Постанова
Іменем України
08 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 308/3728/16-ц
провадження № 61-9192св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року у складі суддів: Фазикош Г. В., Бисаги Т. Ю., Куцина М. М. та касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2016 року у складі судді Бедьо В. І. та на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року у складі суддів: Фазикош Г. В., Бисаги Т. Ю., Куцина М. М.
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначав, що 12 серпня 1999 року між ним та відповідачем був укладений шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя у них не склалося, шлюб було розірвано.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на сина ОСОБА_6 в розмірі 750 грн щомісячно, починаючи з 17 грудня 2013 року і до його повноліття. Рішенням цього ж суду від 13 травня 2014 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_7 аліменти на доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 11 січня 2016 року і до її повноліття.
Позивач, посилаючись на погіршення його стану здоров'я, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Ужгородської центральної міської клінічної лікарні й потребує постійного лікування, оперативного втручання та обмеження у фізичних навантаженнях, просив суд зменшити розмір аліментів, визначених рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року, з 750 грн до 262,75 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено, змінено розмір аліментів, визначених рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року, з 750 грн до 262,75 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази підтверджують погіршення його здоров'я, а тому розмір стягнутих аліментів підлягає зменшенню.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року змінено, визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі 600 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про зменшення розміру аліментів, проте, їх розмір вважав несправедливим з урахуванням стану здоров'я дитини та інших обставин, що мають істотне значення.
21 листопада 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року, у якій він просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2016 року. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів.
21 листопада 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2016 року та на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року, у якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зазначену справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року зазначена справа призначена до розгляду.
21 грудня 2016 року зазначена справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
20 лютого 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року, які мотивовані тим, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, тому задоволенню не підлягає.
03 березня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2016 року та на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року, в яких він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки вона є необґрунтованою, та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 лютого 2018 року вказана справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та 20 лютого 2018 року передана судді-доповідачу.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Наведені в касаційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що сторони перебували у шлюбі, мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 750 грн, починаючи з 17 грудня 2013 року і до його повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року у позивача народилася донька ОСОБА_8.
22 січня 2016 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліменти на доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 11 січня 2016 року і до її повноліття.
Позивач є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства, оскільки має хронічне (вроджене) захворювання і потребує постійного лікування, отримує пенсію по інвалідності.
У 2016 році стан здоров'я позивача погіршився, що підтверджено медичними документами.
Син ОСОБА_6 часто хворіє, що підтверджується належними доказами.
Спірні правовідносини регулюються положеннями СК України.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні судом розміру аліментів враховуються такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей; інші обставини, що мають істотне значення.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).
Враховуючи встановлені обставини у справі та інші обставини, які мають істотне значення відповідно до вимог статей 182-184 СК України, інтереси дитини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів до 600 грн.
Апеляційний суд розглянув дану справу з урахуванням обставин, на які посилався ОСОБА_4 в обгрунтування позовних вимог про зменшення розміру аліментів, а тому доводи його касаційної скарги не заслуговують на увагу.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права.
Інші доводи касаційних скарг не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду
Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило