вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"31" липня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/6216/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.
за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 31.07.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Комарової Марини Михайлівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто"
про стягнення 398 794 грн. 00 коп.
14.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Фізичної особи-підприємця Комарової Марини Михайлівни з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" про стягнення 398 794 грн. 00 коп. за договором купівлі-продажу № СР-29 від 18.02.2016.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 398 794 грн 00 коп.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що товар на заявлену до стягнення суму було поставлено відповідачем позивачу, що підтверджується видатковими накладними: №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп., а доставка товару здійснена відповідачем безпосередньо на адресу покупця .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 позов Фізичної особи-підприємця Комарової Марини Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" про стягнення 398 794, 00 грн. - задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" на користь Фізичної особи-підприємця Комарової Марини Михайлівни суму попередньої оплати у розмірі 398 794 (триста дев'яносто вісім тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 981 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 91 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 5 952 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що суд першої інстанції з посиланням на висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 910/6216/17, дійшов висновку про доведеність позивачем факт, що Комарова Марина Михайлівна не підписувала наступні видаткові накладні: №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп., які підтверджували б факт поставки товару, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо повернення суми попередньої оплати товару підлягають задоволенню у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач (ТОВ "А-Мега Авто") звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 в частині стягнення з ТОВ "А-Мега Авто" 396 043, 00 грн. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "А-Мега Авто" 396 043, 00 грн. - відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору було надано невірну оцінку висновкам експерта № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 910/6216/17. Крім того, скаржник зазначав, що суд першої інстанції неправильно встановив предмет доказування, і не встановивши факту справжності відтиску печаток на спірних накладних, не встановивши,яка особа ставила свій підпис під іншими (неоспорюваними) видатковими накладними впродовж дії договору, та чи не належать вони тій же особі, яка поставила свій підпис під спірними видатковими накладними, не дослідивши повно, всебічно, об'єктивно та безпосередньо наявних у справі доказів, що мають значення для справи, визнав доведеними обставини, що мають значення для справи, а саме: відсутність факту поставки товару від відповідача позивачу, які насправді є недоведеними.
Також, разом з апеляційною скаргою скаржником було заявлено клопотання про призначення в справі судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі до отримання висновку експерта.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6216/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.07.2018.
03.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач також заявив про відкликання попереднього клопотання про призначення судом комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи.
04.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказував, що судом першої інстанції вірно вирішено спір, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, позивач посилався на те, що висновок експерта № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 910/6216/17 - є належним доказом у справі і спростовує доводи відповідача повністю, зокрема і в частині необхідності призначення повторної судової експертизи.
09.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по суті поданої апеляційної скарги.
12.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач зазначав про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зокрема в частині спірних видаткових накладних, що і стало підставою для звернення відповідача до експертної установи і отримання висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018. Крім того, твердження позивача про намагання затягнути судовий процес - є безпідставними.
13.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення стосовно клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018. У вказаних поясненнях позивач наголошував на безпідставності посилань відповідача на вищезазначений висновок судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018.
В судовому засіданні 17.07.2018 оголошено протокольно ухвалу про перерву в судовому засіданні до 31.07.2018.
31.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява стосовно правової оцінки дій відповідача щодо повернення під час апеляційного провадження 2 751,00 грн. боргу.
В судовому засіданні 31.07.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи,
18.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" (продавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем Комаровою Мариною Михайлівною (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № СР-29, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти й оплатити продукцію відповідно до нижче перерахованих положень даного договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору, найменування продукції вказується у видаткових накладних до кожної партії, які підписуються обома сторонами, і є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору, факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому - передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару.
Ціна товару вказується в протоколі узгодження цін, який підписується разом із укладенням договору та є невід'ємною частиною договору. Ціна однієї одиниці (шт..) продукції розраховується національній валюті України гривні й вказується в накладній до кожної партії, які підписуються обома сторонами, і є невід'ємною частиною даного договору. Покупець оплачує товар за фактом поставки у день поставки. (пункти 4.1., 4.2. договору).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були виставлені позивачу рахунки на оплату за договором № СР-29 від 18.02.2016, а саме рахунок на оплату № 21879 від 05.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп., рахунок на оплату № 22175 від 07.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп., рахунок на оплату № 23730 від 22.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп. та рахунок на оплату № 24247 від 28.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач здійснив оплату по виставленим рахункам відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними платіжними дорученнями: № 351 від 05.12.2016 на суму 105 386 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за акумуляторы по сч. 21879 від 05.12.2016"; № 352 від 06.12.2016 на суму 6 000 грн 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за акумуляторы по сч. 21879 від 05.12.2016"; № 358 від 07.12.2016 на суму 94 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за акумуляторы по сч. 22175 від 07.12.2016"; платіжним дорученням № 359 від 07.12.2016 на суму 1 760 грн 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за акумуляторы по сч. 22175 від 07.12.2016"; платіжним дорученням № 378 від 26.12.2016 на суму 61 332 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за акумуляторы по сч. 23730 від 22.12.2016"; платіжним дорученням № 379 від 26.12.2016 на суму 65 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за акумуляторы по сч. 23730 від 22.12.2016"; платіжним дорученням № 381 від 27.12.2016 на суму 2 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за акумуляторы по сч. 23730 від 22.12.2016" та платіжним дорученням № 387 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за акумуляторы по сч. 24247 від 28.12.2016".
Позивачем у позові зазначалось, що відповідач не поставив оплачений позивачем товар, з огляду на що позивач просив у позові стягнути з відповідача суму попередньої оплати товару.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивач звертався до відповідача з листом -вимогою № 2 від 20.02.2017, в якій просив повернути оплачені кошти в сумі 398 794,00 грн., на які відповідачем не було здійснено поставку товару. Направлення вказаного листа підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком поштової установи та описом вкладеного у цінний лист на адресу відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав про те, що поставка товару відбулася, що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565,00 грн., видаткова накладна № 3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп., видаткова накладна № 9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп., видаткова накладна № 3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.
Проте, позивач в заперечення доводів відповідача про отримання товару та відповідно, підписання вищезазначених видаткових накладних, зазначав, що саме ФОП Комаровою М.М. не підписувались вищезазначені видаткові накладні та вона не ставила на них свою печатку. З огляду на висловлені доводи, позивачем було подано суду першої інстанції клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 призначено у справі № 910/6216/17 комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, і на вирішення, зокрема, почеркознавчої експертизи було поставлено питання:
- чи належить Фізичній особі-підприємцю Комаровій Марині Михайлівні підпис, виконаний на першій сторінці у графі: "Отримав(ла)" наступних оригіналів документів: видаткова накладна №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп.?
За наслідками проведення судової експертизи, складено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018.
Зокрема, у висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 зазначено, що проведення експертиз доручено Тарасюк Ірині Миколаївні, старшому судовому експерту відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень, судовому експерту четвертого кваліфікаційного класу, яка має вищу освіту, освітньо - кваліфікаційний рівень - спеціаліст, що відповідає другому рівню за ступенем магістра, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів» (свідоцтво № 534-16 від 31.10.2016, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 31.10.2021) і спеціальністю 2.1 «Дослідження реквізитів документів» (свідоцтво № 695-17 від 21.12.2017, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 21.12.2022), стаж експертної роботи з 2016 року.
Висновок містить відомості про те, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків згідно з ст. 384 КК та ст. 385 КК України, а також відомості про використані матеріали при проведенні експертного дослідження.
Так, у висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 за наслідками проведеної судово-почеркознавчої експертизи зроблено висновки, що:
- підписи у графі «отримав (ла):» наступних оригіналів документів: видаткова накладна №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп. - виконано рукописним текстом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;
- підписи у графі «отримав (ла):» наступних оригіналів документів: видаткова накладна №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп. - виконані не Комаровою Мариною Михайлівною,а іншою особою.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі в обгрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору було надано невірну оцінку висновкам експерта № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 910/6216/17. Також, разом з апеляційною скаргою скаржником було заявлено клопотання про призначення в справі судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі до отримання висновку експерта. Проте, 03.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач також заявив про відкликання попереднього клопотання про призначення судом комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи, у зв'язку з чим зазначене клопотання судом апеляційної інстанції не розглядалося.
