пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 серпня 2018 р. Справа № 903/491/18
Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Островського Едуарда Леонідовича, Волинська обл., с.Липини
до відповідача : Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради, м. Луцьк
про стягнення 5 777,39 грн.
за участю представників-учасників справи:
від позивача: не прибув
від відповідача: Кошкіна К. О. довіреність №6-10/869 від 12.12.2017р.
Встановив:
Позивач - Фізична особа-підприємець Островський Едуард Леонідович звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради про стягнення 5 777, 39 грн. з них: 4840,42 грн. заборгованості, 743,70 грн. - пені, 126,87грн. - інфляційні, 66,44 грн. - три процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг за №01.09-01 від 18.09.2017р.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.07.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в призначене судове засідання не прибув, хоча належним чином були повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4560100218593.
Представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-55/8058/18 від 31.07.2018р. в якому просить суд відмовити у позові.
Обґрунтовуючи тим, що згідно акту №11 прийому - передачі виконаних робіт від 30.11.2017р. вбачається, що виконавець зазначає, що він надав послуги з прибирання за листопад 2017р. в сумі 24885,10 грн.
Однак, замовник в особі завідувача фінансово-господарського відділу в свою чергу зазначив, що прийняв роботу від виконавця в сумі 22 464,89 грн.
Згідно платіжного доручення №616 від 05.12.2017р. замовник оплатив на суму 22 464,89 грн.
Також за актом №12 за грудень 2017р. прийому -передачі виконаних робіт від 26.12.2017р. виконавець зазначає, що він надав послуги з прибирання за грудень 2017р. в сумі 27305,31 грн.
Про те, замовник в особі завідувача фінансово-господарського відділу в свою чергу зазначив, що прийняв роботу від виконавця в сумі 22 464,89 грн.
Згідно платіжних доручень №709, №709 від 26.12.2017р. замовник оплатив на суму 22 464,89 грн.
Відповідач стверджує, що оплатив виконавцю в повному обсязі послуги по прибиранню приміщень, а тому позовна вимога в сумі 4840,42 грн. безпідставна та не підтверджена матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, незважаючи на те, що позивач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
18.09.2017р. між Фізичною особою підприємцем Островським Едуардом Леонідовичем (виконавець, позивач) та Департаментом «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради (замовник, відповідач) укладено договір №01.09-01 на виконання якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з щоденного прибирання приміщень, адреса за якою знаходиться приміщення м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 35, загальна площа, яка підлягає обслуговуванню 1556,9 кв.м. виконавець використовує власні миючі засоби і інвентар замовника. (а.с. 9)
Пунктом 5.1 договору встановили, що здача приймання наданих послуг здійснюється після закінчення робіт оформлюється актом виконаних робіт.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору сторони визначили, що загальна вартість наданих послуг згідно договору становить 99073,20 грн. без ПДВ за рік. Замовник проводить оплату згідно розрахунку після підписання акту виконаних робіт щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно п. 7.2 договору сторони визначили, що за прострочення оплати послуг, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення.
Отже, за доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати послуг з прибирання приміщень в період з листопада по грудень 2017р., що стало підставою виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 4 840,42 грн. за договором № 01.09-01.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що на підставі договору про надання послуг №01.09-01 від 18.09.2017р., останнім в період з листопада по грудень 2017 здійснювалась повна оплата вартості фактично отриманих послуг за договором № 01.09-01 про, що свідчать підписані між сторонами акти наданих послуг та копії платіжних доручень про оплату послуг.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Із доводів позивача він надав послуги із прибирання за договором № 01.09-01 від 18.09.2017р. згідно актів прийому -передачі за № 9/2 від 23.09.2017р. на суму 24 417,90 грн., №10 від 26.10.2017р. на суму 24 885,10 грн., №11 від 30.11.2017р. на суму 24 885,10 грн., №12 від 26.12.2017р. на суму 27 305,31 грн. на загальну суму 99 073,20 грн. (а.с.11-14).
Водночас, відповідач прийняв роботи від виконавця за актами виконаних робіт на загальну суму 94 232,78 грн.
Як слідує із актів за №11 від 30.11.2017р., №12 від 26.12.2017р. замовник прийняв роботи виконавця на суму 22 464,89 грн. та 22 464,89 грн.
Факт прийняття робіт, саме на вказану суму підтверджується відповідними написами на актах, які засвідчені підписами його уповноваженої посадової особи та скріплені печатками.
Оскільки, позивачем такі акти виконаних робіт були прийняті, то суд розцінює погодження ним вартості виконаних робіт, саме на суму 94 232,78 грн., як мовчазну згоду.
Дана обставина узгоджується із приписами ч.3 ст. 206 Цивільного кодексу України, яка допускає можливість вираження волі в правочині шляхом мовчання.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Пунктом 6.2 договору встановлено, що замовник проводить оплату згідно рахунку після підписання акту виконаних робіт щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідач оплатив надані послуги в повному обсязі відповідно до уточнених актів виконаних робіт на загальну суму 94 232,78 грн.
Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями :
- №428 від 25.09.2017р. на суму 8 399,11 грн., №439 від 25.09.2017р. на суму 16 018,79 грн. по акту №9/2 від 25.09.2017р.,;
-№517 від 26.10.2017р. на суму 24 885,10 грн. по акту №10 від 26.10.2017р.,
-№616 від 05.12.2017р. на суму 22 464,89 грн. по акту №11 від 30.11.2017р.,
-№709 від 26.12.2017р., №710 від 26.12.2017р. по акту №12 від 26.12.2017р. на загальну суму 22 464,89 грн. (а.с. 15-19)
Відповідно до умов договору п. 6.2 підставою здійснення розрахунків між замовником та виконавцем є надання останнім актів надання послуг та після їх підписання, виставлення змовнику рахунків на їх оплату, відповідно до суми вказаної у актах.
Між тим, позивач в порушення умов договору рахунків на оплату не виставляв та таких доказів до позову не подав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оскільки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказах та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 842,20 грн., також у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення
складено 10.08.2018р.
Суддя В. М. Дем'як