вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"01" серпня 2018 р. Справа№ 910/8875/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання Котенко О.О.
за участю представників:
від позивача: Аветян А.Г.
від відповідача: Слюзар Т.І.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ"
на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (повний текст рішення складено 04.05.2018)
у справі №910/8875/17 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНСОЛЕ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА"
про стягнення 7077761,70 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНСОЛЕ» звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» про стягнення 24788952,85 грн.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНСОЛЕ» було заявлено про зменшення розміру позовних вимог до 7 077 761,70 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4 383 850,19 грн., пеня в сумі 1 159 378,25 грн., 3% річних в сумі 298 342,02 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 236 191,24 грн. Господарським судом міста Києва було прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог; справа розглядалась з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНСОЛЕ» зазначало, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» укладено Контракт на поставку сільськогосподарської продукції від 19.08.2015 №06/0058 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, передбачених даним Контрактом, ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА», як постачальник, зобов'язувалось продати та передати у власність ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ», яка покупця, насіння соняшнику врожаю 2015 року (надалі - Товар), а ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» зобов'язувалось оплатити та прийняти Товар. Позивач зазначає, що в процесі виконання вказаного Контракту утворилась заборгованість ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» перед ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» за поставлений останнім товар. В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНСОЛЕ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» було укладеного Договір надання послуги з факторингу №ДФ-26-05-1 від 26 травня 2017 року (далі - Договір факторингу), за умовами якого ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» право грошової вимоги до ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» за Контрактом у загальній сумі 24788952,85 грн., яка складається з: 4383580,19 грн. основного боргу; 3438486,96 грн. пені; 271833,83 грн. 3% річних; 853737,46 грн. інфляційних втрат; 12483553,72 грн. 20% штрафу; 3357490,68 грн. 10% штрафу. Враховуючи викладені вище обставини, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості в сумі 24 788 952,85 грн., розмір якої в ході розгляду справи в суді першої інстанції було зменшено позивачем до 7077761,70 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4383850,19 грн., пеня в сумі 1159378,25 грн., 3% річних в сумі 298342,02 грн. та інфляційні втрати в сумі 1236191,24 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» заявлений позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказував на недійсність переданої грошової вимоги, зазначав про відсутність обов'язку з оплати товару та про застосування до ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» оперативно-господарської санкції у вигляді притримання оплати товару до усунення останнім порушення умов Контракту, а саме: до поставки обумовленої Контрактом кількості товару.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2018 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНСОЛЕ» основну заборгованість в сумі 4383850,19 грн., 3% річних в сумі 298342,02 грн., інфляційні втрати в сумі 1236191,24 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 88775,76 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 85000,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/8875/17; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНСОЛЕ» про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
Підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/8875/17 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; відповідач посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» зазначає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи та вказує, що господарським судом міста Києва при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/8875/17; призначено справу до розгляду на 26.07.2018.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
У відповіді на відзив відповідач наводить свої заперечення щодо позиції позивача, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу, та наполягає на її задоволенні.
В судове засідання апеляційної інстанції 01.08.2018 представник третьої особи не з'явився.
Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» в суді першої інстанції було заявлено про розгляд справи без участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА», апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
19.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА», як постачальником, укладено Контракт на поставку сільськогосподарської продукції №06/0058 (далі - Контракт), відповідно до якого в порядку та на умовах, передбачених Контрактом, постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2015 року (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар (п. 1.1. Контракту).
Пунктом 3.1. Контракту, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 28.09.2015 №6, сторони погодили, що кількість товару, яка постачається за Контрактом, становить 10000 метричних тонн (далі - МТ) +/- 2% за вибором ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА».
Згідно з п. 4.2. Контракту товар постачається автомобільним та/або залізничним транспортом. Строк поставки товару встановлено з 01 вересня 2015 року по 15 листопада 2015 року включно. Товар за даним Контрактом постачається окремими партіями, які складають окремі частини товару. Кількість товару в кожній окремій частині товару та період, протягом якого вона була поставлена, буде визначатись сторонами у відповідній додатковій угоді щодо визначення остаточної ціни та відповідно загальної вартості такої частини товару.
Відповідно до п. 4.6. Контракту датою поставки товару (частини товару) автомобільним транспортом вважається дата календарного штемпелю складу покупця про прийняття товару на товарно-транспортній накладній на відповідну частину товару (товар) або дата підписання сторонами відповідного акту перерахунку ціни, який є одночасно актом приймання-передачі товару.
У відповідності до п. 5.1. Контракту оплата товару, що поставляється за даним контрактом, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:
- 100% вартості відповідної частини товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче:
· поставка відповідної частини товару;
· визначення якості й залікової ваги відповідної частини товару;
· пред'явлення рахунку-фактури;
· підписання постачальником наданого та підписаного покупцем акту формування остаточної ціни на відповідну частину товару, який має бути наданий та підписаний покупцем не пізніше наступного дня після дати поставки частини товару;
· підписання постачальником наданої та підписаної покупцем відповідної додаткової угоди до даного Контракту щодо узгодження остаточної ціни та відповідно загальної вартості відповідної частини товару за даним контрактом, який має бути наданий та підписаний покупцем не пізніше наступного дня після дати поставки частини товару;
· передача покупцю документів, зазначених в п. 6.1. даного Контракту;
· розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних;
· реєстрація податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних;
· перевірка покупцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, що має бути проведена в день отримання податкової накладної.
Пунктом 5.2. Контракту сторони передбачили, що оплата товару, що поставляється за цим Контрактом, може проводитись і в іншому порядку, а саме:
- 80% вартості відповідної частини товару - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче:
· поставка відповідної частини товару;
· визначення якості й залікової ваги відповідної частини товару;
· пред'явлення рахунку-фактури;
· підписання постачальником наданого та підписаного покупцем акту формування остаточної ціни на відповідну частину товару, який має бути наданий та підписаний покупцем не пізніше наступного дня після дати поставки частини товару;
· підписання постачальником наданої та підписаної покупцем відповідної додаткової угоди до даного Контракту щодо узгодження остаточної ціни та відповідно загальної вартості відповідної частини товару за даним Контрактом, який має бути наданий та підписаний покупцем не пізніше наступного дня після дати поставки частини товару;
· передача покупцю документів, зазначених в п. 6.1. даного Контракту;
- 20% вартості відповідної частини товару - протягом 3 (трьох) банківських днів дати останньої з подій, зазначених нижче:
· реєстрація податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних;
· розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних;
· перевірка покупцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, що має бути проведена в день отримання податкової накладної.
У пункті 5.3. Контракту сторонами погоджено, що Покупець зобов'язаний провести оплату відповідної Частини Товару у порядку, визначеному в п. 5.1. або п. 5.2. за вибором Постачальника, про що останній сповіщає Покупця будь-яким зручним способом
Згідно з п. 6.1. Контракту постачальник зобов'язується передати покупцеві одночасно з товаром наступні документи:
· видаткова накладна на товар;
· податкова накладна на товар, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з чинним законодавством України;
· посвідчення про якість товару, видане акредитованою лабораторією (за наявності);
· товарно-транспортна накладна на товар, при постачанні автомобільним транспортом, яка має бути оформлена належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства, з обов'язковим зазначенням у відповідних графах області та району, з яких поставляється товар або залізнична накладна на Товар, при постачанні залізничним транспортом, яка має бути оформлена належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства;
· засвідчені підписом керівника та печаткою постачальника статутні та реєстраційні документи останнього (надаються покупцю одноразово).
Пунктом 7.2. Контракту передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно з умовами даного Контракту покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення та штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченої партії товару.
Відповідно до п. 7.3. Контракту у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами даного Контракту постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої (або несвоєчасно поставленої) партії товару, за кожен день прострочення, та штраф в розмірі 20% від загальної вартості непоставленої (або несвоєчасно поставленої) парті товару, за кожен день прострочення, та штраф у розмірі 20% від загальної вартості непоставленої (або несвоєчасно поставленої) партії товару.
Згідно з п. 7.4. Контракту у випадку несвоєчасної поставки товару, та/або поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено даним Контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення.
Пункт 9.5. Контракту передбачає, що постачальник вправі розірвати даний Контракт в односторонньому порядку якщо: покупець прострочив оплату товару, більше як на 10 календарних днів, за виключенням випадків, коли таке прострочення виникло внаслідок обставин, які неможливо було передбачити, а саме, у випадку затримки із зарахування обслуговуючим банком Постачальника грошових коштів, перерахованих покупцем в якості оплати за товар.
В пункті 9.10. Контракту сторони погодили, що передача прав та обов'язків за даним Контрактом третім особам допускається тільки за письмовою згодою сторін.
Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідні положення відображено також і в Господарському кодексі України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є договори та інші правочини.
