Справа № 640/9675/18
н/п 2-а/640/388/18
09 серпня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Губської Я.В., при секретарі Балан Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора роти 8 батальону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Мінєєва Максима Олексійовича (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) про визнання дій неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-
31.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА №412124 від 23.05.2018 року, скасувати дану постанову та закрити провадження у справі. Як на підставу позову посилається на те, що 23.05.2018 року відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.122 КУпАП. Позивач вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на неповному, необ'єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій.
Ухвалою судді від 01.06.2018 року було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23.05.2018 року о 00:55 на перехресті вул.Туркестанської та Салтівського шосе у м.Харкові інспектором роти №8 батальону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Мінєєвим М.О., складено постанову про притягнення його до відповідальності за порушення п.п. 8.7.3 е ПДР України - проїзд на заборонений сигнал світлофору, за ч.2 ст. 122 КпАП України накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Позивач ОСОБА_1 вказує, що справі інспектором розглянута без дослідження доказів, заслухання осіб, що беруть участь у справі та свідків, не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи. Крім того, позивач зазначає, що правил дорожнього руху він не порушував, оскільки він виїхав на перехрестя з Салтівського Шосе на вул.Туркестанську в момент, коли мигало зелене світло світлофору, після того, як він вже повертав на вул.Туркестанську сигнал світлофора змінився на жовтий. Згідно п.8.7.3 ПДР України, сигнали світлофора мають таке значення: в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Відповідно до п.8.11 ПДР України, водіям, яким у разі ввімкнення жовтого сигналу або підняттям регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п.8.10, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Таким чином, позивач пояснює, що він не міг зупинити транспортний засіб посеред перехрестя, тому закінчив маневр, який розпочав на миготливий сигнал світлофору. Всупереч вимог ст.ст. 245, 280 КпАП України дана постанова винесена без з'ясування чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність чи заподіяно майнову шкоду, а також без з'ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений завчасно належним чином, заперечень до суду не надавав.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 23 травня 2018 року інспектором роти роти №8 батальону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Мінєєвим М.О. винесено постанову серії ЕАА №412124 від 23.05.2018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно оскаржуваної постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. з зазначенням, що водій о 00:49 23.05.2018, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21104 р.н. НОМЕР_1 на перехресті вул. Туркестанської та Салтівського шосе в м.Харкові здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 е ПДР України - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал , або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняючи рух. (а.с. 4).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Нормами ст. 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно ч. 1 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КпАП України.
Відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 23.05.2018 року Правил дорожнього руху України, а саме п.п. 8.7.3 е ПДР України.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки дії інспектора поліції під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача не відповідають вимогам ст.ст.245, 251, 280 КпАП України.
В зв'язку з чим постанова серії ЕАА №412124 від 23.05.2018 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України, про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. підлягає скасуванню.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України.
Керуючись ст. ст.2, 6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити.
Визнати протиправними дії інспектора роти №8 батальону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП лейтенанта поліції Мінєєва Максима Олексійовича щодо складання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, постановою серії ЕАА №412124 від 23.05.2018 року.
Скасувати постанову серії ЕАА №412124 від 23.05.2018 року, винесену інспектором роти №8 батальону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП лейтенантом поліції Мінєєвим Максимом Олексійовичем, якою до ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: Я. В. Губська