший місяць оренди без індексу інфляції (без ПДВ) становить 3 475,69 грн та ПДВ 695,14 грн, всього 4 170,83 грн.
Пунктом п. 9.1 договору визначено, що строк дії договору №28/1 з 26.11.2012 по 24.11.2015.
Згідно п. 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Також, 27.01.2014 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством «Олімп» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія «Керуюча дирекція Шевченківського району», яке було відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (позивач, підприємство) було укладено договір №230/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Відповідно до п. 1.1 договору №230/1 орендодавець на підставі розпорядження Київської міської ради №132 від 13.11.2013, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол №132 від 22.10.2012, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 254,1 кв.м, а саме підвал з орендованого площею 254,1 кв.м, згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою вул. В.Житомирська, 38, та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до п. 2.2 договору №230/1 вартість об'єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.04.2012 становить 1 629 932,00 грн. (без ПДВ).
Умовами п. 3.1. договору №230/1 передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, яка на дату підписання договору за перший місяць оренди становить 10 768,42 грн.
Згідно п. 9.1. договору №230/1 строк дії договору №230/1 з 27.01.2014 по 24.01.2017.
Відповідно до п. 9.7. договору №230/1 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з п. 3.2 договорів №27/1, №28/1, №230/1 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці.
Умовами п. 3.4 договорів передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України. який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Відповідно до п. 3.5. договорів орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління, а саме: на рахунок Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району». Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Згідно з п. 3.6 договорів орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.
Північним офісом Держаудитслужби проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового у Шевченківського району м. Києва» за період з 01.01.2013 року по завершений місяць 2016 року та за результатами ревізії складено Акт від 14.02.2017 № 11-30/136 фінанчово-господарської діяльності Комунального підприємства «Керуюча компанія щговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» за період з 01.01.2013 року по завершальний місяць 2016 року, який надіслано на адресу позивача листом від 23.03.2017 року № 26-11-14-14/3151 з вимогою усунути порушення у порядку, встановленому чинним законодавством України, шляхом стягнення з відповідача коштів на суму 1 242 930,71 грн.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
Під час укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За змістом пунктів 1, 7, 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 №21-63а14.
Частиною другою статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;
- вини.
При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем.
Відповідачем 13.06.2018 року через канцелярію суду було надано заяву з проханням застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, оскільки право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то в позові слід відмовити саме з підстав його необґрунтованості.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 10.08.2018р.
Суддя С.О. Чебикіна