07.08.2018 Єдиний унікальний номер 205/4412/18
Провадження № 2о/205/118/18
07 серпня 2018 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі : головуючого судді Шавули В.С.
за участю секретаря Сербена О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті заінтересована особа: Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, -
Заявник 22 червня 2018 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернулась із даною заявою (а.с.2-3).
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що її батько - ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області, що на даний час є тимчасово окупованою територією.
Заявнику було видано свідоцтво про смерть батька та довідку про причину смерті. Оскільки вказане свідоцтво видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, органи державної реєстрації актів цивільного стану відмовляють заявнику у реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть, що перешкоджає їй отримати свідоцтво про смерть свого батька.
Заявник до суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Вимоги заяви підтримує у повному обсязі.
Заінтересована особа - Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів громадянського стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі свого законного представника, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки свого представника не повідомив. Письмових заяв про розгляд справи без присутності свого представника до суду не надсилав.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) для встановлення правовідносин між сторонами та при вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Кодексу про шлюб і сім'ю України, Сімейного кодексу України в редакції 2003 року, практику Верховного Суду України.
Відповідно до ст..293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно до ст.. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_2 (а.с.7), про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 06.06.1964 року. Після укладення шлюбу заявник змінила прізвище на «ОСОБА_2» (а.с.8).
Згідно довідки №1204004346 від 04.01.2016 року ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Батько заявника - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк Донецької області, про що свідчить лікарське свідоцтво про причини смерті №34 від 10.02.2018 року (а.с.6), свідоцтво про смерть від 10.02.2018 року (а.с.11).
Оцінюючи надані документи, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3,8,9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до п. 1,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Як вбачається зі змісту Наказу міністерства юстиції України від 17.06.2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», тимчасово припинено доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, а саме: Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного реєстру довіреностей, Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, до закінчення антитерористичної операції на сході України на території: Луганської області - Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов'яносербського, Свердловського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов; Донецької області - Амвросіївського, Мар'їнського, Новоазовського, Старобешівського, Тельманівського, Шахтарського, Ясинуватського районів, міст Горлівка, Докучаєвськ, Донецьк, Жданівка, Кіровське, Макіївка, Єнакієве, Сніжне, Харцизьк, Ясинувата, Торез, Шахтарськ, Дебальцеве, Світлодарськ.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).
Встановлення факту смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, необхідно заявнику для проведення державної реєстрації його смерті на території України, яка контролюється державними органами влади, отримання свідоцтва про його смерть для подальшого використання в цивільно-правових відносинах згідно законодавства України.
Згідно із ч.3,4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 позбавлена можливості в іншому порядку, крім судового, встановити факт смерті свого батька.
Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що встановлені судом обставини підтверджують юридичний факт смерті ОСОБА_2, у зв'язку із чим, вимоги заявника є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 76-81, 247, 293, 317, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті заінтересована особа: Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Канськ Красноярського краю Російської Федерації, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, в місті Донецьк Донецької області.
Допустити негайне виконання рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10 серпня 2018 року.
Суддя В.С.Шавула