Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" грудня 2009 р. Справа № 63/254-09
вх. № 9868/5-63
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Загрива Л.С. дов. № 01/07 від 09.07.2009 року; відповідача - не з"явився,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідльаністю "Господар Харків", м. Харків
до Товариства з обмежденою вілдповідальністю Фірма "СТЕК ЛТД", м. Харків
про стягнення 4673,98 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 4673,98 грн. заборгованості, з яких: 3987,91 грн. основний борг, 243,61 грн. пеня, 68,08 грн. інфляційні, 36,38 грн. 3% річні, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов"язань щодо оплати крепіжних виробів, які ним були отримані від позивача 15.11.2006 року. Позов обгрунтовано статтями 526, 530, 536, 549, 550, 610, 611, 612, 624, 625, 655, 664, 692, 694 ЦК України та статтями 173, 198, 218, 223, 229, 230, 232 ГК України. Судові ивтрати позивач просить суд покласти на відповідача.
До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідач в судове засідення не з"явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 25.12.2009 року позивач підтримує позов у повному обсязі.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Відповідно до домовленості між сторонами та на підставі видаткової накладної № ТРН-003355 від 15.11.2006 року, рахунку-фактурі № СФ-0003608 від 07.11.2006 року та довіренності на отримання товару серії ЯМХ № 373983 від 15.11.2006 року, позивач поставив відповідачу товар, а саме: крепіжні вироби на загальну суму 3987,91 грн.
Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого станом на 30.11.2009 року утворилась заборгованість у розмірі 3987,91 грн.
31.07.2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 4 про сплату заборгованості.
Проте, борг відповідачем погашений не був.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 68,08 грн. інфляційних нарахувань та 36,38 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 243,61 грн. пені.
Суд, дослідивши матеріали справи не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Проте, як свідчать матеріали справи, сторони не встановили між собою такої відповідальності як пеня.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4092,37 грн. заборгованості обгрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стек ЛТД" (61164, м. Харків, пр. Леніна, 57, п/р 2600606160041 у АКБ "Правекс банк" у м. Києві, МФО 321983, код ЄДРПОУ 19470524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар Харків" (61045, м. Харків, вул. 23 Серпня, 19, кв. 2, п/р 26001000056911 у ВАТ "СЄБ Банк" м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 34392388) - 3987,91 грн. заборгованості, 68,08 грн. інфляційних, 36,38 грн. трьох відсотків річних, 89,31 грн. державного мита та 206,63 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позов відмовити.
Суддя
рішення підписане 25 грудня 2009 року