Єдиний унікальний номер 341/1075/18
Номер провадження 1-кп/341/118/18
07 серпня 2018 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Галичі кримінальне провадження № 12018090140000187 з обвинувальним актом та угодою про примирення щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не судимого, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей немає,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст15. ч.1 ст.185 КК України,-
ОСОБА_4 обвинувачується у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч 1 ст. 185 КК України.
17.06.2018 близько 20 години 10 хвилин ОСОБА_4 з метою придбання продуктів харчування прийшов до супермаркету «Гулівер», що знаходиться у м. Бурштин Івано-Франківської області по вул. Калуська, 5-а. Взявши біля каси кошик для складання товару, ОСОБА_4 зайшов до торгової зали супермаркету, де склав у кошик необхідні йому продукти харчування та направився до каси для проведення розрахунку за вибраний товар. Проходячи повз лікеро-горілчаний відділ, він побачив на полицях алкогольні напої і при цьому у ОСОБА_4 виник умисел на викрадення з вказаного відділу двох пляшок коньяку, на придбання яких він не мав вільних грошових коштів.
Для приведення свого злочинного наміру до виконання, ОСОБА_4 підійшов до стелажів з різноманітними алкогольними напоями і взяв з однієї з полиць дві пляшки трьохзіркового коньяку марки «Старий кахеті», місткістю 0,5 л та вартістю 141 грн. 76 коп. за одну пляшку, які теж поклав у кошик з продуктами.
У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел на викрадення спиртних напоїв, ОСОБА_4 підійшов до колони, яка розміщена посередині супермаркету, де усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, заховав вказані дві пляшки коньяку за пояс своїх штанів і прикрив їх зверху кофтою, у яку був одягнений.
Після цього, ОСОБА_4 направився до каси, де розрахувався за придбані продукти харчування і з придбаним товаром та прихованими під одягом двома пляшками трьохзіркового коньяку марки «Старий кахеті», загальною вартістю 283 грн. 52 коп., за які не розрахувався, направився до виходу з супермаркету. Однак, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного наміру, ОСОБА_4 не довів до кінця свого злочинного умислу з незалежних від його волі причин, оскільки при виході з приміщення торгового закладу, не маючи ще можливості розпорядитись викраденим майном, він був помічений працівниками охорони супермаркету, які виявили у нього заховані за поясом штанів дві пляшки трьохзіркового коньяку марки «Старий кахеті», викликали працівників поліції і до їх приїзду не дали можливості ОСОБА_4 покинути місце вчинення злочину.
Кримінальне провадження надійшло до суду з угодою, укладеною під час досудового розслідування між підозрюваним та потерпілим про примирення від 21 червня 2018 року, згідно з умовами якої потерпілий та підозрюваний дійшли згоди, що злочин підозрюваним було вчинено саме при викладених вище обставинах, підозрюваний беззастережно та у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину, підозрюваний добровільно у повному обсязі відшкодував заподіяні потерпілому збитки, у потерпілого претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає.
Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії підозрюваного слід кваліфікувати за ч.2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна та сторони узгодили покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вказаному злочині визнав повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про примирення від 21 червня 2018 року просив затвердити.
Потерпілий підтримав думку обвинуваченого, просив затвердити угоду про примирення.
Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.
Суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права передбачені ч.5 ст.474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч.1 ст.473 КПК України, з'ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування,статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого та потерпілого відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.
Суд також враховує наступне.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним, та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про примирення при викладених вище обставинах може бути укладена.
Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.471 КПК України, а обвинувачення, з якими погоджується обвинувачений ОСОБА_4 , є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.
Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України, так як обвинувачений ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, що ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.
При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, визнано щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, обставини, що обтяжують покарання відсутні, що відповідає як закону, так і фактичним даним кримінального провадження.
Визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 15.ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу. Наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, сторонам зрозумілі.
Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діяння ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України є правильною, а запропоноване угодою покарання у вигляді штрафу також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості злочину, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи та обставин, що пом'якшують покарання, і відсутності обставин, що обтяжують покарання.
З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про примирення укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушень, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, керуючись розділом ІІІ вказаної Рекомендації та практикою Європейського Суду з прав людини щодо її застосування, ст.ст.314, 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд, -
Угоду про примирення від 21 червня 2018 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 15, ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Галицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.
Суддя:ОСОБА_1