Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2009 р. Справа № 43/69-09
вх. № 9356/3-43
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Корякіна Т.І. за дов. № 01/62юр/5911 від 29.07.09р.
відповідача - не з'явився,
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
до ДП "Елластік" ЗАТ "Елласт", м. Чугуїв
про стягнення 699,06 грн.
Позивач, АК "Харківобленерго" м. Харків звернувся до суду з позовом до ДП "Елластік" ЗАТ "Елласт", м. Чугуїв про стягнення 699,06 грн. заборгованості за договором № 14284 від 23.07.04 року про постачання електричної енергії з яких вартість електричної енергії складає 426,66 грн., що складається з тарифної складової 355,55 грн. та ПДВ у розмірі 20 відсотків в сумі 71,11 грн., пеня у розмірі 50,68 грн., індекс інфляції 186,36 грн., та 3 % річних 35,36 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання по договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити, надав до суду витребувані ухвалою документи.
У судове засідання, що відбулося 24.12.2009 р. відповідач не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі, ухвали про відкладення розгляду справи, що були направлені відповідачеві за його юридичною адресою рекомендованим листом, повернулись з відміткою відділення зв'язку „неповна адреса”
У відповідності до ст.93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.
Згідно наданої представником позивача довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серія № 902669 станом на 14.12.09 року, копія якої долучена до матеріалів справи, місцезнаходження відповідача зазначено за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Горішного, тобто адресою, яка вказана позивачем у позові, та, за якою судом була направлена ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до слухання на 30.11.2009 року та ухвали про відкладення розгляду справи. Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить. Тобто суд вважає, що відповідач не виконав обов'язок, покладений на нього Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, та не повідомив державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлене наступне.
23.07.04 р. між АК ”Харківобленерго” та ДП "Елластік" ЗАТ "Елласт" (далі Відповідач) був укладений договір на користування електричною енергією № 14284 (далі договір), пролонгований на 2009 р.
Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” від 8.06.2000 р. № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 22.11.06), Договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).
Відповідно до п.7.1 “Правил користування електричною енергією ”, затверджених постановою НКРЕ України за № 28 від 31.07.1996 р., зі змінами та доповненнями внесеними Постановою НКРЕ “Про внесення змін та доповнень до “Правил користування електричною енергією № 928 від 22.08.02 р. (надалі Правила) та Договору відповідач зобов'язується проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.
Однак відповідач, в порушення умов договору, не сплатив у визначені строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії. Таким чином, станом на 01.11.2009 р. утворилася заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію, по іншим видам платежів, і яка до цього часу не погашена та складає 699,06 грн.
Станом на момент винесення рішення у справі борг відповідача по товарній продукції (електричній енергії) складає 355,55 грн. Нарахування по товарній продукції проводиться відповідно до тарифів на електроенергію, що встановлюються і регулюються відповідним уповноваженим органом КМ України в особі Національної комісії регулювання електроенергетики України та обов'язкові для застосування усіма підприємствами, установами та організаціями.
Крім того, станом на 01.11.2009 р. у відповідача є заборгованість по податку на додану вартість, що складає 71,11 грн. Сума заборгованості нарахована відповідно до Закону України від 03.12.1999 р. “Про внесення змін до Закону України “Про податок на додану вартість ”.
Враховуючи, що сума боргу відповідачем не оскаржена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позовні вимоги позивача, що в загальній сумі складає 426,66 грн. обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 186,36 грн. інфляційних та 35,36 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.
Пунктом 4.2.1 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оскаржена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 50,68 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.11, 174, 179, 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ДП "Елластік" ЗАТ "Елласт", (Харківська область, м. Чугуїв, вул.. Горішного, п/р 26007840121120 ХОФ АКБ „УСБ”, МФО 351016 код ЄДРПОУ 25467704) на користь Акціонерної компанії “Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954) заборгованість за електричну енергію в сумі 426,66 грн. що складається з тарифної складової в сумі - 355,55 грн. та ПДВ на е/е - 71,11 грн.
Нарахування по пені 50,68 грн., 3% річних -35,36 грн. та індексу інфляції -186,36 грн. - на п/р 260053011272 в Першій ХФ АКБ “Базис”, МФО 351599, код 00131954, та 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 25.12.09 р.