Провадження № 11-кп/774/1121/18 Справа № 192/357/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
01 серпня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_9 ,
адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року, стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2014 року за ч.2 ст.307 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна;
ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.052014 року вирок змінено, призначено покарання за ч.2 ст.307, ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна;
ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2016 року зараховано строк попереднього ув'язнення з 16 жовтня 2013 року по 19 жовтня 2013 року,
якою відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення,-
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого про звільнення його від подальшого відбування покарання на підставі ст.81 КК України, прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці своє виправлення.
В апеляційній скарзі:
- засуджений ОСОБА_9 просить зазначену ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування покарання.
Зазначив, що є інвалідом 3 групи, погіршено стан його здоров'я, оскільки встановлені діагнози: СНІД - 4, гепатит-С.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги засудженого та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, адвоката та засудженого, які прохали задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_9 вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги засудженого задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув не менше половини строку покарання за злочин середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин і не менше двох третин строку покарання за умисний тяжкий злочин.
На підставі ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як встановлено судом засуджений ОСОБА_9 в СВК-21знаходиться з 16 квітня 2015 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований на підприємстві установи. Згідно характеристики засуджений ОСОБА_9 не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно, через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Не бере участі у роботі самодіяльних організацій, не бере участі в реалізації програм диференційованого виховного впливу (а.с.8).
Згідно довідки про заохочення та стягнення, ОСОБА_9 заохочень не має, має одне стягнення.
При прийнятті рішення суду було відомо і про стан здоров'я засудженого.
Крім того встановлено, що комісією установи раніше було відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення засудженому ОСОБА_9 як особі, яка не довела свого виправлення.
Колегія суддів зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Ухвала за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку про відсутність підстав вважати, що засуджений довів своє виправлення, та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_9 від подальшого відбування покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року стосовно ОСОБА_9 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: