Ухвала
Іменем України
02 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 465/3127/15-ц
провадження № 61-41329ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсними договору та акта розподілу площ, визнання права власності, витребування майна з чужого володіння та скасування державної реєстрації права власності, за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову,
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсними договору та акта розподілу площ, визнання права власності, витребування майна з чужого володіння та скасування державної реєстрації права власності.
У серпні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири АДРЕСА_1 а також заборони ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинення дій щодо відчуження зазначеного майна.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартири АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_4
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 яка належить на праві власності ОСОБА_8
Накладено арешт на паркомісця під літ. VIII та під літ. IX у будинку АДРЕСА_4 які належать на праві власності ОСОБА_7
Заборонено ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартир АДРЕСА_2.
Заборонено ОСОБА_8 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_5
Заборонено ОСОБА_7 вчиняти будь-які дії щодо відчуження паркомісць під літ. VIII та під літ. IX у будинку АДРЕСА_6
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2018 року ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у липні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2018 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
На підставі вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З огляду на частину першу, другу статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між сторонами існує спір щодо квартир АДРЕСА_2 а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Доводи касаційної скарги про те, що на момент винесення судових рішень, що оскаржуються ряд вказаних об'єктів, на які накладено арешт не були предметом спору і вони не мають жодного відношення до справи, є безпідставними, оскільки все нерухоме майно, на яке накладено арешт, є предметом спору у цій справі.
Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржуються, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсними договору та акта розподілу площ, визнання права власності, витребування майна з чужого володіння та скасування державної реєстрації права власності, за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову,за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2018 року, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
А. О.Лесько
С. П.Штелик