Стосовно долучення до матеріалів справи висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що обома сторонами були надані документи в підтвердження своїх вимог та заперечень, а отже суд апеляційної інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи, керуючись правами, наданими вищенаведеними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює оцінку наданих сторонами доказів в сукупності з усіма обставинами справи та іншими наявними у справі доказами з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст.ст. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 11, 13, 14, 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та вищенаведених нормах процесуального закону, приймає надані учасниками справи докази, проте, їх оцінка здійснюється судом апеляційної інстанції в процесі розгляду справи в сукупності з усіма наявними у справі документами.
Згідно з ч. 1, 2 статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Частинами 5, 6 статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Так, дослідивши наданий відповідачем висновок судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018, суд апеляційної інстанції встановив, що вказаний висновок складено за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" Акулова Р.О. від 21.06.2018.
Вказаний висновок містить відомості про те, що:
- проведення експертизи доручено судовому експерту лабораторії криміналістичних видів досліджень Акулову О.В., що має вищу юридичну, експертно-криміналістичну освіту, кваліфікацію судового експерта 5 класу з правом проведення досліджень за спеціальностями: 1.1 «Дослідження почерку і підписів», 2.1 «Дослідження реквізитів документів» та 2.3 «Дослідженян друкарських форм та інших засобів виготовлення документів»(свідоцтво № 35/18 від 27.04.2018, видане ЕКК ДНДІСЕ, дійсне до 27.04.2023), стаж експертної роботи з 1987 року;
- висновок підготовлено для подання до суду;
- судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України;
- наявний опис документів дослідження та використані матеріали.
Так, у висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018 встановлено, що:
- п'ять підписів від імені Комарової Марини Михайлівни у графі «отримав (ла)» п'яти видаткових накладних : №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп., № 3п9292 від 23.11.2016 на суму 124 170,00 грн. - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.
- підписи від імені Комарової Марини Михайлівни у графі «отримав (ла)» п'яти видаткових накладних №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп., № 3п9292 від 23.11.2016 на суму 124 170,00 грн. - виконані однією особою.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертами Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, суд апеляційної інстанції не приймає його в якості належного, допустимого та достатнього доказу в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, який в установленому порядку спростовує обставини на наявності та доведеності яких ґрунтується оскаржуване рішення суду першої інстанції, і які встановлені за допомогою визначеного процесуальним законом доказу - висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 чітко надано відповідь на поставлене судом питання стосовно предмету спору (заборгованості за спірними накладними), а саме: підписи у графі «отримав (ла):» наступних оригіналів документів: видаткова накладна №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп. - виконані не Комаровою Мариною Михайлівною, а іншою особою.
В свою чергу, у висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018 надано відповідь про те, що підписи на чотирьох спірних накладних та одній накладній, яка не є спірною, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів (що не суперечить, зокрема, і висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 в частині предмету дослідження (чотирьох спірних накладних)), а також викладено висновок, що підписи на спірних накладних та одній накладній, яка не є спірною, виконано однією особою, проте, якою саме (Комаровою М.М. чи ні)- висновок експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018 - не містить. Відповідний висновок про те, що підписи на спірних накладних виконані не Комаровою Мариною Михайлівною, іншою особою, містить висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018.
Доводи скаржника про ідентичність підписів у графі «отримав (ла):» спірних видаткових накладних №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; видаткова накладна №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп., видаткова накладна №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп., та видатковій накладній № 3п9292 від 23.11.2016 на суму 124 170,00 грн., щодо якої між сторонами спір саме у даній справі відсутній і позивачем вказана накладна не заперечується в частині підписання, - відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки по-перше, правовідносини сторін за видатковою накладною № 3п9292 від 23.11.2016 на суму 124 170,00 грн. не є предметом розгляду у даній справі, а по-друге, відповідні доводи не знайшли свого підтвердження матеріалами справи і не були предметом дослідженян судом першої інстанції. .
