30 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 909/928/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 (головуючий - Бонк Т.Б., судді: Матущак О.І., Мирутенко О.Л.) у справі
за позовом Першого заступника керівника Івано - Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано - Франківської місцевої ради
до Приватного підприємства "Науково - технічна фірма "Білекс"
про стягнення збитків у сумі 876 613,51 грн.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2017 року Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради звернувся до Господарського суду Івано - Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Науково-технічна фірма "Білекс" (далі - ПП "НТФ "Білекс") про стягнення збитків у сумі 876 613,51 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що Івано-Франківською місцевою прокуратурою встановлено факт використання ПП "НТФ "Білекс" земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, що призвело до заподіяння територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків у вигляді неодержаного доходу за використання земельної ділянки у сумі 876 613,51 грн.
Як на правову підставу позову Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради посилається на положення статей 18, 20, 33 Закону України "Про оренду землі", статей 12, 156, 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Рішенням Господарського суду Івано - Франківської області від 23.11.2017 (суддя Максимів Т.В.) позов задоволено; стягнуто з ПП " НТФ "Білекс" на користь Івано-Франківської міської ради збитки у сумі 876 613,51 грн.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано встановленням складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: протиправної поведінки (бездіяльності), яка полягає в тому, що відповідач у порушення наведених норм ЗК не вчинив дій, спрямованих на оформлення права користування землею; збитків, що полягають у неотриманні міською радо доходів, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні із відповідачем договору оренди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, який полягає у тому, що бездіяльність відповідача спричинила неможливість отримання міською радою доходів від оренди земельної ділянки; вини відповідача. Місцевий господарський суд зазначив про те, що відповідачем не доведено вжиття заходів щодо належного виконання зобов'язання у період із 07.10.2013 по 07.10.2016. Заперечення відповідача щодо виготовлення проектної документації у зазначений період, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, про наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 23.11.2017 у справі № 909/928/17 скасовано повністю; у позові Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради про стягнення збитків у сумі 876 613,51 грн. відмовлено, у зв'язку із недоведеністю.
Апеляційний господарський суд у своїй постанові зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами та документами саме площі земельної ділянки, якою, на думку позивача, безпідставно користується відповідач, що є необхідною складовою для здійснення розрахунку суми збитків, а також не доведено, що така площа земельної ділянки відповідає площі самого набутого відповідачем майна (будівель), розташованого цій земельній ділянці, а також земельній ділянці, необхідній для обслуговування таких будівель. Отже, зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у цьому випадку позивачем не підтверджено належними доказами розміру завданих збитків.
Крім цього, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, із оскаржуваного рішення вбачається невідповідність висновків обставинам справи, судом першої інстанції не було проаналізовано обставини справи у контексті норм статті 120 ЗК та статті 377 ЦК, не з'ясовано правового статусу спірної земельної ділянки, належної попередньому власникові, на підставі належних доказів, що є підставою для скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора Львівської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 23.11.2017 залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами для скасування постанови Заступник прокурора Львівської області зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 120 ЗК та статей 377, 1166 ЦК.
Заявник звертає увагу на те, що:
- висновки апеляційного господарського суду про неможливість застосування нормативно - грошової оцінки земель, затвердженої рішенням Івано -Франківської міської ради від 25.06.2011 №248-10/1, для розрахунку збитків за період із 07.10.2013 по 25.10.2015 є помилковими, оскільки згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 13.01.2016 у справі №909/1197/14, нормативно - правові акти, визнані судом незаконними, втрачають чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а не з моменту їх прийняття, якщо інша дата не встановлена судом. Отже, на думку скаржника, нормативно - грошова оцінка земель м. Івано - Франківська, затверджена рішенням Івано - Франківської міської ради від 25.06.2011 була чинною до 25.10.2015 (до набрання законної сили постановою Львівського апеляційного господарського суду), тому її правомірно застосовано при розрахунку суми неодержаного позивачем доходу за період із 07.10.2013 по 25.10.2015;
- безпідставними є посилання суду апеляційної інстанції на те, що до площі 1,079 га увійшла земельна ділянка Фізичної особи - підприємця Возного Г.І. (далі ФОП Возний Г.І.) та спільний заїзд.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Івано - Франківська міська рада просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у справі № 909/928/17 та залишити в силі рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 23.11.2017, посилаючись на те, що прокуратурою доведено повний склад цивільного правопорушення у діях ПП "НТФ "Білекс".
