Провадження № 11-сс/774/949/18 Справа № 200/2393/18 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст. КПК України
08 серпня 2018 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42018040630000016, -
встановила:
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Дніпропетровській області задоволено частково.
Накладено арешт на майно, що було вилучене в ході проведення огляду місця події від 12 лютого 2018 року у службовому приміщенні № 8 Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Торгова, буд. 37, а саме:
-грошові кошти у сумі 10 (десять) тисяч грн.,
-блокнот, який належить підозрюваному у даному кримінальному провадженні,
-мобільний телефон марки «Самсунг» з номером мобільного оператору « НОМЕР_1 ».
Рішення суду обґрунтовано тим, що 12 лютого 2018 в ході проведення першочергових слідчих дій, здійснено огляд місця події - службового приміщення № 8 Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Торгова, буд. 37, в ході якого виявлено та вилучено у тому числі предмет неправомірної вигоди, а саме грошові кошти у сумі 10 (десять) тисяч грн. із зазначеними номіналами, серіями та номерами. Поряд з цим, було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Самсунг» з номером мобільного оператору « НОМЕР_1 », який відповідно до матеріалів кримінального провадження належить підозрюваному у вчиненні даного злочину - ОСОБА_6 , який з урахуванням вищевикладеного може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження, а саме телефонні з'єднання, текстові повідомлення та контактні дані, які можуть бути використані, як доказ факту вчинення вказаною особою корупційного злочину. Крім цього, на робочому столі підозрюваного ОСОБА_6 було виявлено та вилучено грошові кошти загальною сумою 8 000 ( вісім тисяч) грн., які відповідно до отриманої в ході проведення невідкладних слідчих розшукових дій інформації належать ОСОБА_6 . Відповідно до постанови слідчого від 12 лютого 2018 р., вказані грошові кошти та речі визнані речовими доказами.
Оскільки вилучене12 лютого 2018 року в ході проведення огляду місця події майно зберегло на собі сліди кримінального провадження, є доказами по справі та містять відомості, які мають значення для доказування факту вчинення підозрюваним ОСОБА_6 корупційного правопорушення, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту на грошові кошти в сумі 10 000 грн., блокнот та мобільний телефон та про відсутність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 8 000 грн., оскільки відсутні підстави чи розумні підозри вважати, що вони є доказом злочину та підлягають спеціальній конфіскації у підозрюваного, а санкція правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється не передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації особистого майна.
Підозрюваний ОСОБА_6 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року, оскільки при розгляді вказаної ухвали він присутнім не був, а завірену копію отримав засобами поштового зв'язку лише 11 липня 2018 року, та скасувати її.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала прийнята з порушенням процесуального закону, оскільки клопотання слідчого надійшло до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 13 лютого 2018 року. В той же день його було розподілено згідно ст. 35 КПК України на слідчого суддю ОСОБА_1 , але в порушення строків розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя розглянув вказане клопотання 16 лютого 2018 року, чим порушив строки, передбачені ч. 1 ст. 172 КПК України, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, тобто, розгляд клопотання мав би відбутися не пізніше 15 лютого 2018 року.
Підозрюваний ОСОБА_6 та прокурор в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Підозрюваний ОСОБА_6 надіслав на адресу апеляційного суду клопотання про розгляд його апеляційної скарги без його участі. Тому колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності апелянта та прокурора, відповідно до вимог ст. 405 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про дотримання апелянтом строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, чи її представника, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останніх обчислюється з дня отримання ними копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить. Тому колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в, тому числі, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Разом з тим, за правилами вказаної норми процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Як вбачається з витягу з кримінального провадження №42018040630000016, розслідуване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 3962 КК України, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2018 року, полягає у тому, що ОСОБА_6 , займаючи посаду заступника керівника апарату Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, з метою власного незаконного збагачення, 29 січня 2018 року приблизно о 09 год., перебуваючи у приміщенні Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, оголосив громадянину ОСОБА_7 пропозицію здійснити вплив за надання визначеної ним неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн. для себе на прийняття рішення суддею Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області.
12 лютого 2018 року в ході проведення першочергових слідчих дій, проведено огляд місця події - службового приміщення № 8 Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, в ході якого виявлено та вилучено, у тому числі, предмет неправомірної вигоди, а саме грошові кошти у суму 10 000 грн. зазначеними номіналами, серіями та номерами; блокнот, в якому були вилучені зазначені вище грошові кошти, мобільний телефон «Самсунг» з номером мобільного оператору « НОМЕР_1 », який належить підозрюваному ОСОБА_6 ; та грошові кошти загальною сумою 8 000 грн., які відповідно до отриманої в ході проведення невідкладних слідчих дій розшукових дій, інформації, належать ОСОБА_6 .
Відповідно до постанови слідчого від 12 лютого 2018 року вказані грошові кошти та речі визнані речовими доказами.
Отже, під час розслідування даного кримінального правопорушення у слідчого цілком обґрунтовано виникла версія про те, що є достатні підстави для припущення, що відбувся факт вчинення злочинних дій, передбачених кримінальним законом, що є достатньо обґрунтованим для проведення кримінального розслідування та вжиття відповідних забезпечувальних заходів з метою забезпечення подальшого повного, неупередженого доказування у кримінальному провадженні та збереження речових доказів. Дану позицію слідства підтримав суд першої інстанції під час розгляду клопотання про арешт вищевказаного майна та своїм рішенням задовольнив його, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги, як і пояснення представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, під час апеляційного розгляду такого висновку колегії суддів не спростовують.
Так, арешт на майно, щодо якого існують всі наявні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України щодо речових доказів у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Таким чином, з огляду на викладене, арешт на вилучене під час обшуку 12 лютого 2018 року майно у кримінальному провадженні №42018040630000016 був накладений з дотриманням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції процесуальних строків розгляду клопотання про арешт майна, встановлений ч. 1 ст. 172 КПК України, мають місце, однак не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді в цілому, оскільки даним порушенням права обвинуваченого порушено не було, а також не є перешкодою для прийняття судом законного і обґрунтованого рішення.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42018040630000016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4