Справа № 344/11781/18
Провадження № 1-кс/344/5231/18
04 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , та її захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090010002902 від 02.08.2018, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що 02.08.2018, близько 02 год. 20 хв. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 перебувала поряд із продуктовим магазином «Non Stop», що по вул. Тролейбусна, 2 А в м. Івано-Франківську, де також перебував потерпілий ОСОБА_7 . В цей час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та його друзями розпочався словесний конфлікт, який через декілька хвилин припинився самостійно, а ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 пішли вздовж вул. Тролейбусна в напрямку до вул. Хіміків.
В подальшому, 02.08.2018, близько 02 год. 40 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 будучи поряд із будинком № 18 по вул. Тролейбусна, побачили потерпілого ОСОБА_7 , який разом із друзями йшли пішохідною доріжкою. Побачивши ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 підійшли до нього та між ними продовжився словесний конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, маючи при собі ніж, умисно нанесла вказаним ножем ОСОБА_7 три удари в область живота та грудної клітки зліва, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення ОГК, лівобічний гемоторакс, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.
Після вчинення злочину, ОСОБА_4 залишила місце події в невідомому напрямку, а потерпілого ОСОБА_7 доставлено до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.
Захисник в судовому засіданні просив обрати щодо підозрюваної більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні підозрювана підтримала думку захисника.
Заслухавши прокурора, захисника, підозрювану та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З матеріалів клопотанні вбачається, що 03 серпня 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , громадянка України, українка, з середньо-спеціальною освітою, не працююча, не заміжня, раніше не судима.
Як вбачається із матеріалів клопотання обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: показанням потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом огляду місця події та іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинений проти життя та здоров'я особи, відносяться до категорії тяжких злочинів за вчинення якого, відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: - п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років та усвідомлює неминучість покарання за вчинення злочину;
- п. 2 - незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки їй відомо їх місце проживання;
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваної, її вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, не одружену, не працюючу, раніше не судиму.
З урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із застосуванням насильства, є необхідність не визначати розмір застави.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02.10.2018 року, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк - до 02 жовтня 2018 року включно без визначення розміру застави.
Тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_13 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 08 серпня 2018 року.