30 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/515/18
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
Секретар судового засідання: Іванов І.В.;
За участю представників сторін:
Від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 048039, від 27.09.17;
Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 року
по справі №915/515/18
за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації, м.Миколаїв
до Приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування", Миколаївська обл.
за участю третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Головне управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області, м.Миколаїв
2. Комунальний заклад "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнської міської ради", Миколаївська обл.
про зобов'язання повернути кошти неправомірно отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 272019, 08 грн.
(суддя першої інстанції: Коваль С.М., дата та місце прийняття ухвали: 11.06.2018, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22)
01.06.2018 Керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" (далі - ПП "Южноукраїнський комбінат харчування") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області, Комунального закладу "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнської міської ради" про зобов'язання повернуті кошти неправомірно отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 272019 грн. 08 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач в позовній заяві вказує на те, що у 2013 -2015 роках між комунальним закладом "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнської міської ради" та приватним підприємством (ПП) "Южноукраїнський комбінат харчування" укладено договори про закупівлю послуг за державні кошти від 25.12.2012 № 1, від 24.12.2014 № 1 та від 25.12.2015. За приписами пункту 2.1 договорів до складу ціни включено податок на додану вартість в розмірі 20 % від ціни договорів. За наведеними договорами проведено повний розрахунок. На думку прокурора, в порушення п. 197.1.7 ч. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" до ціни договорів неправомірно було включено податок на додану вартість, оскільки операції з постачання послуг харчування у центрах соціальної та психологічної адаптації осіб звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 (суддя - Коваль С.М.) по справі №915/515/18 відмовлено у відкритті провадження за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" про зобов'язання повернути кошти неправомірно отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 272019, 08 грн.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку з боку відповідача відсутні порушення правил здійснення господарської діяльності, адже обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що незазначення ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" до податкових декларацій операцій щодо звільнення від оподаткування ПДВ, а також повернення суми податку на додану вартість, не є господарським зобов'язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018, в якій просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі №915/515/18 скасувати, а справу направити до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.
Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції безпідставною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, з огляду на що підлягає скасуванню.
Зокрема, апелянт звертає увагу суду на те, що в даному випадку між сторонами виникли господарські відносини на підставі договорів про закупівлю послуг харчування.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що факт оподаткування податку на додану вартість операцій із наданням послуг замовнику та неподання декларації про сплату отриманих коштів до податкового органу в даному випадку не є предметом спору.
Також прокурор в апеляційній скарзі вказує, що стягненню за змістом позовної заяви підлягає не безпосередньо податок на додану вартість, а кошти, які неправомірно отримано та привласнено відповідачем в результаті господарського зобов'язання.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №915/515/18 за апеляційною скаргою Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 року по справі №915/515/18.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 справу №915/515/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.07.2018.
30.07.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
В судовому засіданні 30.07.2018 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні з підстав, викладених ним в апеляційній скарзі.
Представники інших сторін в судове засідання не з'явились, не повідомивши суд завчасно про причини неявки, про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції за відсутністю представників учасників процесу.
За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ч.1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 року по справі №915/515/18 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 року по справі №915/515/18 - скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Крім того, право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, згідно з ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи, зокрема, у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.
За змістом процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливе значення має перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст. 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в даному випадку предметом спору є зобов'язання повернути грошові кошти, а сторонами по справі є юридичні особи, а отже, за своєю суб'єктною та предметною складовою вирішення цього спору в силу приписів ст. 20 Господарського процесуального кодексу України відноситься до юрисдикції господарських судів.
Таким чином, даний спір не є неприйнятним з точки зору підвідомчості господарським судам.
Відмова у відкритті провадження у справі в даному випадку суперечить завданню господарського судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Зокрема, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовну заяву Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області подано з дотриманням вимог чинного законодавства щодо юрисдикції господарських судів, а висновок місцевого господарського щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України є помилковим
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відмовляючи у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, не роз'яснив заявнику до якого суду в такому випадку віднесено розгляд цієї справи, як те передбачено ч.6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відмовляючи у відкритті провадження по даній справі, суд першої інстанції вдався до оцінки доказів, що є неприпустимим, оскільки дане питання має вирішуватися лише під час розгляду справи по суті та прийняття відповідного рішення стосовно наявності чи відсутності порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 року по справі №915/515/18 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі п. 4 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неправильним застосуванням процесуального права, які призвели винесення помилкової ухвали, у зв'язку з чим справу №915/291/18 на підставі ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України слід направити на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 269-271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу, Одеський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 року по справі №915/515/18 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2018 року по справі №915/515/18 - скасувати.
Справу №915/515/18 передати на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2018 року.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош