Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" грудня 2009 р. Справа № 42/294-09
вх. № 8622/1-42
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Мажара С.В. (дов.)
відповідача - Синиченко Р.Ю. (дов.)
розглянувши справу за позовом ЗАТ ТМ "Зміївська овочева фабрика", смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області
до ПП "ВТЛ-Стандарт", м. Харків
про стягнення 57594,00 грн.
Позивач, ЗАТ ТМ "Зміївська овочева фабрика", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПП "ВТЛ-Стандарт", про стягнення 57594,00 грн., в т.ч. суму збитків - попередньої оплати в розмірі 42500,00 грн., інфляційних втрат у сумі 14094,00 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримує позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 43500,00 грн. Та вказує на невірне нарахування інфляційних втрат.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
21 жовтня 2008 року між ЗАТ ТМ "Зміївська овочева фабрика" (позивач) та ПП "ВТЛ-Стандарт" (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №10/21 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач продає, а позивач покупає товар згідно із специфікацією.
В якості товару в специфікації за Договором визначений підігрівач вуглекислотний ПУ 200 вартістю 32 500,00 грн. та підігрівач вуглекислотний ПУ 600 вартістю 43 500,00 грн., на загальну суму 76000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.3. Договору Відповідач зобов'язався поставити товар протягом 45 робочих днів з моменту зарахування 100% передплати на його рахунок.
27 жовтня 2008 року платіжним дорученням № 1621 позивачем була перерахована відповідачу передплата в сумі 38000,00 грн. та 13 листопада 2008 року платіжним дорученням № 1721 позивачем було перераховано на рахунок відповідача сума передплати в розмірі 38000,00 грн., всього перераховано 76000,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000001 від 06 лютого 2009 року відповідач поставив позивачу підігрівач вуглекислотний ПУ 200 вартістю 32500,00 грн.
Оскільки відповідно до пункту 2.3. Договору відповідач повинен був поставити товар протягом 45 робочих днів з моменту зарахування 100% передплати на його рахунок, то, якщо 100% передплата була здійснена 13 листопада 2008 року, кінцевим строком поставки всього придбаного товару є 19 січня 2009 року.
Суд зазначає, що позивачем невірно розрахований строк поставки товару, оскільки ним враховані календарні, а не робочі дні, як це передбачено умовами договору.
Однак відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином.
У судовому засіданні представник відповідача підтверджує той факт, що обладнання не поставлено на адресу позивача до теперішнього часу.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.1 статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а частиною 3 цієї статті передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч.2 та ч.3 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару в строки, встановлені умовами договору, а позивач втратив інтерес щодо виконання зобов'язання відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 43500,00 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем розраховані інфляційні втрати за період з січня 2009р. по вересень 2009р. на суму 43500,00 грн.
Суд зазначає, що позивачем невірно розраховані інфляційні втрати.
Позивачем невірно нараховані інфляційні втрати за січень 2009р., оскільки відповідач мав виконати свої зобов'язання в строк до 20.01.2009р., то згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" за січень 2009р. не нараховуються інфляційні втрати.
Також позивачем невірно арифметично розраховані інфляційні втрати. Так за період з лютого 2009р. по вересень 2009р. на суму 43500,00 грн., інфляційні втрати складають 2627,31 грн., дана сума і підлягає стягненню з відповідача.
З наведених підстав суд відмовляє в задоволенні стягнення інфляційних втрат у сумі 11466,69 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 461,27 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "ВТЛ-Стандарт" (61023 м. Харків, вул. Динамівська, 3, адреса для листування: а/с № 11806, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ № 33609100, п/р № 26006300111879 в ХФ АТ "ВіЕйБіБанк", МФО 350620) на користь Закритого акціонерного товариства ТМ "Зміївська овочева фабрика" (63460 Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, код ЄДРПОУ 31834736, п/р 260083984 у ВАТ "Мегабанк" в м. Харкові, МФО 351629) суму попередньої оплати в розмірі 43500,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 2627,31 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 461,27 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 25.12.2009р.