ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2018Справа № 910/3315/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а)
до Житлово-будівельного кооперативу «Жовтень-3» (03148, м. Київ, вул. Покотила, буд. 1)
про стягнення 52296 грн. 61 коп.
Представники учасників справи:
від позивача: Дяченко В.Є.;
від відповідача: Хомич Ю.В.
Вільний слухач : ОСОБА_3
21.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу «Жовтень-3» про стягнення 52296 грн. 61 коп., з яких 30151 грн. 76 коп. основного боргу, 111 грн. 54 коп. пені, 6030 грн. 35 коп. штрафу, 2165 грн. 33 коп. 3% річних, 13837 грн. 14 коп. інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №6639/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення від 20.04.1999 не у повному обсязі здійснив оплату наданих позивачем послуг з водовідведення, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30151 грн. 76 коп. (за період з 01.01.2015 по 31.11.2017). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 111 грн. 54 коп. за період з 03.07.2016 по 30.11.2017, штраф у розмірі 6030 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 2165 грн. 33 коп. за період з 20.01.2015 по 30.11.2017, інфляційні втрати у розмірі 13837 грн. 14 коп. за період з лютого 2015 року по листопад 2017 року.
Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ «Київенерго» відповідачу за період з 01.01.2015 по 30.11.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 відкрито провадження у справі №910/3315/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; судове засідання призначено на 26.04.2018; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
16.04.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що за кодом 8-517 станом на 18.03.2018 у відповідача була переплата у сумі 3232 грн. 36 коп. При цьому, відповідач зазначив, що він не має на своєму балансі теплових пунктів або бойлерів.
Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, а саме щодо обсягів спожитих послуг з водовідведення, зокрема звітів про добові параметри тепло споживання.
У відзиві на позовну заяву відповідач погодився з об'ємами стоків гарячої води, які наведені позивачем у розрахунку заборгованості за період з березня 2016 року по листопад 2017 року, однак не погодився із розміром заборгованості, заявленої до стягнення позивачем - 30151 грн. 76 коп. На думку відповідача, розмір його заборгованості становить 2393 грн. 38 коп.
Крім того, відповідачем було заявлено позовну давність до позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу за період з січня 2015 року по березень 2015 року.
19.04.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що з жовтня 2014 року позивач нараховує відповідачу лише вартість послуг з відведення гарячої води за кодом 8-50517.
25.04.2018 до Господарського суду міста Києва відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема, вказав на те, що акти про зняття показань з приладу обліку, долучені позивачем до позовної заяви, не є належними доказами та первинними документами, які б обґрунтовували обсяги наданих відповідачу послуг з відведення гарячої води за спірний період.
Крім того, відповідачем було повторно заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу за період з січня 2015 року по березень 2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/3315/18 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зобов'язано ПАТ «Київенерго» надати суду довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ «Київенерго» відповідачу у період з 01.01.2015 по 30.11.2017; розгляд справи відкладено на 23.05.2018.
04.05.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказав на необґрунтованість контррозрахунку заборгованості відповідача, який долучено відповідачем до матеріалів справи (в частині 3% річних та інфляційних втрат).
Крім того, позивач вказав на те, що відповідачем були здійснені оплати після спірного періоду та відповідно до довідки позивача заборгованість відповідача за послуги з відведення гарячої води становить 8003 грн. 90 коп., що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22147 грн. 86 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
18.05.2018 та 21.05.2018 до Господарського суду міста Києва від ПАТ «Київенерго» надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2018 (щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ «Київенерго» відповідачу у період з 01.01.2015 по 30.11.2017).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі №910/3315/18 судове засідання відкладено на 11.06.2018; запропоновано сторонам до 08.06.2018 подати до суду акт звірки розрахунків за спірний період позовних вимог.
Судове засідання, призначене на 11.06.2018, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 судове засідання у справі №910/3315/18 призначено на 02.07.2018.
У судовому засіданні 02.07.2018 було оголошено перерву до 11.07.2018.
Судове засідання, призначене на 11.07.2018, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 судове засідання у справі №910/3315/18 призначено на 26.07.2018.
У судовому засіданні 26.07.2018 оголошено перерву до 01.08.2018.
Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2018 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.08.2018 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 01.08.2018 судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представників сторін, суд
15.09.1999 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (перетвореним у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", перейменованим у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Жовтень-3» (абонент) укладено Договір № 6639/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі Правила).
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874- 82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.
Згідно з підпунктами а) є) пункту 2.2 Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору; при зміні своїх реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний строк.
Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг визначено договором у розділі 3, та, зокрема, в пункті 3.1 Договору, в якому зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником спільно з представником абонента.
Відповідно до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом передбаченим п. 21.2 Правил.
Відповідно до п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.
Згідно з п. 5.1 Договору цей договір укладається строком на 10 років з 20.04.1999 по 20.04.2009 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до п. 5.2 Договору він вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (постачання води) та елементи договору про надання послуг (відведення води).
Крім того, вказаний договір є договором про надання житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Тобто, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.
Частиною 5 статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Укладений між позивачем та відповідачем Договір на послуги водопостачання та водовідведення відноситься до публічних договорів, оскільки його умови повністю відповідають положенням статті 633 Цивільного кодексу України.
