7 серпня 2018 року м. Чернівці
справа № 724/201/18
Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів : Половінкіної Н.Ю., Яремка В.В.
секретар Герман Я.І.
позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідач- ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на частку житлового будинку в спільному майні подружжя та визнання права власності на обов'язкову частку в спадщині (головуючий в 1-й інстанції Єфтеньєв О.Г. )
встановив :
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на частку житлового будинку в спільному майні подружжя та визнання права власності на обов'язкову частку в спадщині.
Позовні вимоги обґрунтовували слідуючими обставинами. Позивач ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі набули будинок в АДРЕСА_1
Позивачі зазначали, що вищевказаний житловий будинок не є самочинно збудований та відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним протипожежним нормам і правилам. Відповідно до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна загальна
Провадження 22-ц/794/569/18 Категорія 39
вартість його становить 352930 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, про що видано свідоцтво про смерть. Після його смерті позивач ОСОБА_7 прийняла спадщину, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу.
Інші спадкоємці за законом, які претендують на спадкове майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку та земельних ділянок, є їхні діти -відповідач ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_2, які в період відведений для прийняття спадщини також подали заяви на прийняття спадщини до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу.
Іншими спадкоємцями першої черги, які не подали заяви про прийняття спадщини є ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Позивачі вказували, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить 1/2 частина житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 та земельні ділянки: земельна ділянка згідно державного акту серія НОМЕР_1 виданого на підставі розпорядження Хотинської районної державної адміністрації №225-р від 02.06.2003р., яка належить ОСОБА_5, розмір якої складає 0,31га., кадастровий № НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району, однак оригінал державного акту втрачено, нормативно-грошова оцінка, складає 12026,43 грн.; земельна ділянка згідно державного акту серія НОМЕР_3 виданого на підставі розпорядження Хотинської районної державної адміністрації №225-р від 02.06.2003р., яка належить ОСОБА_5, розмір якої складає 0,32га., кадастровий № НОМЕР_4, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району, однак оригінал державного акту втрачено, нормативно-грошова оцінка, складає 12414,38 грн.
23.05.2017р. відповідач ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька - ОСОБА_5, який посвідчила Перебиковецька сільська рада 22 липня 2015 року за №49 та 09 березня 2016 року за № 58 на підставі якої заведена нотаріусом спадкова справа.
20.09.2017р. позивач ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за законом на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_5
20.09.2017р. позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за законом на обов'язкову частку в спадщині після смерті її чоловіка ОСОБА_5 та виділ 1/2 частки в спільному майні подружжя.
Позивачі зазначали, що на день смерті ОСОБА_5, вони були непрацездатними, а тому мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Враховуючи, що при спадкуванні за законом кожному з них належала б 1/5 частина спадкового майна оскільки їх є п'ятеро спадкоємців першої черги, вони, як непрацездатні дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 померлого ОСОБА_5 мають право на обов'язкову частку - по 1/10 частині кожній від усього спадкового майна.
Позивачі просили: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку (тобто від цілого будинку) з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 як її частку в спільній сумісній власності подружжя, та право власності на 1/20 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частину земельної ділянки згідно державного акту серія НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження Хотинської районної державної адміністрації №225-р від 02.06.2003р., яка належала ОСОБА_5, розмір якої складає 0,31га., кадастровий № НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району, вартість цілої земельної ділянки складає 12026,43 грн. як її обов'язкову частку по закону.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частину земельної ділянки згідно державного акту серія НОМЕР_3, виданого на підставі розпорядження Хотинської районної державної адміністрації №225-р від 02.06.2003р., яка належить ОСОБА_5, розмір якої складає 0,32га., кадастровий № НОМЕР_4, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району, вартість цілої земельної ділянки складає 12414,38 грн. як їїобов'язкову частку по закону.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/20 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 як її обов'язкову частку по закону.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину земельної ділянки згідно державного акту серія НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження Хотинської районної державної адміністрації №225-р від 02.06.2003р., яка належала ОСОБА_5, розмір якої складає 0,31га., кадастровий № НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району, вартість цілої земельної ділянки складає 12026,43 грн. як її обов'язкову частку по закону.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину земельної ділянки згідно державного акту серія НОМЕР_3, виданого на підставі розпорядження Хотинської районної державної адміністрації №225-р від 02.06.2003р., яка належить ОСОБА_5, розмір якої складає 0,32га., кадастровий № НОМЕР_4, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району, вартість цілої земельної ділянки складає 12414,38 грн. як її обов'язкову частку по закону.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання спадкового права та права на частку у спільній сумісній власності на спірний житловий будинок, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, просить рішення в цій частині скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт вважає оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання спадкового права та права на частку у спільній сумісній власності на спірний житловий будинок незаконним та необгрунтованим.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В іншій частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.
ОСОБА_4 вказує, що позивачами не надано доказів, що спірний житловий будинок належить позивачам, в тому числі і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя. Крім того апелянт посилається на те, що позивачі не довели що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя і не виключено, що відноситься до колгоспного двору.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення - залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.05.1957р. у виконавчому комітеті Перебиковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області за актовим записом № 10 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджуеться копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00018722304 від 20.09.2017р.
Звертаючись з позовом про визнання права власності на ? частину житлового будинку в АДРЕСА_1, який складається з: літ. «А-1», - загальна площа будинку 60,70 кв.м., житлова площа будинку 37,30 кв.м.; прибудови літ. «а»; ганку літ. «а1»; ганку літ. «а2»; літньої кухні літ «Б»; веранди літ. «б»; ганку літ. «б1»; літньої кухні літ. «В»; літньої кухні-гаража літ. «Г»; підвалу літ. «Пд»; ганку літ. «г»; вбиральні літ. «Д»; воріт № 1; огорожі № 2; огорожі № 3; огорожі № 4; 1/2 частини криниці № 5, замощення І, ОСОБА_1 обгрунтовувала свої вимоги тим, що вказане нерухоме майно було придбане нею та її чоловіком ОСОБА_5 під час шлюбу, а тому воно вважається спільним сумісним майном подружжя.
Зазначене знайшло свого підтвердження при розгляді справи судом першої інстанції, яким встановлені всі обставини справи та досліджені представлені сторонами докази.
Зокрема встановлено, що ОСОБА_1 проживала спільно однією сім'єю з померлим ОСОБА_5, господарство за адресою в АДРЕСА_1 вони набули разом, в чому допоміг їм батько, та спільно добудовували житловий будинок та господарські будівлі і споруди. Ці обставини були визнані в суді першої інстанції і відповідачем ОСОБА_4, зокрема він визнав, що його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю до 1998 року та побудували всі будівлі в господарстві в АДРЕСА_1 в радянські часи до 1991 року, а житловий будинок набули разом під час шлюбу.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що позивачами не надано доказів, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не виключено, що спірне господарство відноситься до колгоспного двору. Ці доводи є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами при розгляді справи в суді першої інстанції.
Верховний Суд України у постанові від 24 грудня 2014 року № 6-192цс14 висловив правову позицію, що при вирішенні судами спору про право власності на майно колишнього колгоспного двору застосування норм статей 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР без належного зясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств колгоспний двір, яка визначалася відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69, є помилковим.
Так відповідно до п.20 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», затверджених постановою Держкомстату СРСР №69 від 25.05.1990р., які діяли на час виникнення спірних правовідносин, суспільна група господарства встановлювалася в залежності від роду занять голови господарства (сімї). Господарства, в яких після перетворення колгоспу в радгосп залишились лише непрацюючі пенсіонери за віком (бувші члени колгоспу), відносились до господарств колгоспників. Господарства пенсіонерів і учнів-стипендіатів, які не мали працюючих членів сімї, відносились до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносились до виходу на пенсію або стипендію. Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робітників або службовців, в залежності від виконуваної роботи.
Таким чином, неодмінною умовою існування колгоспного двору було членство в колгоспі хоча б одного члена сім'ї, навіть пенсіонера.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що хтось із членів сім»ї ОСОБА_5 був членом колгоспу, колегія судів приходить до висновку, що спірний будинок не відносився до суспільної групи господарств колгоспний двір.
Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину вищевказаного житлового будинку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13.09.2017р.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Положеннями статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно пункту 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Після його смерті позивач ОСОБА_7 прийняла спадщину, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу.
Інші спадкоємці за законом, які претендують на спадкове майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку та земельних ділянок, є їхні діти -відповідач ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_2, які в період відведений для прийняття спадщини також подали заяви на прийняття спадщини до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу.
Іншими спадкоємцями першої черги, які не подали заяви про прийняття спадщини є ОСОБА_5 та ОСОБА_6
До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить 1/2 частина житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 та земельні ділянки: земельна ділянка згідно державного акту серія НОМЕР_1 виданого на підставі розпорядження Хотинської районної державної адміністрації №225-р від 02.06.2003р., яка належить ОСОБА_5, розмір якої складає 0,31га., кадастровий № НОМЕР_2, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району, нормативно-грошова оцінка, складає 12026,43 грн.; земельна ділянка згідно державного акту серія НОМЕР_3 виданого на підставі розпорядження Хотинської районної державної адміністрації №225-р від 02.06.2003р., яка належить ОСОБА_5, розмір якої складає 0,32га., кадастровий № НОМЕР_4, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Перебиковецької сільської ради Хотинського району, нормативно-грошова оцінка, складає 12414,38 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2017р. відповідач ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька - ОСОБА_5, який посвідчила Перебиковецька сільська рада 22 липня 2015 року за №49 та 09 березня 2016 року за № 58 на підставі якої заведена нотаріусом спадкова справа.
20.09.2017р. позивач ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за законом на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_5
20.09.2017р. позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за законом на обов'язкову частку в спадщині після смерті її чоловіка ОСОБА_5 та виділ 1/2 частки в спільному майні подружжя.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що крім спадкоємця за заповітом - ОСОБА_1, є також спадкоємці за законом першої черги, які мають право на обов'язкову частку у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України, як непрацездатні особи: дружина спадкодавця - ОСОБА_1, яка згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України № 47 від 12.01.2018р.є непрацездатною вдовою померлого ОСОБА_5 та донька спадкодавця - ОСОБА_2, яка відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України № 50 від 12.01.2018р. є пенсіонером за віком.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно з ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємці успадкували житловий будинок в АДРЕСА_1 в таких частинах: ОСОБА_1 -1/2 частина (спільне сумісне майно подружжя) та 1/20 частина (обов'язкова частка), ОСОБА_2 -1/20 спадкового нерухомого майна (обов'язкова частка).
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, правильно визначив характер правовідносин між сторонами та вірно застосував закон, що їх регулює.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що висновок суду першої інстанцій відповідає встановленим у справі обставинам, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись ст.374,ст.375 ЦПК України , суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повної постанови 14 серпня 2018 року.
Головуючий (підпис)
Судді: (підписи)
Вірно з оригіналом :