29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" серпня 2018 р. Справа № 924/427/18
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд", м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 4277,37 грн., з яких: 2840,55 грн. пені, 1166,82 грн. інфляційних втрат та 270,00 грн. 3% річних
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 22621,51 грн., з яких 18344,14 грн. - основного боргу, 4277,37 грн. - пені.
З врахуванням прийнятої судом заяви про уточнення позовних вимог від 18.07.2018р., позивач просить суд стягнути з відповідача 4277,37 грн., з яких: 2840,55 грн. пені, 1166,82 грн. інфляційних втрат та 270,00 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним та невчасним виконанням умов договору №68-РП від 30.10.2017р. про постачання товару на умовах відстрочки платежу, а саме - за накладними №2306 від 01.11.2017р. та №2390 від 08.11.2017р.
Внаслідок невчасного виконання відповідачем договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 2840,55 грн. пені за період з 23.11.2017р. по 21.05.2018р., 1166,82 грн. інфляційних втрат за листопад 2017р. - квітень 2018р. та 270,00 грн. 3% річних за період з 23.11.2017р. по 21.05.2018р.
12.06.2018р. на адресу суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі, у якій зазначається, що 11.06.2018р. відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 18344,14 грн. за матеріали згідно накладної №2306 від 01.11.2017р. та накладної №2390 від 08.11.2017р., а тому просить суд закрити провадження по справі.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, у заяві від 20.07.2018р. просив розгляд справи проводити за відсутності представника.
12.06.2018р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі з посиланням на сплату 18344,14 грн. та відсутність предмету спору.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався.
Оскільки позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 18.07.2018р. наполягав на стягненні з відповідача 2840,55 грн. пені, 1166,82 грн. інфляційних втрат та 270,00 грн. 3% річних, які нараховані на основну заборгованість, яка погашена вже під час розгляду справи, суд залишає заяву відповідача від 12.06.2018р. про закриття провадження у справі без розгляду.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
30.10.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Центр ОСОБА_1" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" (Покупець) укладено договір поставки №68-РП.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити Товар згідно замовлення Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар, асортимент, кількість і ціна за одиницю якого вказуються в рахунках-фактурах, видаткових накладних і/або Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна Договору є загальна ціна Товару, що поставляється у відповідності з цим Договором та складається з сумарної вартості Товару, поставленого згідно всіх видаткових накладних.
Згідно з п. п. 2.1, 2.6 договору якщо у Специфікації не вказано інше, умови поставки товару приймаються на умовах: EXW Франко-склад (м. Вінниця, вул. М. Шимка 42), згідно Інкотермс 2010. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного відвантаження товара на Франко-складі (м. Вінниця, вул, ОСОБА_2 42). Підписання представником Покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання Покупцем визначеної накладною партії товару за кількістю та якістю, а також погодженням Покупцем асортименту та ціни переданого товару.
У разі несвоєчасної оплати поставленого Товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення платежу, що діяла протягом строку затримки платежу, але не більше максимального розміру, встановленого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. п. 6.3 договору сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань за Договором, Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення зобов'язання.
До договору додано додаток №1 - специфікація на постачання товару на загальну суму 28344,14 грн., у якій визначено умови оплати: передоплата складає 10000,00 грн. від загальної вартості Товару. Остаточний розрахунок в розмірі 18344,14 грн. від загальної вартості Товару, перераховується на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 15 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних і поставки товару на об'єкт.
За видатковою накладною №2306 від 01.11.2017р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 563,28 грн.
Відповідно до видаткової накладної №2390 від 08.11.2017р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 27780,86 грн.
За довіреністю №194 від 01.11.2017р. ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" уповноважило ОСОБА_3 на отримання матеріалів на загальну суму 28344 грн.
Згідно з випискою по рахунку ТОВ "Стандартпарк Україна", ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" сплатило: 10000,00 грн. 06.11.2017р. згідно рахунку №2943 від 01.11.2017р.
Відповідно до платіжного доручення №1309 від 06.11.2017р. відповідач сплатив позивачу 10000,00 грн. згідно рахунку №2943 від 01.11.2017р.
Згідно платіжного доручення №2098 від 11.06.2018р. ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" сплатило ТОВ "Стандартпарк Україна" 18344,14 грн. згідно накладної №2306 від 01.11.2017р. та накладної №2390 від 08.11.2017р.
Внаслідок невчасного виконання відповідачем договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 2840,55 грн. пені за період з 23.11.2017р. по 21.05.2018р., 1166,82 грн. інфляційних втрат за період листопад 2017р. - квітень 2018р. та 270,00 грн. 3% річних за період з 23.11.2017р. по 21.05.2018р.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, 30.10.2017р. між сторонами у справі укладено договір поставки №68-РП, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність нове ліфтове обладнання.
Укладений у даній справі правочин, з якого виникли взаємні права та обов'язки, за своїм змістом і правовою природою підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (ст. ст. 655 - 712).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Відповідно до ст. 663 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з п. 2.1 договору якщо у Специфікації не вказано інше, умови поставки товару приймаються на умовах: EXW Франко-склад (м. Вінниця, вул. М. Шимка 42), згідно Інкотермс 2010.
В свою чергу, у специфікації на постачання товару від 30.10.2017р. визначено порядок оплати товару: передоплата складає 10000,00 грн., остаточний розрахунок в розмірі 18344,14 грн. перераховується постачальнику на протязі 15 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних і поставки товару на об'єкт.
Видаткові накладні на поставку товару на загальну суму 28344,14 грн. датуються 01.11.2017р. та 08.11.2017р.
Згідно виписки по рахунку ТОВ "Стандартпарк Україна", ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" 06.11.2017р. сплатило 10000,00 грн. згідно рахунку №2943 від 01.11.2017р.
Відповідно, на момент подання позову несплаченими залишились кошти в розмірі 18344,14 грн.
Відповідач свої обов'язки по оплаті поставленої продукції виконав невчасно, сплативши 18344,14 грн. вже під час розгляду справи в суді - 11.06.2018р.
Враховуючи викладене, позивач нарахував відповідачу 2840,55 грн. пені за період з 23.11.2017р. по 21.05.2018р., 1166,82 грн. інфляційних втрат за період листопад 2017р. - квітень 2018р. та 270,00 грн. 3% річних за період з 23.11.2017р. по 21.05.2018р.
Так як відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу кошти в розмірі 18344,14 грн. на протязі 15 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних, а видаткові накладні датуються 01.11.2017р. та 08.11.2017р., позивач правомірно вказав період нарахувань пені та 3% річних 23.11.2017р. - 21.05.2018р.
Як вже зазначалось, у п. 6.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення платежу, що діяла протягом строку затримки платежу, але не більше максимального розміру, встановленого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
За змістом положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом враховується факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.
Суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку пені, прийшов до висновку, що розрахунок здійснений в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення 2840,55 грн. пені за період з 23.11.2017р. по 21.05.2018р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки обраховані відповідно до умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Здійснивши перевірку правильності розрахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що розрахунок здійснений в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 270,00 грн. 3% річних за період з 23.11.2017р. по 21.05.2018р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 1166,82 грн., заявлених за період листопад 2017р. - квітень 2018р., судом враховується наступне.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо порядку розрахунку інфляційних втрат наведена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. по справі №910/23359/15.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на заборгованість в розмірі 18344,14 грн., яка виникла з 23.11.2017р. нарахування інфляційних втрат за листопад 2017р. не здійснюються, відповідно, періодом нарахування інфляційних втрат буде грудень 2017р. - квітень 2018р.
Здійснивши перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період грудень 2017р. - квітень 2018р. складає 992,79 грн.
Таким чином, у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 174,03 грн. інфляційних втрат належить відмовити.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд", м. Кам'янець-Подільський про стягнення 4277,37 грн., з яких: 2840,55 грн. пені, 1166,82 грн. інфляційних втрат та 270,00 грн. 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 37А код 33468780) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна" (м. Київ, проспект Перемоги, 67, код 35704813) 2840,55 грн. (дві тисячі вісімсот сорок гривень 55 коп.) пені, 992,79 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 79 коп.) інфляційних втрат, 270,00 грн. (двісті сімдесят гривень 00 коп.) 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 174,03 грн. інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 3 примірника: 1 - до справи,
2 - позивачу (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67),
3 - відповідачу (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 37А).
Всім рекомендованим з повідомленням.