Справа № 169/902/17
Провадження № 1-кп/159/121/18
07 серпня 2018 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
представника потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі кримінальне провадження №12017030200000242, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2017 року, яке надійшло до суду з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смідин Старовижівського району Волинської області, українця та громадянина України, з середньою освітою, вдівця, пенсіонера, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , будучи на підставі договору про надання населенню послуг з газопостачання № 7806 від 01.04.2013 року споживачем газу, діючи з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, а саме - природного газу з системи газопостачання - здійснив несанкціоноване підключення газових приладів поза засобами обліку, які використовував не менше 6 місяців, вчинивши, таким чином, таємне викрадення чужого майна - 2500,3 м.куб. природного газу на загальну суму 20611 грн. 07 коп. за наступних обставин.
За допомогою гнучкого гумового рукава у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_4 в приміщенні власного будинку АДРЕСА_1 перед вузлом обліку газу приєднався до труби газового опуску внутрішньо-будинкової системи газопостачання та провівши трубу по будинку приєднався до внутрішньо-будинкової системи газопостачання уже поза лічильником газу, таким чином, забезпечивши можливість використання природного газу на трьох чотири-камфорних газових плитах (ПГ-4) та котлі марки КСГ з автоматикою «Факел» (24 кВ) без його обліку. Таким чином, самовільно підключившись до діючої газової мережі Ковельського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ «Волиньгаз» й експлуатуючи три газові плити і котел, ОСОБА_4 вчинив дії по створенню несанкціонованого газопроводу, який дозволяв здійснювати несанкціонований відбір природного газу з газорозподільних мереж, тобто, вчиняти крадіжку природного газу, не менше 6 місяців до дня його виявлення. Вказаний несанкціонований газопровід був виявлений 10.08.2017 року працівниками Ковельського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» під час проведення планового технічного обслуговування обладнання у абонентів по місцю проживання ОСОБА_4 . Відповідно до розрахунків не облікованих об'ємів природного газу, який проведений, відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1 глави ч.3 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем, за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням всіх газових приладів та пристроїв споживача за період шість місяців до виявлення порушення, тобто з 10.02.2017 року по 09.08.2017 рік кількості викраденого ОСОБА_4 природного газу складає 2500,3 м.куб., а завдана ОСОБА_4 майнова шкода становить 20611 грн. 07 коп.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за зміненим прокурором у суді обвинуваченням за ч.1 ст.185 КК України визнав повністю та показав суду наступне. Дійсно він поза обліком облаштував у своєму домогосподарстві, розташованому по АДРЕСА_1 газопостачання до діючої газової мережі, не маючи для цього відповідних дозвільних документів та користувався природнім газом таким чином. Свою вину визнає повністю, прохає суворо не карати. Одночасно заявив клопотання про звільнення його від кримінального покарання на підставі акту амністії, а саме - на підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року, відповідно до якого звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник потерпілого - ОСОБА_5 у ході судового розгляду не заперечив проти звільнення обвинуваченого від покарання на підставі акту амністії. Одночасно пояснив, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 було завдано майнову шкоду ПАТ «Волиньгаз» в сумі 20611 грн. 67 коп., яку він прохає стягнути з винної особи. Пояснив, що зменшує заявлену раніше майнову шкоду до вище зазначеної суми - 20611,67 грн., яку було обраховано на підставі абзацу 1 пункту 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем по об'єкту споживання газу за шість місяців до дня виявлення крадіжки природного газу.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , вина останнього у скоєнні інкримінованого йому діяння повністю доведена і показами представника потерпілого ОСОБА_5 та іншими зібраними у даному кримінальному провадженні доказами, фактичні обставини щодо яких не оспорюються учасниками судового провадження.
Аналізуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що своїми діями, які виразились в умисному таємному викраденні чужого майна обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст.185 КК України і такі дії обвинуваченого були вірно кваліфіковані органами досудового розслідування.
При обранні міри кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд ураховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення(злочину), який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, та особу винного у їх сукупності, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.
Так, до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відносить повне визнання ним своєї вини та щире каяття у скоєному, а також те, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності.
Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у даному кримінальному проваджені відсутні.
Крім того, судом ураховується і те, що обвинувачений є особою похилого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, жодних компрометуючих даних щодо особи обвинуваченого у суду немає.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, яке, на думку суду буде достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Крім того, вирішуючи заявлене обвинуваченим клопотання про звільнення його від покарання на підставі акту амністії суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання. Згідно ч.1 та ч.2 ст.86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб; законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. Відповідно до ч.1 ст.6 згаданого Закону, особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.
Відповідно до п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як установлено судом вище, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, у віці 68 років що об'єктивно підтверджено вище дослідженими судом письмовими доказами у справі, а саме - паспортом громадянами України серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання за вчинення злочину середньої тяжкості, як особа, яка на день набрання чинності цим Законом досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Про застосування даної норми Закону обвинувачений заявив безпосередньо у ході судового розгляду даного кримінального провадження.
Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні не заперечили проти звільнення обвинуваченого від покарання на підставі акта амністії.
Заявлений представником потерпілого - ПАТ «Волиньгаз» ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 20611,67 грн. підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; при цьому, збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому, наявність чи відсутність у винної особи коштів для відшкодування такої шкоди законом до уваги не береться.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) встановлена судом вище.
Факт заподіяння потерпілому - ПАТ «Волиньгаз» - майнової шкоди на суму 20611,67 грн. підтверджено належними і допустимими доказами, а саме - розрахунком не облікованих об'ємів природного газу з 10.02.2017 року по 09.08.2017 року, проведеного на підставі та з урахуванням вимог абзацу 1 пункту 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем по об'єкту споживання газу. Крім того, такі вимоги були визнані обвинуваченим ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження.
Ураховуючи наведене суд задовольняє цивільний позов ПАТ «Волиньгаз» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 20611,67 грн., - відповідно до заявлених представником потерпілого позовних вимог, які були зменшені ним під час судового розгляду справи.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
Накладений на майно обвинуваченого арешт згідно ухвали слідчого суду Турійського районного суду Волинської області від 14.12.2017 року слід залишити чинним з метою забезпечення цивільного позову, оскільки такий арешт було накладено саме з вказаних підстав.
Міра запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування не обиралась і підстави для її обрання на даний час відсутні.
Керуючись ст.ст.369,370,371,373,374,376 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі пункту «ґ» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Цивільний позов ПАТ «Волиньгаз» задовольнити повністю.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, ЄДРПОУ 03339459, ІПН 033394503179, р/р НОМЕР_2 ПАТ «Банк Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647) майнову шкоду в розмірі 20611 (двадцять тисяч шістсот одинадцять) гривень 67 копійок.
Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_4 накладений згідно ухвали слідчого судді Турійського районного суду Волинської області від 14.12.2017 року - залишити чинним - з метою забезпечення цивільного позову.
Речові докази у кримінальному провадженні - оптичний ДВД-диск, який знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - залишити на зберіганні в матеріалах даного кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
ГоловуючаОСОБА_1