Справа №127/6320/18
Провадження № 2/127/1128/18
(заочне)
31.07.2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого-судді Жмудя О.О., при секретарі Бедрак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, щов серпні 2000 року сторони по справі зареєстрували шлюб. За час цього шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний 19 березня 2003 року. Однак, фактичні шлюбні стосунки та спільне проживання припинилось ще у грудні 2001 року. У 2001 році позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, перебуваючи у шлюбі. Аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 позивач отримувала зовсім нетривалий час, як правило лише тоді, коли відповідач працював офіційно та аліменти автоматично вираховували з його заробітної плати. В подальшому, аж дотепер, аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 не сплачував. Крім того, з часу припинення фактичного проживання з відповідачем, останній дитиною не цікавився взагалі, не виявляв інтересу до неї та її внутрішнього світу, не дбав про її нормальне самоусвідомлення, не надавав доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створював належних умов для розвитку її природних здібностей, свідомо ухилявся від виконання усіх своїх обов'язків по вихованню доньки. До 9-ти річного віку відповідач жодного разу не прийшов до дочки - ОСОБА_3 та не бачив її взагалі, не вітав дитину із днем народження та іншими святами, та ін.., хоча позивач ніяких перешкод у спілкуванні батька із дитиною не чинила, сподіваючись, що колись все-таки батьківські почуття у відповідача прокинуться. У 2006-2007 роках відповідач навіть звертався до позивача із проханням позбавити його батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_3, щоб йому не нараховували заборгованість зі сплати аліментів, оскільки, як він аргументував своє прохання, у нього немає грошей, щоб витрачати їх на дитину. З 9-ти років відповідач бачив дитину лише декілька разів, однак його інтерес до дочки швидко згас.
Оскільки з часу припинення фактичного проживання відповідач фактично зовсім не сплачував аліментів на утримання спільної доньки, у нього виникла заборгованість. У 2012 році відповідач звернувся до позивача з проханням написати до відділу ДВС заяву про те, що за період часу з 2001 по 2012 роки у нього заборгованості зі сплати аліментів на дитину перед позивачем немає. Він обіцяв, що піклуватиметься про дочку та допомагатиме матеріально, що йому треба лише зняти арешт з автомобіля. На той час ОСОБА_1 повірила ОСОБА_2 та погодилася на його прохання, оскільки хотіла щоб дочка мала люблячого батька та сподівалася пробудити у відповідача батьківські почуття до власної дитини, сподівалася, що такий мій спонукає так званого «батька» налагодити стосунки із дочкою та відповідач все-таки почне піклуватися про доньку та виконуватиме свої обов'язки по її вихованню. Однак, усі сподівання позивача виявилися марними та протягом останніх 4-х років відповідач жодного разу взагалі не бачився із дочкою, не сплачує аліментів на утримання неповнолітньої дочки з 2012 року та не надає будь-якої іншої матеріальної допомоги на її утримання, свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Зважаючи на усе вищевикладене, спільна дочка не відчуває до відповідача прихильності як до батька і не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
А тому, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою суду від 26.04.2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Службу у справах дітей Вінницької міської ради.
Ухвалою суду від 09.07.2018 року за клопотанням позивача було витребувано докази по справі, а саме: з органу опіки та піклування письмового висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Про причини неявки суду не повідомлено.
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування Вінницької міської ради до судового засідання не з'явилась, однак від останньої надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності, підтримує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітньої доньки.
Згідно ч. ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки, у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що позивач не заперечує, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 19.03.2003 року. (а.с. 5)
За час цього шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає разом із матір'ю. (а.с. 5 (зворот), 6)
ОСОБА_3 навчається в 11-А класі КЗ «ЗШ ІІ-ІІІ ступенів № 31 Вінницької міської ради». Вихованням дитини займається виключно її мати - ОСОБА_1 Всі питання, які стосуються виховання та навчання дитини, вирішуються лише з матір'ю дитини. Батько дівчинки - ОСОБА_2 за весь період навчання ОСОБА_3 в школі не з'являвся та жодного разу не приймав участі в батьківських зборах, екскурсійних поїздках. (а.с. 9-10)
ОСОБА_3 навчалася у Вінницькій дитячій музичній школі № 2 по класу домри з 16.09.2009 року по 31.05.2015 року. Оплата за навчання, відвідування батьківських зборів, інших заходів, допомога в ремонтах класу здійснювались матір'ю учениці ОСОБА_1, а батько дитини школу не відвідував, присутнім на батьківських зборах не був, успіхами доньки не цікавився. (а.с. 11)
Також, ОСОБА_3 займається в ансамблі танцю «Браво» студії Академічного ансамблю пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії з 2006 року по теперішній час. Вихованням дитини займається виключно її мати - ОСОБА_1 Всі питання, які стосуються виховання, навчання, оплати занять, організації концертних поїздок вирішуються лише з матір'ю дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не сплачуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, внаслідок чого за період з 10.11.2012 року по 31.12.2017 року утворилась заборгованість в сумі 60 408, 52 гривень. (а.с. 8)
З акту про участь батьків у вихованні дитини від 12.03.2018 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1, вбачається, що вихованням ОСОБА_3 займається тільки мати. Батько дитини - ОСОБА_2 до 9-ти річного віку дитину не бачив та ніколи нею не цікавився. З 9-ти років бачив її декілька раз, але його інтерес швидко згас. Протягом останніх чотирьох років за адресою проживання дитини батька дівчинки ніхто з сусідів не бачив. Він не приймає ніякої участі у вихованні дитини, не піклується про неї, не підтримує матеріально, не з'являється на свята та день народження. (а.с. 7)
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Тому, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із ч. 4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст.19 СК України).
Згідно висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 30.07.2018 року № 01-00-011-34790 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Так, дійсно, суд вважає, що вищевикладені обставини по справі, а саме те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не цікавиться її життям, станом здоров'я, інтересами та вподобаннями, не спілкується з донькою, не проявляє ініціативи до зустрічей, є свідченням того, що відповідач не займається вихованням своєї неповнолітньої дитини та виконанням своїх батьківських обов'язків щодо неї, а відтак є всі підстави для позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки.
Таким чином, суд вважає, що позбавлення батьківських прав як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісного батька, виходячи з характеру такого засобу, слід застосувати до відповідача по відношенню до його неповнолітньої доньки, оскільки це викликано необхідністю.
А тому, суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.
Окрім того, в силуст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 704,80 грн. судового збору, понесені позивачем за звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст.4, 5, 6, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 СК України, п.п.15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 263,264, 265, 73, 280-284, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 гривень.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив на підставі заяви відповідача, яка відповідає вимогам, визначеним в ст. 285 ЦПК України, поданої протягом 30 днів з моменту його проголошення чи в разі поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня моменту проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач ОСОБА_1., місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Відповідач ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2.
Третя особа Служба у справах дітей Вінницької міської ради, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.
Повний текст рішення складено 09.08.2018 року.
Суддя О.О. Жмудь