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018 міститься лише висновок про те, що підписи на п'яти видаткових накладних від імені Комарової М.М. виконані однією особою, проте, ким саме, вказаний висновок відповіді - не надає. Вказану відповідь щодо спірних накладних надає саме висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018.
Частинами 1, 2 ст.98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
За приписами ч.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні у матеріалах справи висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018 та висновок судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2409-2410 від 27.06.2018, дійшов висновку, що саме висновок судової експертизи, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21513/21514/17-32 від 06.02.2018, не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. При цьому, саме вказаний висновок дає відповідь на поставлене судом питання, відповідь на яке за допомогою спеціальних знань дає можливість чітко визначитись стосовно виникнення та існування обсягу прав і обов'язків сторін в контексті спірних правовідносин.
Враховуючи наведене вище, оцінивши в сукупності доводи сторін та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем було доведено належними, допустимим та достатніми доказами в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, що він не підписував видаткові накладні загалом на суму 396 043,00 грн.: №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп., а отже, не отримував від відповідача оплачений товар в розумінні вимог ст. ст. 662, 664 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача відсутні обумовлені законом і договором підстави для неповернення/утримання спірних коштів в сумі 396 043,00 грн. в контексті спірних правовідносин сторін за договором, у зв'язку з чим згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України у відповідача існує невиконаний обов'язок з повернення на користь позивача 396 043,00 грн. суми попередньої оплати товару, вимогу про повернення якої заявлено позивачем.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 396 043,00 грн. суми попередньої оплати товару - є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, у зв'язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано присуджено до стягнення вказану суму.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що до складу суми боргу позивачем було включено 2 751,00 грн. (що є сумою, на яку товар також не було поставлено за видатковою накладною Зп9205 від 25.10.2016), і вказана сума підтверджена сторонами двосторонньо у акті звірки взаємних розрахунків за 4 квартал 2016 року, який підписано представниками сторін та посвідчено печатками обох сторін. Вказана сума також була присуджена до стягнення рішенням суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником оскаржується рішення суду першої інстанції лише в сумі 396 043,00 грн.(яка сформована сумою видаткових накладних №3п9360 від 26.12.2016 на суму 128 332 грн. 00 коп.; №3п9316 від 06.12.2016 на суму 111 386 грн. 00 коп.; №3п9374 від 29.12.2016 на суму 60 565 грн. 00 коп.; №3п9321 від 08.12.2016 на суму 95 760 грн. 00 коп.), а сума 2 751,00 грн. була сплачена відповідачем на користь позивач вже під час апеляційного розгляду справи, що підтверджується платіжним дорученням № 384 від 10.07.2018. Проте, сплата вказаної суми вже на стадії апеляційного провадження не є підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції. При цьому, суд зазначає, що сплата вказаної суми має враховуватись при виконанні відповідного рішення згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 - не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 - відсутні.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. При цьому, оскільки доводи доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 - не знайшли свого підтвердження, і у задоволенні апеляційної скарги суд відмовляє, а тому відсутні підстави для здійснення перерозподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що сума 2 751,00 грн. була сплачена відповідачем на користь позивача вже під час апеляційного розгляду справи, а станом на момент звернення позивача з відповідним позовом, зазначена сума передоплати була спірною і щодо стягнення якої (в складі сукупної суми позову 398 794,00 грн. (396 043,00 грн. + 2 751,00 грн.)) позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на відповідача судового збору за подачу позову, понесених адвокатських витрат та витрат на проведення судової експертизи.
Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст підписано 15.05.2018) у справі №910/6216/17 - залишити без змін.
3 Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто".
4. Матеріали №910/6216/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 07.08.2018.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров