Провадження № 11-кп/774/920/18 Справа № 192/5/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
07 серпня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (приймає участь в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, якомувідмовлено у задоволенні клопотання про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання, ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про застосування до нього ст. 81 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги його стан здоров'я.
Крім цього зазначає, що з березня 2015 року та по теперішній час він працює на виробництві Державної установи «Солонянська виправна колонія №21», в соціально-виховних заходах не приймає участь, оскільки більшість часу він знаходиться на виробництві, навіть у вихідні, за час його перебування в ДУ «Солонянська ВК №21» стягнень не мав, його дружина є інвалідом ІІ групи, має двох дітей.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2018 рокувідмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, засуджений хоча і має два заохочення, однак вони не є достатніми для висновку про сумлінність поведінки ОСОБА_8 , оскільки ці заохочення не носять систематичного характеру, крім цього, засуджений 30.04.2008 року вже звільнявся умовно-достроково на невідбуту частину покарання 11 місяців 4 дні, в період якої скоїв новий злочин, а тому суд приходить до висновку, що засуджений не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_8 та його захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, а ухвалу суду скасувати, як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, застосувавши до нього положення ст. 81 КК України, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Статтею 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Розглядаючи подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , суд повно і всебічно вивчив дані про особу засудженого та дійшов вмотивованого висновку про відмову у застосуванні щодо засудженого умовно-дострокового звільнення від відбуття призначеного покарання, пославшись на те, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Так, застосування положень ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду.
Отже, відмовляючи у задоволенні подання, судом обґрунтовано враховано, що наявність у засудженого двох заохочень не є достатніми підставами для висновку про сумлінність його поведінки, оскільки ці заохочення не носять систематичного характеру: перше заохочення застосоване 26.07.2016 року, тобто через майже два роки відбуття покарання, а друге 18.04.2017 року, майже через рік від першого, та до дня звернення із заявою про умовно-дострокове звільнення засуджений більше не заохочувався.
Також відповідно до наявної в матеріалах провадження характеристики засуджений за час відбування покарання характеризується задовільно, проте не завжди сумлінно ставиться до виконання передбачених законом вимог персоналу установи через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт з благоустрою, не вбачає необхідності у їх виконанні, не бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, не бере участь у роботі самодіяльних організацій.
Крім цього суд першої інстанції взяв до уваги те, що засуджений 30.04.2008 року вже звільнявся умовно-достроково на невідбуту частину покарання 11 місяців 4 дні, в період якої скоїв новий злочин.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду, що наявність захворювань у ОСОБА_8 не є безумовною підставою для застосування до нього вимог ст. 81 КК України.
Доводи ОСОБА_8 про наявність дружини та дітей, її хворобу не можуть бути взяті судом до уваги , оскільки не є обставинами, визначеними ст. 81 КК України для умовно-дострокового звільнення.
Наявність ще одного заохочення від 26.07.2018 року не може спростовувати висновки суду, оскільки було отримано засудженим після постановлення ухвали.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_8 , оскільки на думку колегії суддів відсутні достатні підстави стверджувати, що засуджений протягом строку відбування покарання довів своє виправлення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_8 не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, тому у задоволенні вимог апеляційної скарги засудженого слід відмовити.
Рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі належних і достатніх мотивів і підстав, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України,колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2018 рокущодо засудженого ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Апеляційного суду
Дніпропетровської області:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4