Справа № 206/4266/18
Провадження № 1-кп/206/328/18
"09" серпня 2018 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження № 12018040700000568, відомості про яке 25.05.2018 року внесено до ЄРДР , за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, не одруженого, не працюючого, з повною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:30.11.2017 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 263 КК України до 120 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3
ОСОБА_3 03.04.2018 року, будучи засудженим вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2017 року за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт, прибув до приміщення Самарського районного сектору Індустріального районного відділу з питань пробації м. Дніпра Південно - Східного МРУ ВКПП МЮ, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Вознюка, 7-А, де став на облік та був ознайомлений під розписку з порядком та умовами відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт строком 120 годин, а також попереджений про те, що у разі ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України. Того ж дня, ОСОБА_3 вручено направлення до Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, де останній повинен приступити до відбування покарання 04.04.2018 року.
В цей час у ОСОБА_3 виник умисел у формі бездіяльності, направлений на ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, реалізуючи який останній, будучи попередженим про наслідки неявки та не відпрацювання громадських робіт, умисно не прибув на призначену дату до Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Так, 15.05.2018 року інспектором Самарського районного сектору Індустріального районного відділу з питань пробації м. Дніпра Південно - Східного МРУ ВКПП МЮ було здійснено вихід за місцем мешкання ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою зв'язування причин невиходу на об'єкт Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області для відбування покарання у вигляді громадських робіт. В ході проведеної бесіди ОСОБА_3 про поважність причин своєї неявки до Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області інспектору не повідомив, у зв'язку з чим останнього знову попереджено про наслідки неявки та не відпрацювання громадських робіт та вказано на необхідність прибуття до Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області для відбування призначеного судом покарання.
Однак ОСОБА_3 , маючи умисел у формі бездіяльності, направлений на ухилення від відбування призначеного судом покарання у вигляді громадських робіт, достовірно знаючи, що за невиконання покарання, призначеного вироком суду, йому загрожує кримінальна відповідальність, на об'єкті Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області не з'являвся, до відпрацювання залишених годин громадських робіт не приступав, пояснень з даного приводу не надавав.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи в належній формі ознайомленим із порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, присуджених йому вироком суду, достовірно знаючи про наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, будучи зобов'язаним додержуватися встановлених, відповідно до ст. 37 Кримінально-виконавчого кодексу України, порядку і умов відбування покарання, умисно не відпрацював 120 годин громадських робіт.
09.08.2018 року між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 394, 468, 469, 472, 473, 474 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 389 КК України, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 у вигляді арешту строком 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2017 року, яким останнього засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України, і з урахуванням правил п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді 1 місяця 15 днів арешту.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
В судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні угоди дотримані вимоги і правила КПК України, просив затвердити дану угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_3 також просив затвердити дану угоду з прокурором і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 обвинувачується, згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК, а також наслідки укладення, затвердженої даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Дана угода, на думку суду, відповідає вимогам ст. 472 КПК України та може бути затверджена, і по ній може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 ухилився від відбування покарння, не пов'язаного з позбавленням волі, а саме від громадських робіт, до яких він був засуджений, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 389 КК України, за якою слід призначити ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання, остаточно призначивши покарання за правилами ч. 1 ст. 71, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 395, 468, 472, 473, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 09.08.2018 року, укладену між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості.
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_3 за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2017 року, з урахуванням вимог п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, де передбачено, що 1 дню арешту відповідають 8 годин громадських робіт, і визначити остаточно покарання у вигляді 1 (одного) місяця 15 (п'ятнадцяти) днів арешту.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_3 після набрання вироком законної сили.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Суддя ОСОБА_1