Оскільки предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов'язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.
Тому, відповідно до частини 5 статті 633 Цивільного кодексу України у вказаному договорі за згодою сторін були встановлені правила, обов'язкові для них при виконанні цього договору.
Так, в п. 1.1 Договору зазначено, що постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.
Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65, яким було затверджено правила користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, на момент вчинення спірних правовідносин втратив чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, яким також було введено в дію правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.
Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 правил, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008).
Згідно з п. 3.1 Правил, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Відповідно до п. 3.7 Правил, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Оскільки, обов'язок виконання сторонами вищевказаних нормативно-правових актів прямо передбачене укладеним договором, то положення цих нормативно-правових актів є обов'язковими для виконання сторонами у справі.
Таким чином, на відповідача поширюється дія правил, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008, якими передбачено обов'язок споживачів сплачувати за спожиту питну воду та скид стічних вод щомісячно на основі показів засобів обліку.
Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
Отже, надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.
Таким чином, оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.
Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач у позовній заяві вказав на те, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за Договором щодо оплати наданих позивачем послуг з водовідведення, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість (за кодом 8-50517) з оплати наданих позивачем у період з 01.01.2015 по 30.11.2017 послуг у розмірі 30151 грн. 76 коп. (з урахуванням переплати по коду 8-517 на суму 1390 грн. 48 коп.).
У відповіді на відзив на позовну заяву та у письмових поясненнях позивач вказав на те, що за кодом абонента 8-50517, стягнення заборгованості за яким є предметом позову, обліковується вартість наданих позивачем послуг з водовідведення гарячої води (стоки гарячої води).
При цьому, у додаткових поясненнях, поданих до суду 04.05.2018, позивач вказав на те, що заборгованість відповідача за кодом 8-50517 (стоки гарячої води) вже становить 8003 грн. 90 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову, предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують факт надання позивачем у період з 01.01.2015 по 30.11.2017 відповідачу послуг з відведення гарячої води (стоки гарячої води) в обсягах та на суму, які вказані позивачем у розрахунку заборгованості, здійснення відповідачем часткової оплати за спожиті вказані послуги та, відповідно, виникнення заборгованості у сумі, заявленій до стягнення з відповідача (сума основного боргу).
В якості доказів наявності заборгованості з водовідведення гарячої води у заявлений період, позивачем надано суду Акти про зняття показань з приладу обліку, а також платіжні вимоги-доручення та розшифровки з рахунків абонента.
Натомість, в наданих актах не міститься жодного посилання на те, яку воду вони обліковують (холодну чи гарячу), а платіжні вимоги-доручення та розшифровки не підтверджують наявності заборгованості, оскільки не є належними та допустимими доказами цього у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Будь яких інших доказів, окрім наявних в матеріалах справи, в підтвердження заборгованості за послугу з водовідведення гарячої води позивачем не надано.
Таким чином, належні та допустимі докази в розумінні приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту наявності заборгованості з водовідведення гарячої води в матеріалах справи відсутні.
Оскільки докази, які б могли підтвердити об'єм спожитих послуг, відсутні, то суд позбавлений можливості встановити наявність і розмір заборгованості, а відтак позивачем не доведений факт її наявності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №910/9095/17.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Жовтень-3» суми основного боргу у розмірі 30151 грн. 76 коп.
При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач погодився з об'ємами стоків гарячої води, які наведені позивачем у розрахунку заборгованості за період з березня 2016 року по листопад 2017 року, однак не погодився із розміром заборгованості, заявленої до стягнення позивачем - 30151 грн. 76 коп. На думку відповідача, розмір його заборгованості становить 2393 грн. 38 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З огляду на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами як обсягу наданих позивачем послуг з відведення гарячої води у спірний період, так і їх вартості (в тому числі наявності заборгованості), підстави для прийняття судом визнання відповідачем обставин щодо наданих позивачем послуг з відведення гарячої води у період з березня 2016 року по листопад 2017 року відсутні.
Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2015 року по березень 2015 року, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність,суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про недоведеність (необґрунтованість) належними та допустимими доказами позовних вимог позивача (в частині основного боргу), у зв'язку з чим відмовив у позові Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Жовтень-3» в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 30151 грн. 76 коп., підстави для застосування позовної давності, заявленої відповідачем, відсутні.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати за надані позивачем послуг з відведення гарячої води позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 111 грн. 54 коп. за період з 03.07.2016 по 30.11.2017, штраф у розмірі 6030 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 2165 грн. 33 коп. за період з 20.01.2015 по 30.11.2017, інфляційні втрати у розмірі 13837 грн. 14 коп. за період з лютого 2015 року по листопад 2017 року.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2 Договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% неоплаченої суми.
Згідно з п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочки.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Жовтень-3» суми основного боргу у розмірі 30151 грн. 76 коп., позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 111 грн. 54 коп., штрафу у розмірі 6030 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 2165 грн. 33 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13837 грн. 14 коп. як похідні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Жовтень-3» заборгованості у розмірі 52296 грн. 61 коп. відмовити.
2. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2018 року.
Суддя М.Є. Літвінова