ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.08.2018Справа № 910/5348/18
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/5348/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛ Кольчуга"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Робим гуд"
про стягнення 9974,64 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛ Кольчуга" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Робим гуд" (далі - відповідач) про стягнення 9974,64 грн. заборгованості по оплаті послуг з охорони за договором про надання послуг із охорони № 33 від 01.07.2017, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг із охорони № 33 від 01.07.2017 в частині оплати наданих послуг за лютий 2018 року, яка складає 9504,00 грн. У зв'язку з простроченням сплати боргу позивачем також нараховані 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 336,42 грн. пені на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5348/18, виходячи з вимог ст.ст. 12, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.05.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 10/18.
Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.
Пунктами 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, -
01 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Робим гуд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛ Кольчуга" (підрядник) укладено договір № 33 про надання послуг із охорони (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає й сплачує, а підрядник приймає і виконує обов'язки щодо забезпечення охорони об'єкта (організації перепускного режиму та підтримці встановленого порядку) на умовах, визначених цим Договором і додатками, що є невід'ємною частиною Договору. Назва і місце розташування об'єкта: офісне приміщення ТОВ «Робим Гуд» за адресою: м.Київ, пр-кт. Степана Бендери, 6 ПрАТ «Промзв'язок», 3-й поверх, офіс №24 (п. 1.2 договору).
За умовами п. 3.1.4 договору замовник зобов'язався сплачувати послуги із охорони і в розділі 5 договору сторонами узгоджені вартість послуг і порядок розрахунків. Так, згідно п. 5.1 договору вартість послуг підрядника визначається згідно з Протоколом узгодження договірних цін (Додаток №1 до Договору), який є невід'ємною частиною даного Договору, а саме: у сумі 9504 грн. з ПДВ щомісячно, в редакції додаткової угоди №1 від 01.01.2018.
Підрядник, в свою чергу, зобов'язався забезпечити перепускний режим, підтримання встановленого порядку на об'єкті, що охороняється згідно з вимогами замовника та здійснювати охорону охоронниками підрядника у форменому одязі (погодженого із замовником).
За умовами п. 5.3 договору фактичне виконання підрядником послуг фіксується сторонами у двосторонньому Акті прийому-передачі послуг, який складається на останнє число поточного місяця та надається замовнику до 01 числа наступного за звітним місяцем. Якщо протягом п'яти днів після надання Акту прийому-передачі послуг Замовник не підписав цей Акт і не надав мотивованої відмови щодо його підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі.
При цьому, оплата, відповідно до п. 5.4 договору, проводиться щомісячно, з 01 до 05 числа наступного місяця за минулий місяць, за фактом надання послуг на підставі Акту прийому-передачі послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.
За умовами п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.07.2018. Кожна із сторін має право достроково розірвати Договір, попередивши про це другу Сторону письмово не менше чим за 10 днів (п. 6.2 договору).
За доводами позивача, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з охорони в лютому 2018 року в сумі 9504,00 грн. за актом надання послуг № 15 від 28.02.2018.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, в період з липня 2017 року по лютий 2018 року він надав відповідачу послуги з охорони офісного приміщення, про що склав акти надання послуг. Зокрема, на виконання п. 5.3 договору, сторонами зафіксовано фактичне виконання підрядником послуг у актах надання послуг, які підписані обома сторонами без заперечень, а саме: № 69 від 31.07.2017 на суму 8000,00 грн. (послуги по охороні за липень 2017 року); № 80 від 31.08.2017 на суму 8000,00 грн. (послуги по охороні за серпень 2017 року); № 90 від 30.09.2017 на суму 8000,00 грн. (послуги по охороні за вересень 2017 року); № 101 від 31.10.2017 на суму 8000,00 грн. (послуги по охороні за жовтень 2017 року); № 112 від 30.11.2017 на суму 8000,00 грн. (послуги по охороні за листопад 2017 року); № 123 від 31.12.2017 на суму 8000,00 грн. (послуги по охороні за грудень 2017 року) та № 2 від 31.01.2018 на суму 9504,00 грн. (послуги по охороні за січень 2018 року).
Відповідач же, виконуючи свої зобов'язання за договором, оплатив отримані послуги з охорони за період з липня 2017 року по січень 2018 року в сумі 57504,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку та не заперечується позивачем.
26.02.2018 відповідач, користуючись правом визначеним в п. 6.2 договору, листом №22 повідомив позивача про розірвання договору з 01.03.2018 в односторонньому порядку. Позивач, в свою чергу, склав акт надання послуг № 15 від 28.02.2018 на суму 9504,00 грн. про виконання з його сторони послуг по охороні за лютий 2018 року, який відповідач, за твердженням позивача, не підписав і послуги не оплатив.
За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1ст. 193 Господарського кодексу України.
При цьому, відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони, укладаючи договір, визначили на власний розсуд умови, за яких послуги вважаються фактично наданими і обставини з настанням яких у замовника виникає обов'язок оплатити послуги, а саме: умовами п. п. 5.3, 5.4 договору визначено, що фактичне виконання підрядником послуг фіксується сторонами у двосторонньому Акті прийому-передачі послуг, який складається на останнє число поточного місяця та надається замовнику до 01 числа наступного за звітним місяцем. Якщо протягом п'яти днів після надання Акту прийому-передачі послуг Замовник не підписав цей Акт і не надав мотивованої відмови щодо його підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі. Оплата проводиться щомісячно, з 01 до 05 числа наступного місяця за минулий місяць, за фактом надання послуг на підставі Акту прийому-передачі послуг.
Отже, за умовами договору послуги вважаються наданими і підлягають оплаті у разі якщо сторони узгодили та підписали акт надання послуг або замовник отримавши акт від підрядника протягом п'яти днів не підписав цей акт і не надав мотивованої відмови щодо його підписання.
Акт надання послуг за лютий 2018 року №15 від 28.02.2018, на який посилається позивач в обґрунтування свої вимог, підписаний лише ним. Жодних належних та допустимих доказів передання відповідачу на підписання цього акта у відповідності до умов п. 5.3 договору і відповідно не підписання його відповідачем у встановлений договором строк, у зв'язку з чим належало б вважати послуги наданими та такими, що підлягають оплаті, позивач суду не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, лише 16.03.2018, в порядку досудового врегулювання спору, відповідач вручив відповідачу лист-претензію, в якій запропонував відповідачу протягом 10-ти днів виконати зобов'язання щодо сплати за надані підрядником послуги з охорони згідно договору. При цьому, як свідчить зміст листа, спірний акт надання послуг в лютому 2018 долучений до нього не був.
В свою чергу, відповідач, у листі-відповіді № 26 від 20.03.2018, повідомив позивача про відсутність підстав для оплати послуг в лютому 2018 році, оскільки у визначеному умовами договору порядку послуги в цей період фактично надані не були, а тому підстави для сплати коштів та підписання будь-яких актів відсутні.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В той же час, ст. 613 Цивільного кодексу України установлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
В даному випадку, як встановлено судом, будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження надання позивачем, узгоджених в договорі №33 від 01.07.2017 послуг, та виконання умов п. 5.3 договору, позивач не надав, а відтак і підстав вважати, що у відповідача виник обов'язок сплатити заявлені до стягнення кошти за послуги в лютому 2018 році в розмірі 9504,00 грн. не має. У зв'язку з чим, відсутні і підстави для стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та пені, які нараховуються лише за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛ Кольчуга» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робим Гуд» про стягнення 9974,64 грн. відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 08.08.2018.
Суддя Т.В.Васильченко