З наведеною вище нормою ЦК України кореспондується ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарські зобов'язання, серед іншого, можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, укладений Контракт за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частина 2 вказаної статті ЦК України передбачає, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов Контракту між ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» та ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» були укладені наступні додаткові угоди, якими узгоджувались ціни та загальна вартість частин товару, їх кількість та періоди поставки: від 07.09.2015 №1/1; від 08.09.2015 №2, від 10.09.2015 №3, від 21.09.2015 №5, від 29.09.2015 №7; від 06.10.2015 №8.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов Контракту, ТОВ «ІСТ ОЙЛС УКРАЇНА» поставило на адресу ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» Товар у загальній кількості 8765,24 МТ (вісім тисяч сімсот шістдесят п'ять тонн 240 кг), а саме:
1) за додатковою угодою №1/1 від 07.09.2015 до Контракту було поставлено товар у кількості 1365,380 МТ (частина товару 1).
2) за додатковою угодою №2 від 08.09.2015 до Контракту було поставлено Товар у кількості 2 165,740 МТ (частина товару 2).
3) за додатковою угодою №3 від 10.09.2015 до Контракту було поставлено Товар у кількості 2 365,220 МТ (частина товару 3).
4) за додатковою угодою №5 від 21.09.2015 до Контракту було поставлено Товар у кількості 852,280 МТ (частина товару 4).
5) за додатковою угодою №7 від 29.09.2015 до Контракту було поставлено Товар у кількості 1 230,100 МТ (частина товару 5).
6) за додатковою угодою №8 від 06.10.2015 до Контракту було поставлено Товар у кількості 786,520 МТ (частина товару 6).
Поставлений на адресу ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» товар, за виключенням частини товару 5, був оплачений ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» у повному обсязі. Частина товару 5 у кількості 1230,100 МТ сплачена ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» частково в сумі 6000000,00 грн. Залишок несплаченої вартості частини товару 5 становить 4383850,19 грн.
Пункт 5 додаткової угоди №7 від 29.08.2015 до Контракту визначає, що усі розрахунки між сторонами здійснюються на підставі положень розділу 5 «ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ» Контракту.
Умовами Контракту визначено перелік умов, з настанням яких у ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» виникає зобов'язання сплатити за поставлений товар, зокрема, пунктами 5.1. та 5.2. Контракту сторони передбачали, що оплата товару здійснюється відповідачем після передачі ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» відповідачу документів, зазначених у п. 6.1. Контракту.
Окрім того, пунктом 5.3. Контракту сторони погодили, що ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» зобов'язане провести оплату відповідної частини товару у порядку, визначеному в п. 5.1. або п. 5.2. за вибором ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА», про що останнє сповіщає відповідача будь-яким зручним способом (факсом та/або електронною поштою та/або телефонним зв'язком, у тому числі, зазначеним в п. 9.17.) не пізніше, ніж за один календарний день до дати виставлення рахунку-фактури на сплату відповідної частини товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦКУ).
Крім того, відповідні положення відображені і в ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суд погоджується з доводами відповідача, що укладений між останнім та ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» Контракт є зобов'язанням, в якому ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» є боржником в частині виконання обов'язку здійснення поставки відповідачу товару належної якості та у кількості, що передбачені умовами Контракту, та є боржником в частині обов'язку виконання умов та передачі ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» документів, необхідних для оплати товару, що передбачені у пунктах 5.1. та 5.2. Контракту, та одночасно з поставкою товару документів, передбачених п. 6.1. Контракту, а також є кредитором в частині права вимагати від ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» оплати товару, але виключно за умови виконання усіх умов, необхідних для оплати відповідачем товару, що передбачені умовами Контракту.
Зі свого боку, ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» є боржником в частині виконання ним обов'язку здійснення в порядку, визначеному Контрактом (пункти 5.1.-5.3. Контракту), оплати поставленого ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» товару, та є кредитором в частині права вимагати від ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» поставки товару належної якості та у кількості, визначених Контрактом, а також виконання умов і надання ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» відповідачу документів, необхідних для оплати товару, які передбачені у пунктах 5.1. - 5.2. Контракту, та одночасно з поставкою товару документів, що передбачені п. 6.1. Контракту.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦКУ покупець обов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами Контракту його сторони передбачили строк оплати товару: з дати останньої з подій, передбачених п. 5.1. або п. 5.2. Контракту, та за умови повідомлення постачальником відповідача про обраний постачальником порядок розрахунків не пізніше, ніж за один календарний день до дати виставлення рахунку-фактури на сплату відповідної частини товару. Таким чином, оплата товару повинна здійснюватися в обумовлений Контрактом строк та після виконання ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» зобов'язань, що передбачені пунктами 5.1. - 5.3. та пунктом 6.1. Контракту.
З огляду на те, що виконання ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» обов'язку з оплати товару було обумовлене виконанням ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» умов, передбачених пунктами 5.1. - 5.3. та пунктом 6.1. Контракту, колегія суддів вважає, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України, між сторонами виникло зустрічне виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Контрактом сторони погодили інший порядок виконання зобов'язань, який відображено у пунктах 5.1. - 5.3. та пункті 6.1. Контракту, що відповідає вимогам статті 538 ЦК України.
Частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України регламентує, що у разі невиконання однією зі сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Судом встановлено, що ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» у повній мірі не виконало вимог, передбачених пунктами 5.1. - 5.2. та пунктом 6.1. Контракту. Так, в порушення вимог Контракту ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» не передало відповідачу засвідчені підписом та печаткою ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» статутні та реєстраційні документи. При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що такі документи передавались третьою особою відповідачу шляхом відправлення їх електронною поштою, оскільки, в порушення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, жодних належних та допустимих доказів таких тверджень позивачем не надано. Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що п. 6.1. Контракту передбачає передання відповідачу саме засвідчених підписом керівника та печаткою постачальника статутних та реєстраційних документів, а не їх сканованих копій.
Додатково, в порушення п. 6.1. Контракту ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» не передало ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» одночасно з поставкою товару видаткові накладні.
Так, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі документів від 01.10.2015, за яким ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» передало ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» видаткові накладні на частину товару 5, який було поставлено за додатковою угодою №7 від 29.09.2015 до Контракту. В той же час, в матеріалах справи наявний і Акт приймання-документів від 19.11.2015, за яким ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» передало ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» первинні документи щодо усіх частин товару, в тому числі видаткові накладні за частиною товару 5. При цьому, суд приймає до уваги той факт, що за вказаним актом приймання-передачі документів від 19.11.2015 відбулась заміна усіх видаткових накладних, в тому числі щодо товару, який був поставлений за додатковою угодою №7 від 29.09.2015 до Контракту (частина товару 5), про що у вказаному акті було зазначено його сторонами.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ», що обов'язок з передання видаткових накладних, які стосувались поставки товару за частиною товару 5, був виконаний третьою особою 01.10.2015 шляхом їх передачі за актом від 01.10.2015, оскільки акт приймання-передачі документів від 19.11.2015 спростовує їх та засвідчує факт заміни усіх видаткових накладних, що підтверджують поставку товару за додатковою угодою №7 від 29.09.2015 до Контракту.
Таким чином, судом встановлено, що обов'язок з передачі видаткових накладних на частину товару 5 відповідачу було виконано ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» лише 19 листопада 2015 року.
Окрім того, ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА», порушуючи положення п. 5.3. Контракту, не сповістив ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» про обраний порядок розрахунків щодо оплати частини товару 5, оскільки позивачем, в порушення вимог ст. 74 ГПК України, жодними належними та допустимими доказами не доведено факт такого повідомлення.
Судом не приймаються до уваги доводи позивача про підтвердження обраного способу оплати товару, передбаченого п. 5.2. Контракту (80% та 20% вартості частин товару), фактично здійсненими відповідачем оплатами, оскільки документами, наданими позивачем на підтвердження оплати відповідачем вартості товару ці доводи спростовуються.
За таких обставин, у зв'язку з невиконанням ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» вимог, передбачених пунктами 5.1. - 5.3. та п. 6.1. Контракту в повному обсязі, колегією суддів встановлено, що обов'язок з оплати поставленого за додатковою угодою № 7 від 29.09.2015 до Контракту товару у відповідача станом на сьогоднішні день не наступив.
Окрім того, право відповідача не сплачувати частину товару до моменту усунення порушень постачальником, передбачене і ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України.
Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 19.08.2014 у справі №3-53гс14.
Також не спростовано належними та допустимими доказами доводи відповідача про наявність у останнього права на застосування оперативно-господарської санкції у вигляді притримання оплати товару.
Відповідно до п. 3.1. Контракту кількість товару, яку ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» зобов'язане поставити ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» за умовами Контракту, становить 10000 (десять тисяч) МТ +/- 2% за вибором ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА».
Пунктом 4.2. Контракту погоджено строк поставки товару: з 01 вересня 2015 року по 15 листопада 2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» поставило ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» 8765,240 МТ товару, що також не заперечується учасниками справи. В той же час, кількість фактично поставленого товару є на 1034,760 МТ меншою, ніж передбачено умовами Контракту.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що граничний строк поставки товару сторонами Контракту було узгоджено до 15 листопада 2015 року, ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» прострочило поставку товару ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» у кількості 1034,760 МТ.
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 237 Господарського кодексу України оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.
