Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" грудня 2009 р. Справа № 37/259-09
вх. № 6919/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Камінський О.І. за довіреністю № 112 від 23.01.2007 р.
відповідача - Тонкіх Є.А., директор
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод", м. Вовчанськ
до Приватного підприємства "Техпромтканина", с. Слатине
про стягнення 97987,50 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Вовчанський олійноекстракційний завод" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Техпромтканина" (відповідач) про стягнення з відповідача: 58500,00 грн. основного боргу; 27787,50 грн. пені; 11700,00 грн. штрафу; всього 97987,50 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що позивач відповідно до умов договору купівлі - продажу від 03.02.2009 року перерахував відповідачу 58500,00 грн. за товар (фільтрувальна тканина арт. 2030/100). Доказом перерахування грошових коштів є платіжне доручення № 256 від 06.05.2009 р.
Позивач, через канцелярію господарського суду 26.11.2009 р. за вх. № 15238, надав клопотання в порядку ст. 83 ГПК України, яке господарським судом залучено до матеріалів справи. Згідно вказаного клопотання позивач просив суд стягнути додатково з відповідача інфляційні та 3% річних, та штраф у розмірі 1700,00 грн.
Позивач, через канцелярію господарського суду 21.12.2009 р. за вх. № 32198, надав письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. В наданих поясненнях позивач повідомляв суд про те, що відповідачем було сплачено 8000,00 грн., що підтверджується випискою банку, та те, що він від клопотання в порядку ст. 83 ГПК України від 26.11.2009 р. вх. № 15238 в частині стягнення суми штрафу у розмірі 1700,00 грн. відмовляється.
Господарський суд, розглянувши клопотання позивача в порядку ст. 83 ГПК України від 26.11.2009 р. вх. № 15238, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки позивач від стягнення суми штрафу у розмірі 1700,00 грн. відмовився, а стягнення інфляційних та 3% річних не є предметом позову по справі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав суму основного боргу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
03 лютого 2009 року між сторонами було укладено договір купівлі - продажі (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору було передбачено, що за договором позивач обв'язується отримати та сплатити товар, а відповідач поставити товар в асортименті, кількості та за цінами відповідно до виставлених рахунків-фактур за заявкою позивача, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Розділом 2 договору були передбачені умови передачі товару та розрахунки сторін, а саме: умови оплати - безготівковий розрахунок на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення позивачу рахунка фактури; форма оплати за товар предоплата, яка за згодою сторін може проводитися 50% в об'ємі від загальної суми виставленого рахунка-фактури та 50% залишеної суми, на протязі 3-х банківських днів після отримання товару; відвантаження товару позивачу здійснюється шляхом само вивозу зі складу відповідача на протязі 3-х днів з моменту предоплати.
Пунктом 3.1. договору було передбачено, що загальна сума договору визначається на підставі рахунків, відвантажувальних накладних, фінансових документів, та інш. та складає примирно 100000,00 грн. на рік.
Пунктом 3.2. договору було передбачено, що загальна сума договору може бути змінена за узгодженням сторін.
Згідно з п. 5.2. договору у випадках порушення строків поставки або строків оплати за поставлений товар, винувата сторона сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочки. Крім того, при порушені строків відвантаження товару, вказаного у п.2.4. договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми недопоставленого товару.
Відповідно до п.6.1. даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по даному договору, в любому разі на протязі 1 року з моменту укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем позивачу було виписано рахунок-фактура № СФ-00040 від 22.04.2009 р. за тканину фільтрувальну арт. 2030/100 в кількості 1500.000000 кв.м. на суму 58500,00 грн.
Представником відповідача у судовому засіданні було зазначено про те, що відповідачем даний рахунок було виписано позивачу саме за договором купівлі - продажу від 03 лютого 2009 року.
Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 256 від 06.05.2009 р. позивачем було сплачено відповідачу 58500,00 грн. за вказаним рахунком.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу предоплату за тканину у розмірі 58500,00 грн.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем від відповідача обумовленої кількості тканини.
Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд вважає, що станом на момент подання позивачем позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором становила 58500,00 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі, господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем позову до суду сума основного боргу у розмірі 58500,00 грн. підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, відповідачем 17.12.2009 року були повернуті позивачу грошові кошти у розмірі 8000,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку позивача від 17.12.2009 року. За таких обставин господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, тобто у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 5.2. договору господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено не вірно, а розмір перерахованої судом пені відповідно до періоду вказаного позивачем становить 3451,50 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Стосовно суми штрафу у розмірі 11700,00 грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що ця сума відповідно до умов договору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 50500,00 грн., пені у розмірі 3451,50 грн. та штрафу у розмірі 11700,00 грн., оскільки ці вимоги підтверджуються до даними до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.
Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, та те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 736,52 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 177,47 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання позивача в порядку ст. 83 ГПК України від 26.11.2009 р. вх. № 15238 відмовити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Техпромтканина" (62321, Харківська область, Дергачівський район, смт. Слатине, вул. Стара Михайлівка, 3, код ЄДРПОУ 35876539, р/р 26009060013596 в ХГРУ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" (62504, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, пл. Привокзальна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00373936, р/р 26009064994000 в АКИБ "Укрсиббанк" м. Харкова, МФО 351005) - 50500,00 грн. основного боргу; 3451,50 грн. пені та 11700,00 грн. штрафу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8000,00 грн. основного боргу припинити.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства "Техпромтканина" (62321, Харківська область, Дергачівський район, смт. Слатине, вул. Стара Михайлівка, 3, код ЄДРПОУ 35876539, р/р 26009060013596 в ХГРУ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" (62504, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, пл. Привокзальна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00373936, р/р 26009064994000 в АКИБ "Укрсиббанк" м. Харкова, МФО 351005) - витрати по сплаті державного мита у розмірі 736,52 грн. та витрати по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 177,47 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 28.12.2009 р.