09 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 915/600/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області
у складі судді Коваль Ю.М.
від 13.10.2017 та
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Принцевська Н.М.
від 23.11.2017
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада - ТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг"
про стягнення грошових коштів,
особа, рішення та дії якої оскаржуються - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Хід розгляду справи
1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2015 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада - ТД" (далі - Позивач), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" (далі - Відповідач) на користь Позивача грошові кошти в загальній сумі 26994322,38 грн. основного боргу, а також грошові кошти на погашення витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 73080,00 грн.
Короткий зміст скарги на дії органу державної виконавчої служби
2. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Скаржник, Банк) подало скаргу на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. (далі - ВДВС, Скарга)
3. У Скарзі заявлені наступні вимоги:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 52290317 від 21.09.2016 (далі - Постанова);
- зобов'язати ВДВС скасувати постанову ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно Відповідача та звільнити з-під арешту майно, яке перебуває в іпотеці Скаржника, а саме: земельну ділянку площею 17,0394 га, кадастровий номер 4810137200:07:004:0020, що знаходиться на території Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві (далі - Іпотечне майно).
4. Скарга мотивована посиланням на порушення ВДВС положень статей 22, 24, 54 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення прав Скаржника у зв'язку з накладенням оскаржуваною постановою арешту на майно Відповідача, що перебуває в іпотеці у Скаржника.
5. Також Скаржник зазначає про винесення ВДВС постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52290317 від 21.09.2016 без урахування того, що строк пред'явлення відповідного наказу до виконання сплив та не був поновлений у встановленому законом порядку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2017, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017, відмовлено у прийнятті Скарги, Скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернуто Скаржнику.
7. Судові рішення мотивовані тим, що згідно з положеннями господарського процесуального законодавства розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, які подані сторонами у справі або прокурором. А згідно з пунктом 5 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України скарги, подані іншими учасниками та особами виконавчого провадження, відкритого на виконання судового рішення господарського суду, розглядаються в порядку позовного провадження адміністративними судами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
8. Скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу направити до Господарського суду Миколаївської області для розгляду Скарги по суті.
9. Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 86, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, статей 19, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".
10. На думку Скаржника, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи щодо оскарження дій органів державної виконавчої служби по виконанню рішень господарських судів.
11. При цьому Скаржник посилається на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 закрито провадження у справі №826/14603/17 за позовом Скаржника про скасування Постанови в частині накладення арешту на Іпотечне майно з наведених підстав.
12. Також Скаржник зазначає про наявність у нього переважного права на задоволення його вимог про стягнення заборгованості з Відповідача за рахунок Іпотечного майна та порушення ВДВС вимог статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" щодо звернення стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
13. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані ухвалу і постанову без змін, а скаргу без задоволення.
14. Позивач погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Скарга повинна розглядатись в порядку позовного провадження адміністративним судом, оскільки Скаржник не є стороною або іншим учасником судового процесу в даній справі.
15. Водночас Позивач заперечує проти доводів Скаржника про відсутність у ВДВС накладати арешт на Іпотечне майно, посилаючись на положення статей 19, 25, 32, 54 Закону України "Про виконавче провадження". На думку Позивача, винесення постанови про арешт Іпотечного майна не перешкоджає реалізації Скаржником першочергового права задоволення вимог за рахунок Іпотечного майна перед іншими особами, які не є іпотекодержателями, при дотриманні встановленого законодавством порядку.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. За умовами договору іпотеки від 29.09.2011 Відповідач з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №11КБ/2008 від 25.07.2008 передав Банку в іпотеку Іпотечне майно.
17. 9 вересня 2016 року Позивач звернувся до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2015 у справі №915/600/15.
18. 21 вересня 2016 року ВДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52290317 на підставі наказу №915/600/15 від 26.08.2015 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області.
19. За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 5 жовтня 2017 року №99364539, державним реєстратором 23 вересня 2016 року внесено запис про державну реєстрацію обтяжень за №16550986, яким накладено арешт на все нерухоме майно Відповідача.
20. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція)
Стаття 6
1. Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. …
21. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на момент подання Скарги)
Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви
Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:
1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України; …
Стаття 115. Обов'язковість виконання судових рішень
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". …
Стаття 1212. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
22. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час касаційного розгляду справи)
Стаття 339. Право на звернення із скаргою до суду
1. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Стаття 340. Подання скарги
1. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. …
23. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент подання Скарги)
Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ
1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: …
5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті; …
Стаття 181. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця
1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. …
24. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час касаційного розгляду справи)
Стаття 287. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця
1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. …
25. Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції, чинній момент подання Скарги)
Стаття 1. Виконавче провадження
1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2. Засади виконавчого провадження
1. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: …
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Стаття 74. Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби
1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. …
Розділ XIII
10. Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.
26. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"
1. Україна повністю визнає на своїй території дію … статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
27. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
Суд - Європейський суд з прав людини;…
Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду
1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
28. Рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України"
24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
29. Суд виходить з того, що відповідно до положень статей 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців, забезпечення права на яке віднесено до засад виконавчого провадження як завершальної стадії судового розгляду. Право на таке оскарження закріплено, зокрема, у положеннях Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.
30. Зважаючи на положення пункту 1 статті 6 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини щодо питання тлумачення і застосування зазначеної норми, Суд вбачає, що судом, встановленим законом, є саме суд, до юрисдикції якого віднесено розгляд відповідного спору, адже кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законом, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
31. Суд не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідно до господарського процесуального законодавства розгляду господарським судом підлягають лише ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби, які подано сторонами у справі (стягувачем чи боржником) або прокурором з огляду на наступне.
32. Суд враховує, що у статті 1212 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання Скарги) закріплено лише право стягувача, боржника та прокурора на подання скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень господарських судів.
33. Однак, на думку Суду, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що крім загального порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця, визначеного наведеною нормою процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
34. Так, статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення як сторін, так і інших учасників та осіб саме до суду, який видав виконавчий документ.
35. Отже, Суд вбачає, що за загальним правилом, передбаченим статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" (з урахуванням відповідних положень процесуального законодавства), у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, відповідна скарга розглядається судом, який ухвалив зазначене рішення, за правилами господарського судочинства. При цьому Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц.
36. Разом з тим Суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на положення пункту 5 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення зі Скаргою), адже наведена норма стосується саме підсудності справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, а не рішень господарських судів.
37. При цьому Суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання Скарги) та статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час касаційного розгляду справи) передбачено право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій звернутися до адміністративного суду з відповідною позовною заявою лише в разі, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
38. Також Суд вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, який втратив чинність на момент зверненні зі Скаргою, адже пунктом 10 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 передбачено розгляд у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом лише скарг, поданих до набрання ним чинності.
39. Зважаючи на викладене, Суд вважає слушними доводи Скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій, зокрема, положень статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та відсутності правових підстав для відмови в прийнятті Скарги.
40. Водночас Суд не приймає до уваги аргументи Скаржника та Позивача, які стосуються наявності чи відсутності відповідних порушень при винесенні оскаржуваної постанови ВДВС, адже вони стосуються розгляду Скарги по суті та виходять за межі перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо відмови в прийнятті Скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. Справу слід направити до суду першої інстанції для розгляду Скарги по суті.
42. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати
43. Оскільки в даному випадку справа направляється для розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Висновки про правильне застосування норм права
44. За загальним правилом, передбаченим статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" (з урахуванням відповідних положень процесуального законодавства), у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, відповідна скарга розглядається судом, який ухвалив зазначене рішення, за правилами господарського судочинства.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі №915/600/15 скасувати.
3. Справу №915/600/15 направити до господарського суду Миколаївської області для розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець