Справа №628/870/17
Провадження №2/628/24/18
31 липня 2018 р. Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Литвинова А.В.
при секретарі Борщовій О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Куп'янську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Представник позивача в позовній заяві пояснила, що на протязі 2014 року відповідачка отримувала від нього продукти харчування і на 10.05.2014 р. в неї виникла заборгованість в сумі 13267 грн. Про наявність боргу та умови його погашення відповідачка склала розписку в якій підтвердила суму боргу, а також виплату відсотків за користування цими коштами, які складають 1,25% на суму основного боргу та по 3000 грн. щомісяця. 06.11.2014 року він отримав від відповідачки трьома грошовими переводами грошові кошти в сумі 13300 грн. На підставі викладеного він просить стягнути на його користь з відповідачки 30 756,20 грн. з яких 17 967 грн. сума боргу за процентами за користування коштами за період травня-листопада 2014 р., а також 12 789,20 грн. сума компенсації інфляційних витрат за цей же період.
В подальшому представник позивача зменшила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідачки борг в сумі 19 499,18 грн., з яких проценти - 18 000 грн., інфляційні витрати - 1499,18 грн.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову вказавши, що ОСОБА_2 завідує дитячим будинком сімейного типу і тривалий час вона отримувала продукти харчування, які возив в їх село позивач. Іноді продукти вона брала у борг, а потів повертала, коли отримувала кошти на дітей. Весною 2014 р. в неї дійсно виник борг перед позивачем на суму 13267 грн., але вона із чоловіком на той період вже вирішили перейти до іншого постачальника, тому що помітили, що ОСОБА_1 завищує ціни. Відразу в них не було чим віддати борг і за ініціативою останнього вона написала розписку в якій зобов'язалася віддати борг. В подальшому, коли в неї з'явилися кошти, вона кілька разів намагалася віддати борг позивачу в обмін на її розписку, але ОСОБА_1 під різними причинами відмовлявся віддавати розписку. Тоді в листопаді 2014 р. вона трьома поштовими переводами відіслала на адресу позивача борг на загальну суму 13300 грн. Про те, що вона писала в розписці про зобов'язання сплачувати позивачу по 3000 грн. щомісяця вона не пам'ятає.
Вислухавши пояснення сторін, свідка та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії долученого до матеріалів позову тексту, написаного на аркуші паперу: «Я, ОСОБА_4 должна ОСОБА_5 на 10.05.14 суму 13267 (тринадцать тисяч двести шестьдесят семь грн.) умножаем на 1,25%. За каждый месяц до суммы 13267 грн. добавляем 3 тыс. грн. ежемесячно. Претензий не имею (подпись). Я не против (подпись)».
Відповідно до листа Центру поштового зв'язку №5 Харківської дирекції ОСОБА_1 отримав поштові перекази 04.11.2014 р. на загальну суму 13300 грн. відправник вищезазначених переказів з призначенням (борг за продукти на авто лавку) ОСОБА_2.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що являється чоловіком відповідачки і дійсно в травні 2014 р. в них виник борг перед ОСОБА_1 в сумі 13267 грн. Віддати відразу в них не було можливості, тому що тоді вони будували харчоблок для дітей. Позивач настояв, щоб дружина написала розписку на дану суму, що вона і зробила. В розмові ОСОБА_1 дав їм півроку на виплату боргу. Про те, що вони повинні були ще сплачувати 3000 грн. щомісяця він не чув, хоча був присутній при написанні вищевказаної розписки.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
На 10.05.2014 р. у відповідачки перед ОСОБА_1 дійсно виникла заборгованість за отримані продукти харчування на суму 13267 грн., які вона сплатила поштовими переказами у листопаді 2014 р.
Що стосується письмового зобов'язання додатково сплачувати проценти та суми щомісяця, то вони сформульовані неясно, розпливчасто та без чіткого визначення того що і за що повинна сплачувати ОСОБА_2 ОСОБА_1
На підставі даних записів (розписки) суд не може зробити однозначний висновок про умови сплати ОСОБА_2 додаткових виплат (крім основної суми боргу), а тому вважає їх такими, що вони не мають юридичної визначеності і не повинні нести юридичних наслідків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 263-265 ЦПК України, ст. 625, 692 ЦК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі 30 - ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09.08.2018 р.
Головуючий: А.В. Литвинов