ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.08.2018Справа № 910/7166/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бул. Русанівський,8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" (04073, м. Київ, вул.Скляренка, 5)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу 30 365,40 грн.
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" про відшкодування шкоди в порядку регресу 30 365,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено відшкодування власнику автомобіля марки "BMW", державний номер НОМЕР_1, у розмірі 29 745,40 грн., а тому позивачем в силу положень п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" отримано право звернення із регресним позовом до власника транспортного засобу. Оскільки власником транспортного засобу "МАЗ", державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд", позивач вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди в порядку регресу покладається на відповідача. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 620,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/7166/18, залучив до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103046947260 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 12.06.2018, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд також приймає до уваги, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана третьою особою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення № 0103046947278, однак, жодних пояснень щодо позову останнім не подано.
18.06.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист від Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до якого повідомляється, що з дати первинної реєстрації транспортного засобу "МАЗ", державний номер НОМЕР_2, власник не змінювався.
За приписами ч. 4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Згідно з довідки № 81731561 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 29.10.2015 року по проспекту Броварському у місті Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під її керуванням та автомобіля "МАЗ", державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд", під керуванням ОСОБА_1.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.10.3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.12.2015 у справі 755/22594/15-п.
В результаті даної ДТП з вини водія ОСОБА_1, був пошкоджений автомобіль марки "BMW", державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого був застрахований ПрАТ "СК "Провідна" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/4219000, з терміном дії з 27.06.2015 по 26.06.2016.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - "МАЗ", державний номер НОМЕР_2 застрахована не була.
Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "МАЗ", державний номер НОМЕР_2 не була застрахована, водій пошкодженого автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 31.03.2016 та з заявою про виплату страхового відшкодування від 13.04.2016.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом ст.36.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
З наявного в матеріалах справи звіту №205 про оцінку автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, складеного Незалежною Автоекспертизою «Дикий та Партнери» від 13.04.2016, вартість відновлюваного ремонту автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, склала 34 428,12 грн.
Відповідно до п.п.а) п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Таким чином, на виконання вимог п.п.а) п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі заяви власника пошкодженого транспортного засобу "BMW", державний номер НОМЕР_1, та згідно наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №5029 від 21.06.2016, Моторним (транспортним) страховим бюро України було здійснило регламентну виплату ОСОБА_2 у розмірі 29 745,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5029рв від 22.06.2016.
Крім того, позивачем було сплачено Незалежній Автоекспертизі «Дикий та Партнери» грошові кошти за послуги аварійного комісару (за огляд авто та збір документів) у розмірі 620,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №198-16р від 15.06.2016 та актом виконаних робіт від 12.05.2016.
Відповідно до п. 41.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При цьому, суд звертає увагу сторін, що положення ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в яких визначено вичерпний перелік витрат, що відшкодовуються страховою компанією чи МТСБУ (по суті обмеження розміру відповідальності вказаних суб'єктів), тобто, які обмежують розмір страхового відшкодування, яке повинне бути сплачене страховою компанією чи МТСБУ на користь потерпілої особи, не застосуваються до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку має місце стягнення збитків безпосередньо із власника транспортного засобу (особи, яка завдала збитки), а норма ст. 29 цього Закону не застосовується до вказаного суб'єкта, оскільки заподіювач збитків відповідає за завдані збитки в повному обсязі, в тому числі за витрати, які вимушена була понести особа, якій завдано збитків.
З огляду на зазначене, позивачем були понесені витрати по виплаті страхового відшкодування у загальному розмірі 30 365,40 грн. (29 745,40 грн. + 620,00 грн.).
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Приписами п. 38.2.1. ст. 38 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо та завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015р. у справі №6-229цс14 та від 21.09.2016р. у справі №6-933цс16.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.12.2015 у справі 755/22594/15-п встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" та керував транспортним засобом, що належить будівельній компанії.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Проте, як встановлено судом, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "МАЗ", державний номер НОМЕР_2, застрахована не була.
Особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки щодо застосування положень ст.ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, наведені в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".
Пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України звільняються учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності.
Відповідачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 (винуватець ДТП) належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки відповідачем не доведено факт того, що шкоду водієм транспортного засобу "МАЗ", державний номер НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, судом визнаються обґрунтованими, доведеними належними та достатніми доказами витрати, понесені у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині заявлених витрат у розмірі 620,00 грн. також підлягають задоволенню.
Судом прийнято до уваги, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою від 17.08.2017 щодо добровільного відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування. Дана вимога була отримана відповідачем 21.08.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0421504527110, проте, станом на момент розгляду справи, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" 30 365,40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 5, ідентифікаційний код 30153713) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бул. Русанівський, 8, ідентифікаційний код 21647131) понесенні витрати у розмірі 30 354 (тридцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.08.2018
Суддя Пукшин Л.Г.