ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2018Справа № 910/7791/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 40 904,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 40 904, 00 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вагонів.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строки доставки вагонів до станції призначення, що є підставою для нарахування штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7791/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 12.07.2018 відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Однак, позивачем не надані належним чином засвідчені документи розміру дійсної вартості втраченого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної та доказів оплати рахунку.
У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
У період з лютого 2018 року по квітень 2018 року відправником - морським торговельним портом «Чорноморськ» згідно контракту № MISA-AZOV 08-14 від 22.01.2015 зі станції Чорноморськ-Порт-експорт Одеської залізниці до станції призначення - Авдіївка Донецької залізниці здійснувалося перевезення вугілля кам'яного, одержувачем яких є позивач, що підтверджується залізничними накладними № 41860602 від 18.02.2018, № 42327858 від 04.03.2018, № 42327841 від 04.03.2018, № 42327825 від 04.03.2018, № 42327809 від 04.03.2018, № 42393751 від 06.03.2018, № 42552059 від 11.03.2018, № 42552042 від 11.03.2018, № 42564674 від 11.03.2018, № 40418949 від 04.04.2018.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).
Згідно пункту 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно залізничних накладних вантаж, що прямував за залізничними накладними, відповідачем доставлено та видано позивачу вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу у графі 52, тобто, згідно накладної № 41860602 від 18.02.2018 вугілля кам'яне на станцію прибуття вантажу доставлено - 09.03.2018 (кількість днів прострочення 12), згідно накладної № 42327858 від 04.03.2018 - 14.03.2018 (кількість днів прострочення 3), згідно накладної № 42327841 від 04.03.2018 - 14.03.2018 (кількість днів прострочення 3), згідно накладної № 42327825 від 04.03.2018 - 14.03.2018 (кількість днів прострочення 3), згідно накладної № 42327809 від 04.03.2018 - 14.03.2018 (кількість днів прострочення 3), згідно накладної № 42393751 від 06.03.2018 - 20.03.2018 (кількість днів прострочення 7), згідно накладної № 42552059 від 11.03.2018 - 20.03.2018 (кількість днів прострочення 2), згідно накладної № 42552042 від 11.03.2018 - 20.03.2018 (кількість днів прострочення 2), згідно накладної № 42564674 від 11.03.2018 - 23.03.2018 (кількість днів прострочення 4), згідно накладної № 40418949 від 04.04.2018 - 16.04.2018 (кількість днів прострочення 5).
Таким чином, відповідач допустив прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.
За вказаних обставин, строки доставки вантажу, встановлені пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.
У зв'язку із простроченням відповідачем строків доставки вагонів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 40 904, 00 грн.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних (графа 52), відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вагонів окремо по кожній накладній та з урахуванням кількості днів прострочення, суд визнав його обґрунтованим та арифметично вірним.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем про те, що останнім порушено терміни доставки вугілля кам'яного, твердження відповідача, викладені у письмовому відзиві з приводу того, що позивачем не надані належним чином засвідчені документи розміру дійсної вартості втраченого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної та доказів оплати рахунку не мають правового підґрунтя та не стосуються предмету даного спору.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказів спростування обставин, повідомлених позивачем відповідач суду не надав, також матеріали справи не містять доказів того, що несвоєчасна доставка вагонів сталася не з вини відповідача.
Виходячи з наведеного, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 40 904,00 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ідентифікаційний код 00191075) 40 904 (сорок тисяч дев'ятсот чотири) грн. 00 коп. - штрафу та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 07.08.2018.
Суддя Т.Ю. Кирилюк