вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"10" липня 2018 р. Справа№ 910/3915/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Яремі Н.С.
розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018
у справі № 910/3915/18 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад"
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 6453,01 грн.
Представники сторін у судове засідання не викликались
У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 6453,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору на постачання товару від 25 квітня 2017 р. № 53-123-01-17-03233 позивач передав відповідачу товар вартістю 5784 грн. Проте, відповідач розрахунків за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 5784 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 532,10 грн., три проценти річних з простроченої суми 136,91 грн., а також понесені ним по справі судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на припинення зобов'язання по оплаті одержаного ним товару за договором на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 51/7167 від 22 травня 2017 р.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами є необґрунтованими, оскільки відповідачем було проведено залік грошових вимог які не є однорідними, тому такий правочин є нікчемним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3915/18 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон - Прилад" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - Прилад" у справі № 910/3915/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 6453,01 грн. та вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою апеляційного господарського суду від 18.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3915/18, справу призначено до розгляду на 10.07.2018 без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи завчасно, а саме - до 06.07.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає подану апеляційну скаргу позивача безпідставною та необґрунтованою. Відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники сторін у судове засідання не викликались. Про відкриття провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2018у справі № 910/3915/18 сторони повідомлялися належним чином.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.10, 12 ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
До того ж, колегія суддів апеляційного господарського звертає увагу на те, що учасники справи не зверталися до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про розгляд апеляційної скарги у даній справі у судовому засіданні з викликом представників сторін, як того вимагає абзац 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 25 квітня 2017 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-17-03233, згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу прилади для вимірювання величини в асортименті, кількості та за цінами вказаними в специфікації №1 до договору, яка є невід'ємною частиною договору, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного товару протягом 45 днів після постачання товару та надання документів передбачених п. 3.2 договору.
Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість товару складає 5784 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до умов п. 3.1 договору постачання здійснюється з 1 червня по 30 червня 2017 року з можливістю дострокової поставки.
Строк дії договору відповідно до умов п.п. 12.1, 12.2 договору встановлений з дати реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" і діє до 31 грудня 2018 р.
Позивач передав відповідачу товар за договором загальною вартістю 5784грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000320 від 25 квітня 2017 р.
В матеріалах справи наявна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22 травня 2017 р. № 51/7167, в якій відповідач повідомив позивача про припинення зобов'язання останнього по оплаті товару за спірним договором у розмірі 5784 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог до позивача, які виникли на підставі рішення господарського суду Харківської області від 10 квітня 2017 р. у справі № 922/979/17.
Вказана заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22 травня 2017 р. № 51/7167 була отримана позивачем 25.05.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Згідно з частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахуванням можуть припинятися тільки однорідні вимоги. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет. Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.
Доказів визнання в установленому порядку правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог недійсним матеріали справи не містять.
Як зобов'язання відповідача перед позивачем, так і зобов'язання позивача перед відповідачем, щодо яких було здійснено зарахування, мають грошовий характер, тобто є однорідними, є зустрічними та строк виконання за ними настав.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 51/7167 від 22 травня 2017 р. підтверджується факт припинення зобов'язання відповідача по оплаті товару за спірним договором у розмірі 5784 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог до позивача, які виникли на підставі рішення господарського суду Харківської області від 10 квітня 2017 р. у справі № 922/979/17.
Доводи скаржника про те, що вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України, оскільки вимоги про сплату пені та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, є безпідставними, оскільки грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів (правова позиція Верховного Суду України, у постанові від 04.02.2014р. у справі за № 903/610/13).
На переконання колегії суддів, як зобов'язання відповідача перед позивачем, так і зобов'язання позивача перед відповідачем, щодо яких було здійснено зарахування, мають грошовий характер, тобто є однорідними, крім того, вони є зустрічними та строк виконання за ними настав.
Враховуючи що обов'язок відповідача з оплати за придбаний у позивача товар припинений, борг по оплаті за спірним договором відсутній, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у позові в цій частині.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення 532,10 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 136,91 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, оскільки протягом заявленого позивачем періоду прострочення не існувало.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2018, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2018 залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3915/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3915/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад".
4. Матеріали справи № 910/3915/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення з урахування приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова
Дата складання повного тексту постанови 06.08.2018 року