ПП "НТФ "Білекс" у відзиві на касаційну скаргу просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у цій справі залишити без змін, а касаційну скарну - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова ґрунтується на засадах верховенства права, є законною та обґрунтованою.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції
Переглянувши оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом цього спору є вимога про стягнення з ПП "НТФ "Білекс" збитків у сумі 876 613,51 грн. за користування земельною ділянкою площею 1,0790 га у м. Івано - Франківськ по вул. Дж. Дудаєва у період із 07.10.2013 по 07.10.2016 без правовстановлюючих документів.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 206 ЗК встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі статтею 211 ЗК громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК та частини 2 статті 224, частини 1 статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК) вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.
Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.
За змістом статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок), відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
У пункті 2 Порядку визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Результати роботи комісії оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
За загальними положеннями статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 25.11.2015 працівниками Управлінням земельних відносин Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Івано - Франківськ, вул. Дж. Дудаєва, 31 А. За результатами обстеження 25.11.2015 складено акт № 111 обстеження земельної ділянки, в якому зафіксовано, що на зазначеній земельній ділянці розташовані адміністративно - виробничі будівлі та споруди, власником яких є ПП "НТФ "Білекс" на підставі договору № 440 про виділ у натурі частки нерухомого майна Дочірнього підприємства "Промавтоматика" Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" (далі - ЗАТ "Променергоавтоматика"), посвідченого 09.07.2008 за № 1355 (далі - Договір № 1355). При цьому право власності чи оренди на земельну ділянку, на якій розташовані адміністративно - виробничі будівлі, не зареєстровано.
04.12.2015 позивачем на адресу відповідача направлено клопотання вх.№897/01-17/08-в із вимогою вчинити дії, спрямовані на виготовлення документів, які б посвідчували право ПП "НТФ "Білекс" на користування спірною земельною ділянкою (договір оренди землі) та відшкодування Івано-Франківській міській раді збитків, завданих за час користування зазначеною земельною ділянкою за відсутності прововстановлюючих документів на неї. Однак відповідачем цю вимогу залишено без відповіді та задоволення.
07.10.2016 відбулося засідання комісії, на яке запрошувалися представники відповідача (докази чого долучено до матеріалів справи), де вирішувалося питання про наявність і нарахування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Івано-Франківська внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,0790 га, розташованою у м. Івано-Франківську по вул. Дж. Дудаєва, 31а, без правовстановлюючих документів.
За результатами роботи комісії складено акт від 07.10.2016, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.11.2016 № 750 "Про затвердження Актів про визначення збитків власнику землі".
У повідомленні від 09.11.2016 № 2087/01-15З позивач з метою досудового врегулювання даного спору запропонував ПП "НТФ "Білекс" добровільно сплатити збитки та направив підприємству, копію акта про визначення збитків від 07.10.2016, копію рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.11.2016 № 750 "Про затвердження Актів про визначення збитків власнику землі", договір про добровільне відшкодування Івано-Франківській міській раді збитків.
Несплата завданих збитків стала підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.
При цьому із розрахунку збитків від 11.10.2016 №1193/34.3-02/18 здійсненого Івано - Франківською міською радою і доданого до позовної заяви, вбачається, що вимога про стягнення з відповідача збитків у сумі 876 613,51 грн., як втрат позивача у вигляді неодержаного доходу від орендної плати, розраховувалася як орендна плата земельної ділянки, зменшена на суму сплаченого земельного податку із врахуванням площі земельної ділянки 1,0790 га та нормативних грошових оцінок землі за цей період.
Апеляційний господарський суд, перевіривши зазначений розрахунок, установив, що позивачем не доведено розміру шкоди у сумі 876 613,51 грн., оскільки не підтверджено належними доказами та документами площі земельної ділянки, якою, на думку позивача, безпідставно користується відповідач, що є необхідною складовою при здійсненні розрахунку суми збитків. Позивачем також не доведено, що така площа земельної ділянки відповідає площі самого набутого відповідачем майна (будівель), розташованого на цій земельній ділянці, а також земельній ділянці, необхідній для обслуговування таких будівель.
Крім цього, апеляційний господарський суд звернув увагу, що в акті № 111, складеному Управлінням земельних відносин Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 25.11.2015, зазначено про те, що право власності чи оренди на земельну ділянку, на якій розташовані адміністративно - виробничі будівлі, не зареєстровано, земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно. Також у зазначеному акті не встановлено площі земельної ділянки, щодо якої проводилося обстеження стосовно наявності правовстановлюючих документів.
У рішенні місцевого господарського суду у цій справі зазначено, що відповідно до кадастрового плану, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГІС" (лист №1-1/08 від 04.07.2016), площа земельної ділянки, якою користується відповідач без правовстановлюючих документів, становить 1,0790 га із врахуванням земельних ділянок ФОП Возного Г.І., спільного заїзду та спільної споруди.
