Постанова
Іменем України
08 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 660/664/16-ц
провадження № 61-23761св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09 грудня
2016 року у складі судді Гончаренка О. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року у складі суддів: Базіль Л. В., Ігрнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором пакетного обслуговування від 24 квітня 2012 року, що станом на 16 червня 2016 року складає 17538,31 грн, з яких: 6281,31 грн - неповернута сума кредиту; 4 867,33 грн - прострочені відсотки; 103,53 грн - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 6 286,14 грн - пеня по простроченій заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 24 квітня 2012 року ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 уклали договір пакетного обслуговування, в межах якого відповідачу було відкрито поточний рахунок, рух коштів по якому підтверджується випискою по рахунку від 26 лютого 2016 року.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 17 538,31 грн, яка складається з: 6281,31 грн - неповернута сума кредиту; 4867,33 грн - прострочені відсотки; 103,53 грн - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 6286,14 грн - пеня по простроченій заборгованості.
Вимога позивача про дострокове виконання зобов'язання не виконана, у зв'язку з чим банк просив стягнути суму заборгованості в судовому порядку.
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Кредобанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту надання відповідачу 15 травня 2014 року кредитних коштів у сумі 6281,31 грн.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Кредобанк» відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надання позивачем 12 травня 2014 року кредитних коштів відповідачу у сумі 6281,31 грн, а укладений між сторонами договір пакетного обслуговування від 24 квітня 2012 року не містить умов кредитних зобов'язань між сторонами, а лише передбачає можливість надання кредитів, в межах встановленого банком ліміту кредитування на рахунку, що повинно регулюватися іншим відповідним договором згідно пункту 1.3 договору пакетного обслуговування.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Кредобанк», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про невідповідність меморіального ордеру вимогам законодавства до його форми. Судами помилково застосовано норми матеріального права, що містяться у Положенні про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Національного банку України №254 від 18 червня 2003 року (надалі - «Положення»), для визначення обставин у спірних правовідносинах, які існують поза правовим полем його регулювання, що в свою чергу призвело до неправильного застосування норм й процесуального права, а саме висновку щодо неможливості з'ясування фактичних обставин у справі.
Обставини, які належним чином підтверджують факт зарахування кредитних коштів та їх подальше використання відповідачем не були враховані судом першої та апеляційної інстанції, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.
Оскільки суд апеляційної інстанції зробив хибний висновок про відсутність у виписці про рух коштів по рахунку відповідача відомостей про зарахування кредиту на рахунок останнього, існувала потреба у консультації фахівця, що володіє необхідними професійними знаннями для тлумачення зазначеної виписки з метою належного дослідження зазначеного доказу.
Судами не було враховано та досліджено надану ПАТ «Кредобанк» виписку про рух коштів по рахунку відповідача, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення, при перегляді якого судом апеляційної інстанції надані докази також не було досліджено в повній мірі та належним чином, внаслідок чого суд не зміг встановити обставини у справі та зробив передчасні висновки про відмову в позові.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою банку на вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 24 квітня 2012 року між сторонами укладено договір пакетного обслуговування, згідно умов якого, ПАТ «Кредобанк» здійснює відкриття, обслуговування та закриття рахунку; надання кредитів в межах встановленого ліміту, а відповідач здійснює оплату комісії за обслуговування тарифного пакету; погашення кредитної заборгованості, заборгованості щодо відкриття, використання та обслуговування рахунків.
24 квітня 2012 року ОСОБА_1 підписав заяву про обслуговування на тарифному пакеті, відповідно до якої основною карткою тарифного пакету вважати картку Master Card Maestro, цією заявою відповідач підтвердив, що з умовами та порядком надання послуг банком, а також тарифами банку ознайомлений.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на ту обставину, що 12 травня 2014 року згідно меморіального ордеру на рахунок відповідача були перераховані кошти в сумі 6281,31 грн з призначенням платежу - віднесення простроченого кредиту за договором від 15 травня 2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позову банку про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з недоведеності факту отримання відповідачем кредитних коштів.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За нормами частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6281,31 грн банком додано до позовної заяви меморіальний ордер та виписку з рахунку відповідача про рух коштів.
Під час розгляду справи суди дійшли висновку про неналежність меморіального ордеру, як доказу з підстав відсутності у ньому усіх реквізитів, визначених пунктом 4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Національного банку України №254 від 18 червня 2003 року (далі - Положення).
Разом з тим, відхиляючи меморіальний ордер у якості доказу, яким позивач доводив факт отримання відповідачем кредитних коштів, суди не мотивували своїх висновків з урахуванням мети, з якою затверджено вказане Положення, характеру правовідносин, які врегульовано ним та не зазначили обставин, за яких вважали правильним застосування норм цього нормативно-правового акту до правовідносин, що виникли між сторонами.
Крім того, на підтвердження факту отримання кредиту у розмірі 6281,31 грн банк посилався на виписку про рух коштів по рахунку відповідача за період з 15 травня 2012 по 15 жовтня 2015 року.
Разом з тим, вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій не перевірили обставин щодо руху коштів по рахунку відповідача, не перевірили подану банком виписку та відомостей про зарахування суми фактичного кредиту у розмірі 6281,31 грн, чим допустили неповноту дослідження доказів та встановлення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Судами належним чином не перевірено обставин та доказів, на які посилався позивач на підтвердження факту зарахування кредитних коштів та їх подальше використання відповідачем, не встановлено усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не забезпечили повного та всебічного її розгляду, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог банку про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Розрахунок заборгованості, наданий банком, судами взагалі не досліджувався. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд обмежився посиланням на ненадання банком доказів про отримання позивачем коштів у кредит, при цьому, формально відмовив у перевірці обставин, на які посилався банк на підтвердження своїх вимог.
Ураховуючи викладене, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, встановлених статтею 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити.
Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
С.Ю. Мартєв
В. В. Пророк
І. М. Фаловська