Пунктом 7.4. Контракту його сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної поставки товару, та/або поставки товару у меншій кількості, ніж передбачено даним Контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, покупець вправі застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді притримання оплати товару до моменту усунення покупцем відповідного порушення.
У зв'язку з тим, що ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» прострочило поставку товару ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» у кількості 1034,760 МТ, відповідач на підставі наведених вище положень чинного законодавства України та п. 7.4. Контракту правомірно застосував до ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати частини товару 5 до моменту усунення відповідного порушення умов Контракту.
Судом не приймаються до уваги доводи ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» про те, що відповідачем порушено порядок застосування оперативно-господарської санкції та в порушення ч. 1 ст. 595 ЦК України не повідомлено постачальника про притримання оплати товару, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Факт підписання Контракту свідчить про те, що ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» було обізнане про наявність у відповідача права притримання оплати товару до усунення відповідних порушень умов укладеного правочину. Окрім того, відповідач у відповіді на претензію ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» повідомляв останнього про можливі наслідки прострочення поставки товару за Контрактом.
Зазначена позиція суду підтверджується наявною практикою касаційного суду, відображеною у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17.
Виходячи з викладеного вище, враховуючи відсутність обов'язку ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» з оплати частини товару 5, судова колегія приходить до висновку про безпідставність застосування до ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: нарахування 3% річних в сумі 298342,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 1236191,24 грн.
Щодо тверджень позивача про те, що ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» розірвало Контракт в односторонньому порядку, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У відповідності до п. 9.3. Контракту сторони погодились, що одностороннє розірвання даного контракту не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та даним контрактом.
Згідно з п. 9.5. Контракту постачальник вправі розірвати даний контракт в односторонньому порядку, якщо покупець прострочив оплату товару, більше як на 10 календарних днів, за виключенням випадків, коли таке прострочення виникло внаслідок обставин, які неможливо було передбачити, а саме, у випадку затримки із зарахування обслуговуючим банком постачальника грошових коштів, перерахованих покупцем в якості оплати за товар.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» пред'явило ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» претензію від 30.10.2015 №10/30-1, в якій повідомило останнього про одностороннє розірвання Контракту з причин прострочення оплати відповідачем поставленого товару. В той же час, відповідачем строк оплати за поставлений товар не порушувався, оскільки ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» не виконало передбачених контрактом умов для оплати товару. Враховуючи те, що у ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» не було підстав для одностороннього розірвання Контракту, колегія суддів приходить до висновку, що дію Контракту припинено не було.
З приводу відступлення ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» позивачу права грошової вимоги до відповідача за договором факторингу, судова колегія зазначає наступне.
При прийнятті рішення господарським судом міста Києва безпідставно не прийнято до уваги правовий висновок Верховного Суду України, висвітлений у справі №6-459ці17.
Так, у правовому висновку у справі №6-459цс17 Верховним Судом України зазначено: «Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Зазначивши про те, що сторони договору про відступлення права вимоги досягли згоди щодо всіх його істотних умов, суди разом з тим не з'ясували належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.»
Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1081 Цивільного кодексу України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу за цим договором ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» зобов'язується передати грошові кошти в сумі 12000000 (дванадцять мільйонів) грн. в розпорядження ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» за плату (фінансування під відступлення права вимоги), а ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» своє право грошової вимоги за Контрактом, включаючи всі зміни, додатки, специфікації та додаткові угоди до ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» в розмірі 24788952,85, а також сплатити ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» винагороду відповідно до п. 2.3. цього договору.
Згідно з пп. 1.1.3. п. 1.1. договору факторингу права грошової вимоги вважаються відступленими ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» в день підписання цього договору та додатку №2 до нього. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» останній стає кредитором по відношенню до ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» та набуває відповідного права вимоги.
В той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції, в момент укладення договору факторингу у ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» не існувало жодних грошових вимог до ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» і, виходячи з положень ч. 1 ст. 514 ЦК України, ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» не могло передати до ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» жодного права вимоги до ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» за Контрактом.
Крім того, передана за договором факторингу грошова вимога є недійсною виходячи з положень ч. 2 ст. 1081 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» не мало права відступати ТОВ «ФК «ФІНСОЛЕ» неіснуючу грошову вимогу до ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» і в момент укладення договору факторингу ТОВ «ІСТ ОІЛС УКРАЇНА» були відомі обставини, внаслідок яких ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» має право не виконувати передану вимогу.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/8875/17 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНСОЛЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" 159249 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/8875/17 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
(повний текст постанови складено 06.08.2018)
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
О.В. Тищенко