Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2009 р. Справа № 53/333-09
вх. № 10614/1-53
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Загребельний М.С. дов. від 22.12.2009 року
відповідача - Голуб В.С.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Техенергоресурс", м. Дергачі
до ТОВ "Енергопорт-сервіс", м. Харків
про визнати правочин недійсним.
Позивач, ТОВ «Техенергоресурс», звернувся до суду з позовом про визнання недійсним правочину за договорами № 01/07 від 07.07.2009 року; № 06/03 від 12.03.2009 року, укладеними між ним та ТОВ «Енергопорт - сервіс». Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на адресу ТОВ «Техенергоресурс» надійшов лист-претензія, яким ТОВ «Енергопорт - сервіс» ставить під сумнів ділову репутацію ТОВ «Техенергоресурс» в частині невиконання умов договору, а саме неякісного виконання підрядних робіт по прокладенню кабелю. Позивач вказує, що ТОВ «Енергопорт - сервіс» своїми діями порушує умови договору та посягається на особисті немайнові права підприємства.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, позов обґрунтовує тим, що статтею 94 ЦКУ визначено, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, гідність і ділова репутація юридичної особи (ст.201). Позивач зазначає, що ТОВ «Техенергоресурс» виконало свої обов'язки перед ТОВ «Енергопорт - сервіс» за цивільно-правовим договором належним чином, що підтверджено первинною документацією.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановив наступне.
Предметом вказаних договорів є те, що підрядник зобов'язується на свій ризик виконати, а замовник прийняти та сплатити роботи по прокладенню кабельних ліній 6кВ від ПС 110/6кВ «Іванівка» до ТП ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харківчанка», необхідних для реконструкції зовнішнього електропостачання ТП ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харківчанка» по вул. Кацарська, 24/26 у м. Харкові та роботи по монтажу трансформаторної підстанції на території ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харківчанка».
Вичерпний перелік робіт, а також їх вартість встановлюється у кошторисах, які є невід'ємною частиною договору, що надається замовником.
Загальна вартість Договору № 06/03 від 12.03.2009 року становить 1984717,70 грн. у тому числі ПДВ - 330786,28 грн.
Загальна вартість Договору № 01/07 від 07.07.2009 року становить 322704,79 грн. у тому числі ПДВ - 53784 грн.
Вказані договори було складено згідно з вимогами Цивільного кодексу України та підписано двома сторонами.
Згідно умов договорів замовником надавались кошториси на виконання робіт, якими обумовлено перелік та вартість робіт.
Роботи, як того вимагають умови договору, повністю відповідають чинним в Україні державним стандартам та затвердженим в установленому порядку технічними умовами і підтверджується документами, передбаченими чинним законодавством.
У відповідності з приписами діючого законодавства України та на виконання вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі договору № 06/03 від 12.03.2009 року були виписані податкові накладні: № 176 від 18.03.09 р. на загальну суму 60000,00 грн.; № 197 від 23.03.09 р. на загальну суму 60000,00 грн.; № 206 від 25.03.09 р. на загальну суму 60000,00 грн.; № 227 від 27.03.09 р. на загальну суму 60000,00 грн.; № 234 від 30.03.09 р. на загальну суму 60000,00 грн.; № 304 від 06.04.09 р. на загальну суму 70000,00 грн.; № 311 від 08.04.09 р. на загальну суму 70000,00 грн.; № 365 від 22.04.09 р. на загальну суму 120000,00 грн.; № 376 від 23.04.09 р. на загальну суму 120000,00 грн.; № 409 від 28.04.09 р. на загальну суму 70000,00 грн.; № 426 від 29.04.09 р. на загальну суму 64500,00 грн.; № 540 від 21.05.09 р. на загальну суму 620914,49 грн.; № 533 від 19.05.09 р. на загальну суму 127261,98 грн.; № 759 від 24.06.09 р. на загальну суму 258619,40 грн.
Аналогічно на підставі договору № 01/07 від 07.07.2009 року були виписані податкові накладні: № 1019 від 27.07.09 р. на загальну суму 80000,00 грн.; № 1067 від 31.07.09 р. на загальну суму 125000,00 грн.; № 1220 від 25.08.09 р. на загальну суму 47394,44 грн.; № 1536 від 09.10.09 р. на загальну суму 70310,35 грн.; № 1582 від 22.10.09 р. на загальну суму 163419,83 грн.
Факт виконання робіт підтверджено відповідними актами приймання робіт.
ТОВ «Техенергоресурс» є добросовісним суб'єктом господарювання, відповідально ставиться до збереження своєї ділової репутації.
Враховуючи викладене вище вважаємо претензії від ТОВ «Енергопорт - сервіс» стосовно невиконання умов договору наклепом та нічим непідтвердженими домислами. Також вважаємо дані дії контрагенту прямим порушенням умов договорів № 06/03 від 12.03.2009 року та № 01.07 від 07.07.2009 року.
Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договору, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.
Таким чином можна говорити про існування двостороннього зобов'язання між ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Енергопорт - сервіс», що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості.
У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України - «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».
Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України - «Договір є обов'язковим для виконання сторонами».
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У зв'язку з чим позивач стверджує, що ТОВ «Енергопорт - сервіс» своїми діями порушує умови договору та посягає на особисті немайнові права підприємства.
Статтею 94 ЦКУ визначено, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема гідність і ділова репутація юридичної особи.
Також у відповідності до п. 1 ст. 712 ЦКУ - «За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму».
У відповідності до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України - «За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
ТОВ «Техенергоресурс» виконало свої обов'язки перед ТОВ «Енергопорт - сервіс» за цивільно-правовими договорами належним чином, що підтверджено первинною документацією.
Таким чином, договори № 01/07 від 07.07.2009 року; № 06/03 від 12.03.2009 року є дійсними, такими, що відповідають ст.ст. 509, 526, 532, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірний договір укладено до вимог чинного законодавства з узгодженням всіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.
Враховуючи викладене, та керуючись статтями 6,8,19,124,129 Конституції України, статтями 33, 34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення виготовлено та підписано 25.12.2009 року.
Суддя