Із аналізу цього кадастрового плану вбачається, що загальна площа земельної ділянки становить 1,1861 га. Проте у матеріалах справи немає документів на підтвердження правового статусу, належності такої земельної ділянки із зазначеною загальною площею конкретній особі, а також існування сформованої земельної ділянки площею 1,1861 га. У кадастровому плані зазначено, що 0,330 га (спільна власність ПП "НТФ "Білекс" та гр. Возного Г.І.) та 0,0430 га під будівлею (спільна власність ПП "НТФ "Білекс" та гр. Возного Г.І.) з урахуванням орендованих земельних ділянок гр. Возного Г.І. за межами будівлі. Разом із тим позивач зазначив, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 ФОП Возному Г.І. затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,0151 га та 0,0048 га по вул. Дж. Дудаєва, 31 а (є частиною земельної ділянки площею 1,1861 га) (разом - 0,0199 га).
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у кадастровому плані не визначено конкретної площі земельної ділянки саме відповідача у справі, а також йдеться лише про спільну власність відповідача та гр. Возного Г.І., без розподілу площі земельних ділянок за цими особами.
Апеляційний господарський суд також зазначив, що на підставі договору від 09.07.08 №440 про виділ у натурі частки нерухомого майна Дочірнього підприємства "Промавтоматика" ЗАТ "Променергоавтоматика" ПП "НТФ "Білекс" набуло права власності на адміністративно - виробничі будівлі та споруди, які розташовані на спірній земельній ділянці, що підтверджується витягом із Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Зі змісту зазначеного договору вбачається, що його сторонами є ПП "НТФ "Білекс" і ЗАТ "Променергоавтоматика", які як представники спільної часткової власності адміністративно виробничих будівель розташованих у м. Івано-Франківську по вул. Дж. Дудаєва, 31 а, належних сторонам на підставі Договору купівлі - продажу основних засобів № 4/00 від 17.12.2000, домовилися про виділення в натурі та поділ між ними зазначеного нерухомого майна. Зокрема, за цим договором у власність ПП "НТФ "Білекс" перейшли адміністративно - виробничі будівлі, що складають 71/100 ідеальної частки.
Доказів про площу адміністративно-виробничих будівель ЗАТ "Променергоавтоматика", розташованих на спірній земельній ділянці та виділених відповідачеві в натурі, у матеріалах справи немає.
Із цього Договору та інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається визначення площі земельної ділянки під набутим відповідачем майном.
У матеріалах справи також відсутні докази про спільну власність щодо окремого нерухомого майна (будівель чи земельних ділянок гр. Возного Г.І. та ПП "НТФ "Білекс".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство "ГІС", яке виготовило зазначений кадастровий план, у листі від 04.07.2016 також не зазначило конкретної площі земельної ділянки, належної саме ПП "НТФ "Білекс".
Крім того, зі службової записки Департаменту комунальних ресурсів від 14.07.2016 убачається, що при розробці кадастрового плану земельної ділянки загальною площею 1,1861 га не було враховано, що одна зі споруд перебуває у спільній частковій власності ПП "НТФ "Білекс" і ФОП Возного Г.І., а також наявність спільного заїзду до приміщень.
Крім того, як установлено апеляційним господарським судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач сплачував земельний податок за земельну ділянку площею 1, 1565 га.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням установлених обставин справи апеляційний господарський суд, з'ясувавши, що матеріалами справи не підтверджено площі земельної ділянки, якою, на думку позивача, безпідставно користується відповідач, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, є правомірним посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 120 ЗК та статті 377 ЦК і висновки про те, що нез'ясовування правового статусу спірної земельної ділянки, належної попередньому власнику, на підставі належних доказів є підставою для скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі
Доводи, викладені у касаційній скарзі, про помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо неможливості застосування нормативно - грошової оцінки земель, затвердженої рішенням Івано -Франківської міської ради від 25.06.2011 № 248-10/1, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки підставою неправильного розрахунку завданої шкоди та, відповідно, відмови у позові стала недоведеність саме площі земельної ділянки, яку було застосовано під час здійснення такого розрахунку, а не урахування у цьому розрахунку зазначеної нормативно - грошової оцінки.
Інші аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених апеляційним господарським судом обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених апеляційним господарським судом обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) у редакції, чинній з 15.12.2017, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін як такої, що ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовано судом з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у справі № 909/928/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю.Я. Чумак
Судді Т.Б. Дроботова
К.М. Пільков