Постанова
Іменем України
08 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 639/3577/15-ц
провадження № 61-21151св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану ОСОБА_5, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року у складі судді: Труханович В. В., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2017 року у складі суддів: Малінської С. М., Бровченка І. О., Бурлака І. В.,
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення виконкому Жовтневої районної ради, свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що по АДРЕСА_1, який в теперішній час складається з трьох квартир № 1, 3, 4. Рішенням від 01 листопада 1988 року № 179-49 виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області будинок АДРЕСА_1 визнаний ветхим з процентом фізичного зносу 65,5%.
Позивач є власником однокімнатної квартири № 3 в даному будинку, загальною площею 38,2 кв.м., на підставі договору дарування від 10 жовтня 2013 року.
Власником квартири №1 цього будинку є відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вказана квартира була однокімнатною, однак її площа була збільшена і вона стала двокімнатною на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради від 06 листопада 2007 року № 76-9, яким ОСОБА_3 були виділені на сім'ю з 2 осіб, як підсобних, з правом приватизації, приміщення суміжної квартири № 2.
Позивач вважав, що відповідачі незаконно отримали право на розширення житлової площі, оскільки незаконно були поставлені на квартирний облік і незаконно отримали як розширення приміщення квартири № 2. На думку позивача, відповідно до вимог чинного житлового законодавства не передбачено надання громадянам житлових приміщень для використання їх як підсобних, що додатково свідчить про незаконність покращення житлових умов ОСОБА_3 за рахунок квартири № 2.
ОСОБА_2 просила:
- визнати недійсним рішення виконкому Жовтневої районної ради від 06 листопада 2007 року, №76-9, яким ОСОБА_3 були виділені на сім'ю з 2 осіб в якості підсобних, з правом приватизації, приміщення суміжної квартири №2, яка складалась з кімнати площею 15,5 кв.м, кухні - 12,27 кв.м, веранди - 8,2 кв.м;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер 6-08-294371П1 від 17 червня 2008 року, видане ОСОБА_3, ОСОБА_4 про приватизацію квартири ¹1 вбудинку АДРЕСА_1, площею 85,1 кв.м.;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 на приміщення квартири ¹1 вбудинку АДРЕСА_1, площею 85,1 кв.м.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_2 до Харківської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення виконкому Жовтневої районної ради, свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що права позивача не порушені. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2014 року, встановлено, що ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку, та потребував поліпшення житлових умов. Позивач ніколи не була власником приміщень колишньої квартири ¹ 2 в будинку АДРЕСА_1, а тому суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради №76-9 від 06 листопада 2007 року не порушує право власності ОСОБА_2, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на законних підставах набули у власність вказане житлове приміщення, а тому підстави для скасування державної реєстрації у суду відсутні.
У лютому 2017 року позивач подала касаційну скаргу, яка підписана ОСОБА_5, в якій просить оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суди при вирішенні справи в повному обсязі не дослідили докази, проігнорували ряд обставин, а саме те, що: ОСОБА_3, ОСОБА_4 незаконно отримали право на розширення житлової площі, так як ОСОБА_3 незаконно був поставлений на облік без додержання процедури взяття на облік і незаконно отримав у якості розширення приміщення квартири № 2, яка була розташована за адресою: АДРЕСА_1, так як покращення житлових умов за рахунок аварійних приміщень заборонено. Посилання на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2014 року є незаконним.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 лютого 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.
У квітні 2017 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_3 просить суд у задоволені касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що права позивача жодним чином не порушені, оскільки вона не має правового зв'язку з квартирою № 2. Наведені в касаційній скарзі обставини і підстави з посиланням на норми права уже були предметом судового дослідження і їм надано належну правову оцінку у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2014 року та апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2014 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справа призначена до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що на підставі договору дарування квартири від 10 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира № 3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Позивач ніколи не була власником приміщень колишньої квартири ¹2 в будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 06 листопада 2007 року № 76-9 було надано ОСОБА_3 вільну суміжну квартиру № 2 (кімната площею 15,5 кв.м., кухня - 12,27 кв.м., веранда - 8,2 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1 під підсобне приміщення з правом приватизації.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2014 року по справі № 2-2208/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2014 року, встановлено, що: ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку та потребував поліпшення житлових умов. Також, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 було правомірні надано у найм вільну суміжну квартиру ¹ 2 вбудинку АДРЕСА_1 під підсобне приміщення з правом приватизації; на час вирішення питання про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 колишньої квартири ¹ 2 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 мали право власності, право користування або ж фактично користувалися спірними приміщеннями, існували законні підстави для отримання цих приміщень.
Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
Встановивши, що відповідачі не порушували будь-яких прав та інтересів позивача, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана ОСОБА_5, залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило