46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
08 серпня 2018 року м.ТернопільСправа №921/309/18
Суддя Андрусик Н.О.
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни, м.Тернопіль, без номеру від 03.08.2018 (вх.№15074 від 06.08.2018)
про забезпечення позову
у справі
за позовом: фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни, м.Тернопіль
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100», м.Тернопіль
про визнання поновленим договору оренди нежитлового приміщення №104 від 03.01.2018,
Позивач - фізична особа-підприємець Стефанишин Людмила Євгенівна, м.Тернопіль, звернувся 06.08.2018 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№377) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100», м.Тернопіль, про визнання поновленим на тих самих умовах та той самий строк (з 30.06.2018 по 31.12.2018) договору оренди приміщення №104 від 03.01.2018, згідно якого позивачу передано в орендне користування нежитлове приміщення, площею 31,6кв.м., яке є частиною нежитлової будівлі по вул.Білогірській, 1 в м.Тернополі для здійснення підприємницької діяльності.
Позов обґрунтовано фактом продовження користування підприємцем орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди №104 від 03.01.2018 та відсутності заперечень з цього приводу з боку орендодавця, що свідчить про автоматичне продовження орендних правовідносин. Однак це заперечується відповідачем у справі в листі №1/4-129 від 02.08.2018, надісланому після спливу тридцяти денного строку для висловлення таких заперечень, в якому товариство, зокрема вимагає повернення об'єкта оренди.
Одночасно з поданням позову позивачем подано заяву без номеру від 03.08.2018 (вх.№15074 від 06.08.2018) про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення фізичних перешкод фізичній особі-підприємцю Стефанишин Л.Є. у володінні та користуванні нежитловим приміщенням, площею 31,6кв.м., яке є частиною нежитлової будівлі по вул.Білогірській, 1 в м.Тернополі, та забороною ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» відчужувати або передавати в користування третім особам вказане нежитлове приміщення.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на лист відповідача №1/4-129 від 02.08.2018 про звільнення нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди. Вказує про виникнення у підприємця підстав вважати, що товариство вчинятиме дії, спрямовані на перешкоджання у подальшому користуванні об'єктом оренди, зокрема шляхом можливої заміни серцевин замків на вхідних дверях, створення інших перешкод у доступі до приміщення або його передачі у користування третім особам, що призведе до необхідності вжиття підприємцю додаткових зусиль для відновлення права користування об'єктом оренди у разі задоволення позову.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.136 ГПК України).
Частиною першою ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову заявник вказує на те, що в нього є обґрунтовані сумніви щодо подальших дій відповідача стосовно даного нежитлового приміщення і це вбачається з листа №1/4-129 від 02.08.2018, в якому ТОВ «Тернопільавтотранс 16100» заперечив проти продовження орендних правовідносин та вимагає негайного повернення об'єкта оренди.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем тих чи інших дій. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без підтвердження відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Оскільки позивачем не надано жодного доказу того, що відповідач вчиняє чи має намір вчиняти дії щодо передачі спірного нерухомого майна третім особам, не зазначено та не надано доказів вчинення товариством дій по обмеженню у доступі позивача до спірного нежитлового приміщення, то підстав для вжиття заходів забезпечення позову у суду відсутні.
Наявні матеріали свідчать, що оскільки позивач вважає договір оренди №140 продовженим, на теперішній час він користується спірним майном і протилежного у заяві про забезпечення позову підприємцем не вказано, а лише висловлено думки про ймовірні подальші дії відповідача, які жодним доказом не підтверджені.
Беручи до уваги наведене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд вважає подану заяву необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити на даній стадії з покладенням судових витрат на заявника.
Керуючись ст.ст.129, 136-140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Стефанишин Людмили Євгенівни, м.Тернопіль, без номеру від 03.08.2018 (вх.№15074 від 06.08.2018) про забезпечення позову у справі №921/309/18, - відмовити.
2. Копію ухвали направити рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення: фізичній особі-підприємцю Стефанишин Людмилі Євгенівні, АДРЕСА_1, 46006; товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільавтотранс 16100», вул.Живова, 7, м.Тернопіль, 46008.
Ухвала набирає законної сили 08.08.2018 відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.О. Андрусикз