Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" грудня 2009 р. Справа № 56/219-09
вх. № 6980/4-56
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Козирєв С.С. (довіреність б/н від 15.09.2009р.);
відповідача - Костиря Г.А. (довіреність № 1 від 14.09.2009р.);
розглянувши справу за позовом
Приватного підприємства "Автофортуна", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К", м.Харків
про стягнення 161521,51 грн.
та за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К", м.Харків
до Приватного підприємства "Автофортуна", м.Харків
про стягнення 85196,00 грн.
Позивач - Приватне підприємство "Автофортуна" (м.Харків) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" (м.Харків) заборгованості за Договором лізингу від 14.02.2007р. в розмірі 161521,51 грн., у тому числі: 127712,00 грн. основного боргу; 14167,02 грн. пені; 15756,42 грн. інфляційних втрат; 3886,07 грн. пені. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2009р. до розгляду була прийнята зустрічна позовна заява ТОВ "Фрегат-К" до ПП "Автофортуна" про стягнення збитків у розмірі 85196,00 грн.
Даною ухвалою також було задоволено представника відповідача за первісним позовом та зобов'язано ПП "Автофортуна" надати до суду довідку з ДАІ з відомостями про власника автобусу пасажирського Богдан А 09202, 2006 року випуску, шасі Y7ВА092026В002511, реєстраційний номер АХ 2134 АТ, та з інформацією про те, коли цей автобус був прийнятий на облік, до якого часу знаходився на обліку , коли та на підставі чого знятий з обліку.
19.10.2009р. до канцелярії суду від ПП "Автофортуна" надійшли письмові заперечення на зустрічний позов, які було долучено судом до матеріалів справи.
За узгодженим клопотанням сторін від 20.10.2009р. строк розгляду справи № 56/219-09 було продовжено за межами, встановленими ст. 69 ГПК України.
04.11.2009р. представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про витребування в Управління ДАІ УМВС в Харківській області інформацію щодо проведення реєстрації автобусу пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, номер шасі Y7ВА092026В002511, реєстраційний номер АХ 2134 АТ на ім'я ПП "Автофортуна"; чи був він знятий з реєстрації та чи видавався тимчасовий реєстраційний талон на цей транспортний засіб.
Клопотання представника позивача за первісним позовом було задоволено судом та до Управління ДАІ УМВС в Харківській області було надіслано відповідний запит.
07.12.2009р. до канцелярії суду надійшов лист - відповідь Управління ДАІ УМВС в Харківській області на запит господарського суду, який долучено судом до матеріалів справи.
15.12.2009р. позивач за первісним позовом надав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи листа - відповіді Територіального управління Головавтотрансінспекції в Харківській області на запит представника позивача, адвоката Ніколаєвського Д.С., та копію ліцензійної картки на транспортний засіб.
Надані позивачем за первісним позовом документи долучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.12.2009р. представник позивача за первісним позовом підтримує заявлені позовні вимоги та повністю заперечує проти зустрічного позову. Стосовно відповіді ДАІ представник позивача підтверджує, що автобус передавався відповідачеві відповідно до умов Договору та він повинен сплатити за користування даним транспортним засобом; ліцензійна картка зареєстрована на відповідача.
Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечує та просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги. Вказує, що пояснення ДАІ не є доказами фактичної передачі даного транспортного засобу та зазначив, що ліцензійна картка може бути виданою за дорученням, як власника так і ТОВ "Фрегат-К" без самого транспортного засобу, та йому невідомо, хто робив дану ліцензійну картку, оскільки прямої передачі транспортного засобу не було
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
14.02.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір лізингу (оперативної оренди), відповідно до умов якого позивач (лізингодавець) передає у виключне строкове і платне користування відповідачу (лізингоодержувачу) належне позивачу на праві власності майно - автобус пасажирський Богдан А 09202, 2006 року випуску, номер шасі А092026В002511, реєстраційний номер АХ 2134 АТ, а відповідач приймає його з метою використання для надання послуг.
Згідно п. 4 Договору, відповідач за користування автобусом, кожний місяць повинен вносити на рахунок позивача 7000,00 грн. Строк уплати платежу встановлювався до 15-го числа поточного місяця.
01.05.2007р. до Договору лізингу сторонами було укладено Додаткову угоду №2, відповідно до умов якої щомісячний платіж змінився на суму 7524,00 грн.
Також, п. 4.3. Договору передбачається, що в разі значної зміни курсу української гривні американського долара (більш ніж на п'ять відсотків) сума платежів по договору також відповідно змінюється.
З 15.01.2009р. позивачем, на підставі п. 4.3. Договору, було зроблено перерахунок відповідно до змін в курсі долару США до гривні та став нараховувати платежі у розмірі 10680,00 грн.
В п.п. "б" п. 5.1. Договору передбачено право позивача вимагати в безспірному порядку передане у лізинг майно, якщо відповідач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків.
Як вказує позивач за первісним позовом, 07.04.2009р. Договір лізингу було припинено, а предмет лізингу передано позивачу.
У період з 30.04.2008р. до 07.04.2009р. відповідачем не було здійснено жодної плати по Договору, внаслідок чого за розрахунком позивача сума заборгованості на день подання позовної заяви склала 127712,00 грн.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 36 місяців, а в частині виконання зобов'язань по договору - до моменту повного виконання умов Договору.
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за прострочення лізингових платежів відповідач сплачує позивачу пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Сума пені, нарахованої позивачем за первісним позовом становить 14167,02 грн.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем також було здійснено розрахунок інфляційних втрат, розмір яких склав 15756,42 грн. та розрахунок 3% річних, що становить 3886,07 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за розрахунком позивача склала 161521,51 грн., у тому числі: 127712,00 грн. - сума основного боргу; 14167,02 - пеня; 15756,42 грн. - інфляційні втрати та 3886,07 грн. - 3% річних.
Дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування первісного позову та заперечень проти нього, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПП "Автофортуна", виходячи з наступного.
Згідно умов п. п. 1.1 Договору лізингу (оперативної оренди) від 14.02.2007р., позивач взяв на себе зобов'язання з передачі належного йому на праві власності майна - Автобусу пасажирського Богдан А 09202, 2006 року випуску, шасі Y7ВА092026В002511, реєстраційний номер АХ 2134 АТ, свідоцтво про реєстрацію АХС 015674, видане 08.02.2006р. Харківським МРЕВ-1 при УДІ УМВС України в Харківській області у виключне строкове і платне користування відповідача.
Пунктом 2.1 Договору факт приймання - передачі об'єкту лізингу повинен був відбутися не пізніше 14.02.2007р. з обов'язковим складанням двостороннього акту приймання - передачі.
Тобто, суттєвою умовою Договору сторони визначили передачу об'єкту лізингу позивачем у користування відповідача з метою його використання останнім у власній господарській діяльності.
Під час судового розгляду справи відповідач проти первісного позову заперечує, наполягає на тому, що за спірним Договором він від позивача об'єкту лізингу не отримував.
В матеріалах справи докази передачі позивачем на користь відповідача об'єкту лізингу за договором (акт приймання - передачі) відсутні.
Як вказує позивач, він надсилав на адресу відповідача два примірника актів приймання-передачі та підписаного акту від відповідача не отримав. Проте, доказів надсилання актів та доказів отримання них відповідачем позивач суду не надав.
Інші докази, на які посилається позивач за первісним позовом на підтвердження факту передачі об'єкту лізингу відповідачу, судом не можуть бути прийняті як належні.
Так, надані позивачем акти виконаних робіт свідчать лише про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати лізингових платежів, та не підтверджують факт передачі об'єкту лізингу позивачем на користь відповідача.
Оплата відповідачем на протязі певного періоду лізингових платежів, обумовлена тим, що за домовленістю сторін об'єкт лізингу після закінчення терміну дії Договору повинен був перейти у власність до відповідача. Ця домовленість підтверджується, зокрема, великим розміром лізингового платежу, який крім особистої винагороди за передане майно у лізинг та інших складових має складовою суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкту лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж.
Згідно листа Управління ДАІ УМВС в Харківській області (вих. № 7360 від 27.11.2009р.), 08.02.2007р. у ВРЕР № 2 ГУМВС України в Харківській області було поставлено на облік транспортний засіб Богдан А 09202, 2006 року випуску, жовтого кольору, номер кузову Y7ВА092026В002511, з видачею державних номерних знаків АХ2134АТ та свідоцтва про реєстрацію АХС015674, власник - ПП "Автофортуна" (код ЄДРПОУ: 31340122).
14.02.2007р. на вищевказаний транспортний засіб було видано тимчасовий талон по дорученню РРТ563401 на ТОВ "Фрегат-К", терміном 36 місяців.
07.04.2009р. спірний транспортний засіб було знято з обліку у ВРЕР № 2 ГУМВС України в Харківській області для реалізації.
Проте, суд не приймає тимчасовий талон, виданий на ТОВ "Фрегат-К" як доказ, що підтверджує передачу об'єкту лізингу відповідачу, оскільки тільки позивач, як власник транспортного засобу, міг самостійно звернутися до ДАІ з відповідною довіреністю та отримати тимчасовий талон на ім'я ТОВ "Фрегат-К". У відповідача таке право відсутнє.
Позивач також посилається на те, що ліцензійну картку на транспортний засіб міг отримати тільки відповідач. Суд не вважає ліцензійну картку на транспортний засіб доказом отримання об'єкту лізингу відповідачем, оскільки її міг отримати позивач на підставі Договору лізингу.
Як вказує позивач за первісним позовом, відповідно до умов Договору № 174П/2007 від 14.05.2007р., ВАТ "Мегабанк" періодично перевіряв стан заставленого майна, про що складалися двосторонні акти перевірки заставленого майна (акт від 03.09.2007р., акт від 08.11.2007р., акт від 29.02.2008р., акт від 04.03.2008р., акт від 13.03.2008р., акт від 10.06.2008р., акт від 07.10.2008р.).
У всіх вищезазначених актах перевірки, перевіркою встановлено, що Автобус пасажирський Богдан А 09202, 2006р. випуску, номер шасі Y7ВА092026В002511, реєстраційний номер АХ 2134 АТ знаходиться в оренді у ТОВ "Фрегат-К" і працює наданому їм в користування маршруті.
Проте, надані позивачем копії вищевказаних актів складені без участі представника ТОВ "Фрегат-К", не містять прізвища представника банку та засвідчені лише печаткою позивача. Тому суд не може їх прийняти за належні докази фактичного знаходження транспортного засобу у відповідача.
Відповідно до пункту 3 статті 220 Господарського кодексу України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Невиконання позивачем свого обов'язку з передачі об'єкт лізингу у виключне строкове і платне користування відповідача є прострочкою кредитора, в розумінні статті 220 Господарського кодексу України, що спричинило невиконання своїх зобов'язань відповідачем за наведений у позові період з оплати за його користування.
Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем не доведено факту передачі об'єкту лізингу відповідачу, суд не вбачає підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості з лізингових платежів, а також пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні первісного позову повністю.
Що стосується зустрічних позовних вимог ТОВ "Фрегат-К" про стягнення з ПП "Автофортуна" збитків у розмірі 85196,00 грн., суд вважає за необхідне роз'яснити наступне.
Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом, при укладенні Договору лізингу розраховував на набуття предмету лізингу у власність на умовах, що визначались сторонами по закінченню терміну дії договору лізингу, з урахуванням виплачених лізингових платежів, розмір яких був наближений до розмірів платежів з купівлі - продажу предмета лізингу в розстрочку і далекий від звичайних цін на оренду такого роду транспортних засобів.
Хоча Договором лізингу не передбачено переходу права власності на об'єкт лізингу до лізингоотримувача по закінченню терміну його дії, але у зв'язку з тим, що до відносин, пов'язаних з лізингом, повинні також застосовуватися загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано розраховував на набуття права власності на предмет лізингу за окремим Договором купівлі - продажу, у разі добросовісного виконання ним укладеного з відповідачем договору лізингу від 14.02.2007р.
Як свідчать матеріали справи, позивач за зустрічним позовом, свої зобов'язання виконував добросовісно та сплачував лізингові платежі відповідно до умов договору. Сплата лізингових платежів за період з 16.04.2007р. по 16.01.2009р. підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
Натомість відповідач за зустрічним позовом своїх зобов'язань, передбачених п.2.1 Договору не виконав, та не передав об'єкт лізингу позивачу, чим суттєво порушив умови договору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відсутність доказів з передачі об'єкту лізингу за договором є підставою для господарської відповідальності, передбаченої законом за невиконання своїх зобов'язань.
Більш того, відповідач за зустрічним позовом повідомив у судовому засіданні, що він вже не є власником предмету лізингу, через що подальше виконання ним умов договору лізингу вважається за неможливе.
Згідно пункту 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
За таких обставин, прострочення відповідача за зустрічним позовом з передачі об'єкту лізингу спричинило втрату інтересу позивача до виконання такої передачі, у зв'язку з чим останній має право відмовитися від прийняття такого виконання і вимагати відшкодування збитків у вигляді сплачених лізингових платежів, відповідно до умов Договору, у загальному розмірі 85196,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ТОВ "Фрегат-К" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на ПП "Автофортуна", як позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 612, 625, 806 Цивільного кодексу України, статтею 193, 220 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволенні первісних позовних вимог відмовити.
Зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Автофортуна" (61033, м.Харків, 2-й Вологодський в'їзд, 6; код ЄДРПОУ: 31340122; р/р 260073538 в ХОД РБ "Аваль" м.Харків, МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" (61100, м.Харків, пр.М.Жукова, 18-а, кв. 7; р/р 260036740 в ХОД РБ "Аваль" м.Харків, МФО 350589) - 85196,00 грн. збитків; 851,96 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано "28" грудня 2009 року.