Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" грудня 2009 р. Справа № 47/138-09
вх. № 9238/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гнатусів Б.М. довіреність б/н від 01.12.09 р.,
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадра", м. Харків
про стягнення 87916,37 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадра" суми за отриманний товар у розмірі 59224,80 грн., штрафу за прострочення оплати товару 19781,08 грн. суму інфляційних нарахувань 7284,65 грн., та 3% річних у розмірі 1625,84 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору купівлі- продажу № 67 від 21.09.2007 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 879,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Окрім того, позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, в якої просить стягнути з відповідача суму боргу за отриманий товар 59224,80 грн., суму пені за прострочення оплати товару 7126,45грн., суму Інфляційних нарахувань у розмірі 8587,60грн. та 3% річних у розмірі 1937,38грн., що разом складає 76876,23 грн.
Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.
Окрім того, позивачем надано клопотання про вжиття забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно , що належить відповідачу, де б воно не знаходилось, на суму задоволених судом позовних вимог. Окрім того просить забепезчити позов, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на р/р 26005016818926 у ХФ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618, а також на інших банківських рахунках, які відкриті у банківських установах ТОВ "Квадра" (код ЄДРПОУ 32868022, юридична адреса:61172, м. Харків, вул. С.Грицевця, 21-А, кв. 98), на суму задоволених судом позовних вимог.
Суд, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, встановив.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006р. № 9, розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивач у судовому засіданні не надав на вимогу ухвали суду, якою був повідомлений про розгляд у судовому засіданні клопотання про забезпечення позову - додаткових доказів, суд дійшов до висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявлено передчасно та позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
21 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №67 (надалі - Договір), згідно якого позивач зобов'язався поставити товар, а Відповідач оплатити його в асортименті, кількості і по ціні, що вказані у накладних, та у порядку, що визначений Договором.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 14-ти днів з моменту передачі товару.
Згідно п.4.3. Договору, датою передачі товару вважається дата його прийомки згідно накладної.
Відповідно ст. 692 Цивільного кодексу України, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну піну переданого товару, якщо договором не передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив Відповідачу партію товару: холодильники та газові плити, на загальну суму 59224,80 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-02308 від 06.11.2008р., підписаною повноважним представником відповідача за довіреністю №50 від 06.11.2008р., вартість якого станом на 23 грудня 2009 року не сплатив.
Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача за довіреністю №50 від 06.11.2008р., вартість якого станом на 23 грудня 2009 року не сплатив.
Таким чином Відповідач порушив вимоги закону та умови Договору щодо оплати придбаного товару.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 59224,80 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь суму пені за прострочення оплати товару 7126,45грн., суму Інфляційних нарахувань у розмірі 8587,60грн. та 3% річних у розмірі 1937,38грн.
Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 5.1. Договору, у разі порушення покупцем терміну сплати за відвантажений товар він сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені у жовтні 2009 року, отже строк позовної давності ним пропущено не було.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій. Згідно пунктів 4. та 6 зазначеної статті кодексу, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування суму пені за прострочення оплати товару 7126,45грн., суму Інфляційних нарахувань у розмірі 8587,60грн. та 3% річних у розмірі 1937,38грн., суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 768,76 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, 692, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю у сумі 76876,23 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадра" (61172, м. Харків, вул. С.Грицевця, 21-А, кв. 98, код ЄДРПОУ 32868022, п/р 26005016818926 у ХФ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС" (Код ЄДРПОУ 32210427, місцезнаходження: (04128 м. Київ, вул. Туполева, 19, код ЄДРПОУ 32210427, п/р 260040101174 у ЗАТ "ПроКредитБанк" в м. Києві, МФО 320984) суму боргу за отриманий товар 59224,80 грн., суму пені за прострочення оплати товару 7126,45грн., суму інфляційних нарахувань 8587,60 грн., 3% річних 1937,38грн., 768,76 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 24 грудня 2009 року.
Суддя
Справа №47/138-09