26 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 29/273
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.
за участю представників : Міністерства юстиції України - Нещадима І.С., ПАТ " Промінвестбанк" - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018
та ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.01.2018
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 29/273
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ", Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь"
про стягнення 122 817 512, 04 російських рублів - заборгованості за кредитом, 38 498 963, 34 російських рублів - заборгованості за відсотками; 678 999, 75 доларів США - заборгованості за кредитом, 218 073, 53 доларів США - заборгованості за відсотками; звернення стягнення на майно шляхом проведення публічних торгів, -
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.02.2011 у справі № 29/273, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011, задоволено позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ "Форсаж-Газ", ТОВ "РосУкрОйл", ТОВ "Готель "Централь", стягнуто солідарно з ТОВ "Форсаж-Газ", ТОВ "Готель "Централь", 122 817 512,04 російських рублів - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 32 868 422,57грн.; 38 498 963,34 російських рублів - заборгованість за відсотками, що еквівалентно 10 303 092,57грн.; 678999,75 доларів США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 5 391 258,02 грн.; 218073,53 доларів США - заборгованість за відсотками, що еквівалентно 1 731 503,82 грн., та звернуто стягнення на майно ТОВ "РосУкрОйл".
На виконання зазначеного судового рішення, господарським судом Донецької області видані відповідні накази від 30.03.2011.
У грудні 2017, стягувач - ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Господарського суду Донецької області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, обґрунтовуючи тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України безпідставно винесено постанову від 28.11.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", при цьому, державний виконавець посилався на те, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей та відповідно Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", Постанови ВРУ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської тимчасово окупованими територіями" від 17 березня 2015 року №254-VІІІ, здійснення перевірки майнового стану боржника у даній справі за адресою його реєстрації (м. Донецьк) та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника на даний час є неможливим, а тому просило визнати недійсною зазначену постанову про повернення виконавчого документу стягувачу .
Крім того, стягувач просив зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 30.03.2011 у справі №29/273 про примусове виконання рішення суду про солідарне стягнення з ТОВ „Форсаж-Газ", ТОВ „Готель „Централь" на користь ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.01.2018 у справі № 29/273 ( судді: Курило Г.Є., Матюхін В.І., Чорненька І.К.) скаргу ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено. Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу - наказу господарського суду Донецької області від 30.03.2011 у справі №29/273 стягувачу. Визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.2017, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженню №27132583. Зобов'язано ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 30.03.2011 у справі №29/273.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 29/273 (судді : Будко Н.В., Геза Т.Д., Дучал Н.М.) ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.01.2018 залишено без змін.
У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.01.2018 у справі № 29/273 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги стягувача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо задоволення скарги стягувача на дії ВДВС та визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", скаржник посилається на неврахуванням судами обох інстанцій положень Закону України "Про боротьбу з тероризмом", а також те, що на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України " керівником Антитерористичного центру при СБУ видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" згідно якого районами проведення АТО визначено, зокрема, Донецька область з 07.04.2014, внаслідок чого судами залишено поза увагою те, що здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою його реєстрації (м. Донецьк) та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника на даний час є неможливим, а тому, на думку скаржника, дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу з наведених ним підстав є правомірними.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 23.04.2018 для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоус. В.В., Жуков С.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.01.2018 у справі № 29/273 , справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.07.2018 на 10:45 год.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників Міністерства юстиції України та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні скарги стягувача на дії ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні державною виконавчою службою норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, задовольняючи скаргу стягувача - ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та приймаючи рішення про визнання незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу - наказу господарського суду Донецької області від 30.03.2011 у справі № 29/273 стягувачу та визнаючи недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.2017, виходили з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Донецької області від 16.02.2011 у справі № 29/273 , яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ "Форсаж-Газ", ТОВ "РосУкрОйл", ТОВ "Готель "Централь", стягнуто солідарно з ТОВ "Форсаж-Газ", ТОВ "Готель "Централь", 122 817 512,04 російських рублів - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 32 868 422,57грн.; 38 498 963,34 російських рублів - заборгованість за відсотками, що еквівалентно 10 303 092,57грн.; 678999,75 доларів США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 5 391 258,02 грн.; 218073,53 доларів США - заборгованість за відсотками, що еквівалентно 1 731 503,82 грн., та звернуто стягнення на майно ТОВ "РосУкрОйл".
На виконання зазначеного рішення суду першої інстанції, господарським судом видані відповідні судові накази від 30.03.2011.
Постановою від 27.05.2011 державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеного вище наказу суду від 30.03.2011.
Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, за період з 27.05.2011 по 28.11.2017 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проводились дії щодо виконання судового наказу, у відповідності до вимог законодавства.
Постановою від 28.11.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, оскаржувана постанова ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу обґрунтована тим, що згідно інформації наданої Державною фіскальною службою України боржник має відкриті рахунки в банківських установах на які державним виконавцем накладено арешт, згідно інформації наданої банківськими установами, постанова про арешт коштів боржника перебуває на виконанні, кошти на рахунку боржника відсутні для задоволення вимог стягувача; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника інформація відсутня, на запити державного виконавця, органи уповноважені на реєстрацію майна повідомили, що за боржником зареєстроване майно не значиться, а у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей та відповідно Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", Постанови ВРУ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VІІІ, здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою його реєстрації (м. Донецьк) та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника на даний час є неможливим; постановою господарського суду Донецької області від 21.06.2011 боржник ТОВ „Готель „ Централь" визнаний банкрутом.
Враховуючи встановлені обставини, вимоги Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", Постанову ВРУ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської тимчасово окупованими територіями" від 17 березня 2015 року №254-VІІІ, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що чинним законодавством не передбачено визнання знаходження боржника на території проведення АТО такою обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу, внаслідок чого судами першої та апеляційної інстанцій визнано незаконними дії ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу - наказу господарського суду Донецької області від 30.03.2011 у справі №29/273 стягувачу, визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.2017, та зобов'язано ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити зазначене виконавче провадження.
За ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.
За п. 9. ч. 1 ст. 37 цього Закону, аиконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015, місто Донецьк, включено до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження є м. Донецьк.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції", від 19.03.1997, в якому суд наголосив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
Відтак, з урахуванням вище наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що Закон України "Про боротьбу з тероризмом " та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ", на які посилається державний виконавець як на підставу для повернення виконавчого документу, не визначають того, що проведення антитерористичної операції є обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 40/22.
Таким чином, касаційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнили скаргу стягувача - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії державного виконавця, правомірно судами обох інстанцій визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу стягувачу, визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.2017 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України " Про виконавче провадження " та зобов'язано з державну виконавчу службу відновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу від 30.03.2011.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.01.2018 у справі № 29/273 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -
Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.01.2018 у справі № 29/273 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.
Судді - Білоус В.В.
Жуков С.В.