Постанова
Іменем України
Справа № 643/9459/17
Провадження № 22-ц/790/3496/18
09 серпня 2018 року
м. Харків
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
за участю секретаря Бойко А. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - ОСОБА_2;
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «АВЕРС»
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Московського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2018 року (суддя Майстренко О.М.)
по справі № 643/9459/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «АВЕРС» про стягнення грошової суми, -
встановив:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та у кінцевій його редакції просила суд стягнути з ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 27000 гривен та шкоду за невиконання зобов'язань у розмірі 27 000 гривен, витрати на правову допомогу в розмірі 12000 гривень та судовий збір в розмірі 673,60 гривень.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що у 2017 року між ТОВ Фірма «АВЕРС» та відповідачем, було укладено договір про надання послуг, згідно з яким товариство зобов'язалося підшукати варіанти купівлі квартири. 06.04.2017 року відповідач, яка діяла від себе та без згоди інших власників квартири та позивач в приміщенні Агентства Нерухомості «АВЕРС», розташованого по вул. Блюхера, буд.22 в м. Харкові уклали договір, який назвали «Угода про аванс та сплати послуг» згідно з яким відповідач зобов'язалась продати, а позивач зобов'язалася в строк до 19 травня 2017 року придбати квартиру АДРЕСА_1, у Харкові, згідно п.2.4 угоди за 607500 гривен, що еквівалентно 22500 доларам США за що, як передоплату, відповідач отримала гроші в сумі 27000 гривен, що еквівалентно 1000 доларам США .Згідно п 2.1 договору відповідачка, була зобов'язана оформити всі документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири не пізніш 19.05.2017 року.
На день підписання основного договору купівлі-продажу квартири, а саме 19.05.2017 року, відповідачка відмовилась від підписання договору та угода з її вини не відбулась. Сума у розмірі 27000 гривен, що еквівалентно 1000 доларам США залишається до теперішнього часу у відповідача. Повертати сплачені кошти відповідач категорично відмовляється.
Позивачка, представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала частково, частині стягнення шкоди за невиконання зобов'язань в сумі 27000 гривень та оплату правової допомоги в сумі 12000 гривен не визнала.
Представник 3-ї особи - ТОВ Фірма «АВЕРС» в судовому засіданні не оспорював фактичних обставин справи.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 05.04.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 27000 гривень, шкоду за невиконання зобов'язань у розмірі 27000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 12000 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суму, еквівалентну 1000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день розгляду апеляційної скарги, а у стягненні 27 000 гривень шкоди за невиконання зобов'язань, витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 12 000 гривень відмовити в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК Українисудове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Матеріалами справи встановлено, що 06.04.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про аванс та сплаті послуг, згідно з яким відповідач зобов'язалась продати, а позивач зобов'язалася в строк до 19.05.2017 року купити квартиру АДРЕСА_1 у Харкові вартість якої згідно п.2.4 угоди склала 607500 гривень, що еквівалентно 22500 доларам США за що, як передоплату, відповідач отримала грошові кошти в сумі 27000 гривен, що еквівалентно 1000 доларам США.
Згідно п 2.1 угоди відповідач зобов'язалась оформити всі документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири не пізніш 19.05.2017 року.
Також уклавши вказану угоду сторони дійшли згоди, що у випадку невиконання обов'язків продавцем, він сплачує покупцю (не пізніше дати підписання договору купівлі-продажу) відступної у розмірі 54000 гривень, що еквівалентно 2000 доларам США.
Відповідач ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 27000 гривень, що еквівалентно 1000 доларам США.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Між сторонами було укладено попередній договір за умовами якого сторони зобов'язались в майбутньому укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на забезпечення виконання якого позивачем була передана сума в розмірі 27000 гривень, що еквівалентно 1000 доларам США.
Згідно із чч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до матеріалів справи сторони бажали укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири.
Згідно умов попереднього договору від 06.04.2017 року грошові кошти в розмірі 27000 гривень були передані ОСОБА_2, як аванс в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу квартири.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі не укладено, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана ОСОБА_2 грошова сума в розмірі 27000 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу у зв'язку із не укладенням договору купівлі-продажу квартири незалежно від того, з чиєї вини він не був укладений.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6-176цс12.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відшкодування коштів в сумі 27000 грн. в разі неукладення основного договору прямо передбачено попереднім договором в якості відповідальності за невиконання зобов'язання, тому судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 гривень, то колегія суддів вважає наступне.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК україни розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За умовами ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Встановлено, що 20.07.2017 року між ЮК ООО «Право-Захист» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якого ЮК ООО «Право-Захист» в особі генерального директора Кривоноса М.Ю. на умовах платності зобов'язався надавати ОСОБА_1 правову допомогу у цивільній справі про стягнення грошової суми (а.с.14-16).
З матеріалів справи вбачається, що ЮК ООО «Право-Захист» в особі генерального директора Кривоноса М.Ю. приймав участь у суді першої інстанції в якості представника позивачки відповідно до договору про надання правової допомоги від 20.07.2017 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачкою надано квитанцію до прибуткового касового ордера №21 від 20.07.2017 року, згідно якої ЮК ООО «Право-Захист» прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору про надання професійної правничої допомоги грошові кошти у розмірі 12 000 гривень.
Надані позивачем документи відповідно до положень ст. 15, 77 ЦПК України є належними доказами сплати нею грошових коштів за надання професійної правничої допомоги ЮК ООО «Право-Захист» у даній справі.
Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги, несуть сторони, а також той факт, що позивачка у справі належним чином документально підтвердила такі витрати, і їх розмір не перебільшує суму, визначену умовами договору про надання правової допомоги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2018 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І. Овсяннікова
І.П. Коваленко