79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.07.2018р. Справа №914/986/18
За позовом: Фізичної особи підприємця Козимчака Ярослава Петровича, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна", м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: Івашків Ю.В.
від відповідача: не з'явився.
Розглядається справа за позовом Фізичної особи підприємця Козимчака Ярослава Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" про стягнення 4 350, 88 грн заборгованості за договором оренди від 01.04.2014.
Ухвалою суду від 04.06.2018 було відкрито провадження у справі № 914/986/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.06.2018.
Представник позивача в судове засідання 25.06.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, а також заяву від 20.06.2018 про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 2 800, 00 грн, яка прийнята судом. Представник відповідача в судове засідання 25.06.2018 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Ухвалою суду від 25.06.2018 розгляд справи відкладено на 31.07.2018.
Представник позивача в судове засідання 31.07.2018 з'явився, через канцелярію суду супровідним листом долучив акт прийому-передачі наданої позивачу правової допомоги у квітні-липні 2018 року за договором від 25.04.2018 № 1/04. Позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.06.2018.
Представник відповідача в судове засідання 31.07.2018 не з'явився, відзиву на позов не подав.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для зясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 31.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
Позиція позивача.
Фізична особа підприємець Козимчак Ярослав Петрович (надалі - позивач, орендодавець) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" (надалі - відповідач, орендар) про стягнення 4 350, 88 грн заборгованості за договором оренди від 01.04.2014.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.04.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати в оплатне користування ТОВ "Балтом Україна" біотуалети.
01.04.2014 позивачем було передано ТОВ "Балтом Україна" у тимчасове користування біотуалет в кількості 1 шт. згідно з актом прийому-передачі.
Згідно п. 3.1. договору, орендар сплачує орендодавцю попередню оплату за договором на місяць, яка включає орендну плату за передані в оренду біотуалети та плату за обслуговування орендованих біотуалетів.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору, належним чином не виконував його умови в частині сплати орендних платежів.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензії від 08.09.2017 № 2 та від 27.04.2018, з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 2 800,00 грн, проте відповіді на претензії відповідач не надав та боргу не сплатив.
Станом на момент звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів становила 2 800,00 грн. Однак, в процесі розгляду даної справи відповідачем було погашено суму основного боргу в повному обсязі, внаслідок чого позивач зменшив розмір позовних вимог та заявив до стягнення нараховані 3 % річних в розмірі 148, 88 грн, інфляційні втрати на суму 694, 88 грн, пеню на суму 707, 12 грн та просив відшкодувати 4 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати здійснених позивачем нарахувань 3 % річних, інфляційних втрат та пені не представив.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши позицію представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як встановлено судом, 01.04.2014 між сторонами було укладено договір оренди, відповідно до умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування біотуалети та зобов'язався сплачувати орендодавцеві оренду плату.
Згідно п. 2.1. договору, біотуалети, що орендуються, вважаються переданим орендареві з дати підписання Акта приймання-передачі біотуалетів.
Відповідно до п. 3.1. договору, орендар сплачує орендодавцю попередню оплату за договором на місяць, яка включає орендну плату за передані в оренду біотуалети та плату за обслуговування орендованих біотуалетів. Розмір орендної плати складає 900,00 грн. (в т.ч, ПДВ) за оренду одного біотуалета на місяць з щотижневим обслуговуванням (п. 3.2. договору).
Як передбачено п. 6.1. та п. 6.2. договору, цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 2.1 цього договору та закінчується згідно терміну зазначеного в замовленні до даного договору.
На виконання умов договору, 01.04.2014 позивачем було передано відповідачу у тимчасове користування біотуалет в кількості 1 шт., що підтверджується актом прийому-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження наданих позивачем послуг по оренді та обслуговуванню біотуалета за період з травня 2016 року по вересень 2016 року, між сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2016 № ОУ-0000029 на суму 900,00 грн разом з ПДВ, від 30.06.2016 № ОУ-0000036 на суму 900,00 грн разом з ПДВ, від 31.07.2016 № ОУ-0000043 на суму 600,00 грн разом з ПДВ, від 31.08.2016 № ОУ-0000050 на суму 600,00 грн разом з ПДВ та від 30.09.2016 № ОУ-0000058 на суму 600,00 грн разом з ПДВ.
Відповідачем оплату послуг було проведено частково та внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 800,00 грн.
В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензіями від 08.09.2017 № 2 та від 27.04.2018, з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 2 800,00 грн. Однак, відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Після подачі позову до суду відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 2 800,00 грн, що вбачається з долученої позивачем виписки з банку за 19.06.2018 року. Внаслідок проведеної відповідачем оплати, позивач заявою від 20.06.2018 зменшив розмір позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 3 % річних на суму 148, 88 грн, інфляційні втрати в розмірі 694, 88 грн, пеню на суму 707, 12 грн та відшкодувати 4 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.1. договору, за прострочення плати за договором орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача встановив, що позивач, всупереч приписам ч.6 статті 232 ГК України здійснив нарахування пені за період який перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Здійснивши перерахунок пені, у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, суд визначив що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 205, 27 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 148,88 грн та інфляційних втрат у розмірі 694,88 грн є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з'явився, позовні вимоги не заперечив.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн, суд дійшов висновку, що така вимога підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було долучено до позовної заяви попередній розрахунок суми судових витрат, в якому передбачено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн., згідно договору про надання правничої допомоги від 25.04.2018 №1/04.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 25.04.2018 №1/04, укладеного із адвокатським об'єднанням «Івашків і партнери», копію акта прийому-передачі наданої правової допомоги від 30.07.2018 на суму 4 000, 00 грн та копію платіжного доручення від 18.05.2018 №182 про оплату позивачем за надання правової допомоги за договором від 25.04.2018 №1/04 на суму 4 000, 00 грн.
З врахуванням зазначеного в ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг (6 год. 30 хв.), обсягом наданих адвокатом послуг (надання консультацій, претензійна робота, підготовка позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог), часткове задоволення позову судом, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 2 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПУ України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтом Україна" (81160, Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Княжа, 14, код ЄДРПОУ 35382784) на користь Фізичної особи підприємця Козимчака Ярослава Петровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму в розмірі 4 276, 48 грн, з яких:
- 205, 27 грн пені;
- 148, 88 грн 3 % річних;
- 694, 88 грн інфляційних втрат;
- 2 000, 00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги;
- 1 227, 45 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 06.08.2018.
Суддя Манюк П.Т.